1. Предмет психології.

Психологія – вчення про душу. Це наука про факти, закономірності виникнення і розвитку, прояву психіки і свідомості людини. Це наука про світ суб’єктивних (душевних) явищ, процесів і станів, усвідомлених або неусвідомлених людиною.

Предметом педагогіки є якісне вивчення психічних явищ, а також психіка, свідомість, несвідоме, особистість, поведінка та діяльність.

2. Напрями психології: біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія.

Біхевіоризм предметом психологічного дослідження вважає поведінку людини, яка повністю залежить від зовнішніх стимулів. Представники (Ю.Уотсон, Е.Толмен, К.Халл, Б.Скінер) вважають, що повинні мати справу тільки з тим, що входить до організму у вигляді стимулів, а виходить з нього у формі поведінкових реакцій. Розвиток людини – це розширення репертуару поведінки, яке досягається шляхом набування нових реакцій.

Психоаналіз (З.Фрейд, А.Адлер, Е.Фром, К.Хорні, К.Юнг, Е.Еріксон). Предмет дослідження – людські потреби, потяги, бажання, мотиви, емоції та статево-рольова поведінка.

Гуманістична психологія (Г.Олпорт, Г.Мюррей, К.Роджерс, А.Франк, А.Маслоу, В.Роменець). Предмет дослідження – здорова творча особистість. Мете такої особистості – само актуалізація (якомога повний вияв своїх можливостей). Це прагнення ґрунтується на потребі само актуалізації (А.Маслоу) – „вершині” в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі та самоповазі, потреби в любові з боку соціального оточення, належності до спільноти, потреби в безпеці та фізіологічні потреби.

3. Галузі психології:

загальна; педагогічна; вікова; соціальна; медична; юридична; праці; спорту;

торгівлі; науково-технічної творчості; художньої творчості та естетичного сприйняття; аномального розвитку; порівняльна; парапсихологія; зоопсихологія.

4. Основні методи психології.

1. Організаційні

- порівняльний;

- лонгітюдний;

- комплексний методи.

2. Емпіричні, за допомогою яких відбувається безпосереднє дослідження і збираються факти про прояви тих чи інших психічних явищ.

3. Методи обробки даних: опис випадків, які найбільш повно виражають типи та варіанти.

- кількісний;

- якісний.

4. Інтерпретаційні:

- генетичний (аналіз матеріалу);

- структурний (встановлення структурних зв’язків між всіма характеристиками людини або особистості).

5. Предмет педагогіки.

Це наука про закономірності, принципи, навчання, виховання і розвиток особистості. Педагог – той, що веде дитину до школи.

Предметом психології є виховання, навчання, освіта та розвиток.

Освіта – процес перетворення засвоєних знань, умінь і навичок у властивості особистості.

Навчання – основний шлях освіти, спеціально організована і керована вчителем пізнавальна діяльність людини з метою засвоєння нею соціального досвіду.

6. Галузі педагогіки:

загальна; спеціальна (дефектологія); вікова; соціальна; професійна; порівняльна; галузева; історія педагогіки.

16.Свідомість - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Свідомість пов’язана із знаннями людини про світ. Свідомість має суспільну природу, оскільки виникає і розвивається лише в людському суспільстві. Розрізняють суспільну свідомість, свідомість конкретної людини, самосвідомість людини. Функції свідомості: формує внутрішній план діяльності, її програму; синтезує динамічну модель дійсності, за допомогою якої людина орієнтується в навколишньому фізичному і соціальному середовищі; визначає попередню мислену побудову дій, передбачає їх наслідки, керує і контролює поведінку людини, здатність її відповідати за наслідки дій та розуміти те, що має місце в навколишньому світі і в ній самій.

17. Несвідоме-Зміст психічного життя, про наявність якого людина або не підозрює в конкретний момент, або не знає про нього протягом тривалого часу, або взагалі ніколи не знала.