Зовнішня політика

Інтеграція до ЄС: Це один з зовнішніх політичних пріоритетів Уряду. Угода про Партнерство та Співробітництво посилена - зона вільної торгівлі є центральним елементом. Тим часом Україна повністю використовує можливості Плану дій Україна ‑ ЄС, щоб наблизитись до ЄС.

Вступ до НАТО: Керівництво України зобов’язалося вступити до НАТО. В 2005 році було розпочато “поглиблений діалог Україна ‑ НАТО”.

Співпраця з Росією: Україна визнає, що добрі двохсторонні відносини з Росією важливі для України, і Росія є ключовим сусідом з великим політичним, економічним та соціальним інтересами в Україні.

Регіональна роль: Україна взяла чітке зобов’язання відігравати конструктивну роль у розширеному регіоні, що включає сприяння врегулюванню Придністровського конфлікту у Молдові та посилення співробітництва в рамках ГУАМ.

Сприяння торгівлі: Питання торговельної політики були поставлені в центр економічної стратегії Уряду. Вступ до СОт та гармонізація торговельного законодавства ставить країну на крок ближче до інтеграції в ЄС.

3.Класифікація та характеристика форм міжнародної економічної діяльності України

МЕД опосередковується численними формами співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку національних та міжнародних інституцій. Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов’язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням факторів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому.

Тому формами МЕД може бути:

• міжнародна торгівля товарами та надання міжнародних послуг - - історично перші і такі, що тривалий час домінували за обсягами операцій, форми міжн. співроб-ва. З погляду окремої національної держави така торгівля відбувається як експорт товарів і послуг, а також їх імпорт. Ця економічна діяльність може відбуватися за участі як приватних суб’єктів підприємництва, так і безпосередньо держави;

• транскордонний рух капіталів - неухильно зростаюча форма міжн. співроб-ва. Найбільше це стосується економіки України та інших держав, які перебувають на перехідному етапі. Вони, як правило, відчувають потребу в припливі значних коштів ззовні, а також потерпають від відпливу капіталів через порівняно гірші умови для їх функціонування. Міграція капіталів, з погляду певної країни, реалізується у формі вивозу капіталів (у цьому разі країна є донором, експортером капіталу) та ввозу капіталів до країни (у цьому разі країна є реципієнтом, імпортером капіталу).

• міжнародний кредит - фінансові запозичення в інших держав, у міжнародних кредитно-фінансових організацій та в приватних агентів. Основна логіка кредитної політики з точки зору боржника — мобілізувати фінансові ресурси. Це необхідно або у випадках їх гострого дефіциту (наприклад, коли йдеться про невідкладні соціальні потреби чи про технічну мету створення фонду підтримки національної валюти) або в розрахунку на кінцеву економічну віддачу. Цей останній розрахунок у головних його рисах можна описати такою функціональною схемою: здійснення запозичень — інвестиції у виробництво — динамічний розвиток виробничого сектору, що здатний забезпечити достатньо високий прибуток — повернення кредитів при перевищенні прибутками власне суми іноземних кредитів та процентів на ці кредити.

  • міжнародні валютно-фінансові відносини - раніше вони виконували допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак. Так, якщо первісно міжнародні валютно-фінансові відносини переважно становили собою допоміжну систему розрахунків, головною метою якої було обслуговування експортно-імпортних, а пізніше й кредитних та страхувальних операцій, то зараз вони уособилися в окрему сферу підприємництва, а також у впливовий інструмент макроекономічної політики в державі;

  • міжнародна міграція робочої сили - форма міжнародної економічної діяльності, яка в економіко-теоретичному плані є проявом руху іншого фактора виробництва — праці. Міжнародна міграція робочої сили існує у формі еміграції та імміграції;

  • участь у діяльності міжнародних економічних організацій - зумовлюється як загостренням цілого ряду проблем, так і тим, що міжнародна спільнота відчуває себе все більш інтегрованою та виявляє прагнення до встановлення діалогу, зокрема і в структурних рамках відповідних організацій;

  • міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах - кооперація не обов’язково відбувається в рамках тих або інших організаційних структур. Вона може мати місце під час виконання державами погоджених ними програм, зокрема проектів спільного науково-технічного розвитку. Подібне співробітництво, як правило, сприяє всебічному розширенню торгівлі, взаємному інвестуванню національних виробничих комплексів, широкомасштабній інтеграції.;

• спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.