25. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу. Основні теорії економічного циклу.

Економічний цикл — період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення на умовах збереження загальної тенденції до зростання.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Проте, незважаючи на відмінності, всі вони мають однакову структуру і складаються з чотирьох фаз:

1) пік (вершина) — в цій фазі циклу в економіці досягається повне використання наявних ресурсів і тому виробництво працює на повну або майже повну потужність, а ціни, як правило, зростають;

2) спад (рецесія) — обсяги валового ВВП, зайнятості і виробництва скорочуються. Ціни і прибуток знижуються, а безробіття зростає;

3) дно — характеризується припиненням падіння макроекономічних показників, оскільки вони досягли найнижчого рівня, перегрупуванням підприємств, що вижили під час спаду, і створенням бази для нового відродження;

4) піднесення ‑ обсяг виробництва відновлюється до рівня, що передував фазі спаду, а потім продовжує збільшуватися, зростає рівень використання наявних виробничих потужностей та вводяться нові потужності, оптимізується рівень безробіття, а зростання цін набуває помірних темпів, відновлюється попит на інвестиції, зростають ціни і прибуток. В економічних агентів виникають впевненість і бажання нарощувати виробництво, що виштовхує економіку у фазу пік.

Усі теорії економічних циклів можна об’єднати за двома напрямами: одні теорії пояснюють циклічні коливання в економіці зовнішніми чинниками — вбачають причини циклічних коливань в імпульсах, які породжуються за межами екон. системи (війни, революції, політичні збурення, демографічні вибухи, відкриття нових родовищ корисних копалин, великомасштабні науково-технічні нововведення тощо), інші пояснюють внутрішніми чинниками — причини економічних циклів випливають зсередини самої економічної системи (нераціональна монетарна політика, нестабільність інвестицій, негнучкість цін і заробітної плати, коливання в продуктивності праці тощо).

Серед усієї сукупності теорій економічних коливань можна виділити найважливіші. Так, інноваційні теорії пов’язують економічні цикли з великими і нерегулярними технічними нововведеннями. Монетаристська теорія називає головною причиною економічних коливань нестабільні темпи грошової емісії. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора економічні цикли спричинюються певними співвідношеннями між мультиплікатором та акселератором. Теорія рівноважного ділового циклу пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб’єк­тами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає їх до помилкових рішень. За теорією реального економічного циклу, причиною економічних коливань є технологічні шоки.

26. Модель екон. Кругообігу з урахуванням держави. Функції держави. Вплив держави на екон. Рівновагу. Модель екон. Рівноваги “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.

У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб отримати початкові уявлення про роль держави в екон. процесах, потрібно повернутися до моделі екон. кругообігу, підключивши до неї уряд. В екон. кругообігу він виконує три функції: здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов’язані з цим витрати; забезпечує домогосподарства і підприємства суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров’я, науку, культуру, армію; отри­мує від домогосподарств і підприємcтв податки, за рахунок яких фінансуються блага.

У моделі екон. кругообігу податки називаються чистими, вони відображають кінцевий результат фінансових відносин між урядом і суб’єктами приватного сектора економіки. З одного боку, уряд отримує від них податки (ТА), з іншого — здійснює зворотні платежі у формі трансфертів (TR), до яких належать субсидії, виплати по безробіттю, пенсії. Отже, в остаточному підсумку уряд отримує лише чисті податки: .

Модель економічного кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава в системі макроекономічного регулювання. По-перше, вона виконує перерозподільчу функцію: змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє сукупний дохід між приватним сектором економіки і виробництвом суспільних благ та послуг. По-друге, вона виконує стабілізаційну функцію в економіці: змінюючи обсяги державних закупівель та рівень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливає на сукупні видатки і, як наслідок, на рівень виробництва.

Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рівноваги. В межах приватної закритої економіки , а економічна рівновага за методом «видатки — випуск» визначається за формулою: .З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями: . Тому економічна рівновага визначається за формулою . Одночасно суттєво трансформується функція споживання. В спрощеній моделі . Тому функція споживання визначається так: З урахуванням держави, коли з’являються чисті податки, післяподатковий дохід зменшується за формулою: . За цих умов функція споживання змінюється: Чисті податки можна обчислити за формулою , де t — граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу. Звідси функція споживання модифікується: Отже, поява чистих податків зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

Тепер перейдемо до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін’єкції». В умовах відсутності держави рівновага за цим методом визначається формулою: З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін’єкції — державними закупівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги прибирає вигляд: Одночасно трансформуються заощадження.

У спрощеній моделі заощадження зводяться до приватних за формулою . З урахуванням держави вони зменшуються на величину чистих податків: . Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і перенести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги:

де ( ) — приватні заощадження, ( ) — державні заощад­ження. Сума приватних та державних заощаджень дорівнює національним заощадженням. Отже, економічна рівновага за методом «вилучення — ін’єкції» — це рівновага між національними заощад­женнями та інвестиціями.

Зазначена модель є лише іншим виразом моделі за методом «видатки — випуск». Щоб у цьому переконатися, розкриємо дужки в нашій моделі:

Після скорочень і перенесення в праву частину рівняння С і G, отримаємо формулу, яка є моделлю економічної рівноваги за методом «видатки — випуск»:

27. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Логіка обґрунтування мультиплікаторів видатків та податків. Сутність ефекту гальмування динаміки ВВП внаслідок фіскальних заходів та його кількісне визначення.

Під фіскальною політикою розуміють заходи уряду, спрямовані на досягнення цілей стабілізаційної політики за допомогою державних витрат і податків. В залежності від рівня керованості фіскальними інструментами розрізняють дискреційну (свідому) і недискреційну (автоматичну) фіскальну політику. Дискреційна фіскальна політика – це політика, в межах якої зміна державних витрат і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту. Недискреційна фіскальна політика стосується лише податків і трансфертів, які є функцією від доходу.

Інструментами дискреційної фіскальної політики є державні закупівлі і чисті податки, зміна яких означає зміну автономних витрат. Приріст державних закупівель викликає мультиплікативний приріст доходу. При цьому мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці є величиною оберненою до суми вилучень з економічного кругообігу, що охоплюють заощадження та податки. Це означає, що мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці нижчий, ніж у приватній закритій економіці. Тому збільшення автономних витрат на 1 грн у змішаній закритій економці викликає менший приріст доходу, ніж збільшення автономних витрат на 1 грн у приватній закритій економіці.

Дискреційна зміна чистих податків — це така їх зміна, яка відбувається на підставі спеціальних державних рішень щодо рівня оподаткування і трансфертів. Вплив чистих податків на дохід здійснюється опосередковано — через їх вплив на автономне споживання, зміна якого спричинює мультиплікативну зміну доходу. Між зміною доходу і зміною чистих податків існує обернена залежність. При цьому мультиплікатор податків менший за мультиплікатор витрат пропорційно до граничної схильності до споживання. Тому зростання державних закупівель на 1 грн викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на 1 грн. Дискреційна фіскальна політика впливає і на державний бюджет. Державні закупівлі і трансферти впливають на видатки державного бюджету, а податки — на його надходження.

В основі недискреційної фіскальної політики лежить здатність фіскальних інструментів, що входять до складу чистих податків, змінюватися в автоматичному режимі, тобто без прямої участі держави. Це зумовлено тим, що переважна більшість податків і трансфертів залежить від доходу, а отже можуть змінюватися пропорційно до змін доходу навіть за стабільних податкових ставок і незмінного рівня трансфертних платежів. Автоматична зміна чистих податків перетворює їх в автоматичний інструмент економічної стабілізації. Здатність чистих податків виконувати стабілізаційну функцію пояснюється тим, що податкові вилучення збільшуються в період зростання виробництва і зменшуються в період рецесії. У першому випадку чисті податки гальмують зростання економіки, у другому — гальмують її рецесію, що згладжує економічні коливання. Ефект гальмування залежить від величини, на яку податки зменшують мультиплікатор витрат.