1. Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.

В умовах обмеженості ресурсів і безмежості потреб зростання ефективності економіки є єдиним способом підвищення рівня задоволення матеріальних потреб. Звідси випливає практична функція макроекономіки. Вона полягає в тому, щоб продукувати такі знання, які здатні озброювати людей спроможністю підвищувати ефективність економіки а на цій основі досягати зростання рівня задоволення своїх матеріальних потреб. Ефективність економіки – це відношення між її результатами і витратами. Існує багато способів підвищення ефективності економіки. На макрорівні їх можна об'єднати за такими трьома напрямами:

1. Забезпечення повної зайнятості ресурсів.

2. Оптимізація розподілу наявних ресурсів.

3. Підвищення продуктивності ресурсів.

Об’єктом макроекономіки є економічна система. Є три типи економічних систем: ринкова, командно-адміністративна, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси .

Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності , потрібно знати механізм її функціонування. Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки та розвитку. З метою цього вивчення макроекономіка виконує дві головні ф-ї: пізнавальну і нормативну. Перша спрямована на обгрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга-на обгрунтуваня рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

Певні методи надають макроекономіці можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів. Модель-це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ в економіці.

У моде лях використовуються лва види змінних: ендогенні та екзогенні Ендогенні змінні — це внутрішні чинники моделі, які визнача ються в процесі її побудови. Екзогенні змінні — це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудои. У процесі моделювання з'ясовується, як екзогенні змінні, які ві діграють роль причини, впливають на ендогенні змінні, що віді грають роль наслідків, викликаних даною причиною.

При побудові моделей широко використовується припущення «за інших незмінних умов». Таке припущення означає:,' що всі інші змінні за винятком базових, тобто тих, що враховані в моле лі, залишаються незмінними.

Змінні, що включаються в модель, характеризують певні явища та процеси кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого, витраче¬на в даний момент. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу.