88.Основні передумови інвестиційної привабливості економіки України

Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток.

Для того, щоб підвищити інвестиційну привабливість економіки України потрібно досягти реального зростання економіки, встановлення розумних відсоткових ставок, забезпечення адекватного та прогнозованого валютного курсу, економічна та політична стабільність. Також відбулось прийняття закону про акціонерні товариства, Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку адаптує нормативну базу до реалій досвіду світового фондового ринку.

Найсприятливішими вважають такі види економічної діяльності України, як промисловість (машинобудування, хімічна, паливна та інші) і фінансова діяльність. Найменш привабливим сегментом є сільське господарство, куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили. Велику проблему становить спрацьованість устаткування, а також неможливість швидкого повернення інвестором вкладеного капіталу.

Динаміка інвестицій в Україну показує, що інвестиції в країну надходять, і з кожним роком їхній обсяг збільшується, але їх все ж замало для того, щоб досягти рівня розвитку країн Західної Європи.

На сьогоднішній день в Україні можна виділити цілу низку проблем, що перешкоджають поліпшенню інвестиційного клімату України:

−       відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку;

−       обмеженість державних підприємств, що підлягають приватизації, і в яких зацікавлені потенційні інвестори;

−       незабезпечення усім суб’єктам економічних відносин, у тому числі й іноземним інвесторам, рівних економічних прав і свобод у здійсненні фінансово-економічної діяльності;

−       складність податкової системи та суттєве податкове навантаження;

−       відсутність надійної інвестиційної історії, що формується роками внаслідок успішних капіталовкладень інвесторів та інші.

Значної шкоди Україні завдала світова фінансова криза, в умовах якої інвестори не ризикують вкладати свої засоби в нестабільну українську економіку, яка потерпає від бюрократії і корупції.

Беручи до уваги всі проблеми і перешкоди, необхідно зауважити, що іноземні інвестори при виборі об’єкта вкладення керуються двома основними умовами: отриманням прибутку та захищеністю вкладень. На даний момент в Україні жодна з цих умов не виконується повністю. Інвестор повинен бути впевнений в надійності запланованих операцій. Для цього Україна повинна створити стабільний для ділової активності і зрозумілий для вкладника інвестиційний режим, хоч і недосконалий, але не такий, що постійно змінюється.

Проаналізувавши розглянуті вище проблеми, необхідними завданнями державної політики слід назвати:

−       вдосконалення нормативно-правових актів;

−       побудова відповідних ринкових інститутів;

−       реструктуризація банківської і страхової системи;

−       відтворення фінансових ринків;

−       введення в Україну фінансової звітності, як ефективної мови спілкування з іноземними інвесторами;

−       посилення дисципліни виконання контрактів;

−       здійснення податкової реформи, що передбачає спрощення податкової системи та зниження податкового тиску на підприємства;

−       проведення земельної реформи;

−       проведення ефективної інвестиційної політики держави та вибір чіткої стратегії її розвитку.

Отже, сьогодні привабливість інвестиційного середовища України експерти оцінюють досить стримано. Водночас є певні позитивні зрушення, проте негативні фактори для вкладення інвестицій явно переважають. Що стосується позитивних результатів, на які можна очікувати, при реалізації запропонованих заходів державою, то до них слід віднести забезпечення зайнятості та модернізацію робочих місць, залучення прямих іноземних інвестицій, нових знань і технологій, управлінського досвіду, активізацію науково-технічного обміну та прискорення соціально-економічного розвитку країни. Проте ще потрібно багато працювати, тому що багато проблем залишаються не розв’язаними і потребують ґрунтовного аналізу.