5. Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.

Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку. Чим нижча зарплата, тим менші витрати на виробництво продукту, тим вища прибутковість виробництва і більший попит на працю. Тому згідно з неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від реальної зарплати.

Р еальна зарплата лежить в основі і неокласичної функції пропозиції праці. Чим вища реальна зарплата, тим більшою є пропозиція робочої сили. Тому пропозиція праці є зростаючою функцією від реальної зарплати:

Оскільки заробітна платня основний регулятор ринку праці, то якщо вона зросте, то це призведе до скорочення попиту на робочу силу, а відповідно і збільшення числа безробітних. Це призведе до конкуренції між працівниками за дефіцитні робочі місця, яка примусить їх погодитися на зниження заробітної платні. Цей процес буде тривати доки ринок не врівноважиться. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за низької рівноважної зарплати, то за неокласичною теорією таке безробіття є добровільним і тому не є безробіттям.

Кейнсіанська теорія. Згідно з кейнсіанською теорією номінальна зарплата не змінюється під впливом попиту на ринку праці в бік зниження. На думку кейнсіанців, попит на працю залежить від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит обумовлює не тільки обсяг виробництва товарів та послуг, а й ту кількість праці, яка необхідна для його забезпечення. Тому згідно з кейнсіанською теорією попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту:

В изначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реаль¬ну, а на номінальну заробітну плату. Кейнс вважав, що номінальна заробітна плата може змінюватися лише в один бік — у бік зростання, оскільки намагання підприємців зменшити реальну заробітної плату через зниження номінальної заробітної плати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін. Зі збільшенням номінальної заробітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від номінальної заробітної плати:

Зарплата не є гнучкою і не може бути регулятором ринку праці. Зарплата є номінальною, якщо вона зростає, то і пропозиція праці теж зростає. Профіцит робочої сили на ринку праці буде існувати доки не збільшиться сукупний попит на товари, який призведе до збільшення пропозиції, через використання додаткової профіцитної робочої сили.

6. Економічна сутність сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Графічна інтерпретація.

Сукупний попит (AD) — це сукупність вітчизняних товарів і послуг, які мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Суб’єктами сукупного попиту є домогосподарства, підприємства, уряд та іноземці. У зв’язку із цим сукупний попит можна визначити як суму попиту домашніх господарств на споживчі товари і послуги, підприємств на інвестиції, урядового попиту на державні закупівлі та попиту іноземців, який дорівнює чистому експорту:

Y^AD = C + I + G + NX.

На сукупний попит впливає багато чинників. Одним із них є ціна. Сукупний попит перебуває в оберненій залежності від ціни. Тому на графіку має від’ємний нахил.

Сукупний попит відрізняється від ринкового попиту. Ринковий попит перебуває в оберненій залежності від ціни безпосередньо завдяки ефекту доходу та ефекту заміщення. Що стосується сукупного попиту, то його залежність від ціни є опосередкованою, яка проявляється за допомогою трьох чинників, якими є: ефект процентної ставки, ефект багатства та ефект чистого експорту.

Ефект процентної ставки полягає в тому, що у разі зростання загального рівня цін покупцям товарів і послуг потрібно більше грошей для оплати купівельних операцій. Отже, зростає попит на гроші, що за незмінної пропозиції грошей викликає підвищення їх ціни, тобто процентної ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно запозичувати гроші та брати кредити.

Ефект багатства пов’язаний з такою формою багатства, як фінансові активи. Зі зростанням цін в економіці реальна вартість, тобто купівельна спроможність нагромаджених домогосподарствами фінансових активів зменшується.

Ефект чистого експорту проявляється, коли ціни на національну продукцію зростають, що змушує вітчизняних виробників скорочувати імпорт. У такому випадку збільшується попит на імпортний товар замінник, що призводить до збільшення імпорту і це зменшить попит за рахунок чистого експорту.

Розглянуті вище ефекти є ціновими чинниками сукупного попиту, які обумовлюють рух по кривій сукупного попиту.

Крім ціни на сукупний попит впливають й інші чинники, що не пов’язані зі зміною цін. Усі такі чинники називаються неціновими чинниками сукупного попиту. Вони є зовнішніми екзогенними змінними функції сукупного попиту, та на графіку викликають переміщення кривої сукупного попиту у відповідний бік.

Нецінові чинники є неоднорідною сукупністю. Визначаючи їх, слід враховувати, що сукупний попит складається з таких чотирьох компонентів: споживчий попит (С), тобто попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги; інвестиційний попит (І), тобто попит підприємств на приватні інвестиції; урядовий попит (G) і попит іноземців (NX). Тому нецінові чинники сукупного попиту слід поділити на відповідні чотири групи.

На кожний компонент сукупного попиту впливають різні нецінові чинники.

На споживчий попит - багатство, доходи, очікування, запозичення домогосподарств, податки на доходи фіз.ос.

На інцест. попит – процентна ставка, НТП, забезпеченість капіталом.

На урядовий попит – державні закупівлі.

На іноземний попит – валютний курс, міжнародна торгівельна політика.