10. Експансія банківських депозитів. Депозитний та грошовий мультиплікатори. Сутність, цілі та методи монетарної політики.
Пропозиція грошей передусім залежить від політики центрального банку, який володіє монопольним правом на первинну грошову емісію. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою Н = CU + BR,
де Н — грошова база;
CU — готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення;
BR — банківські резерви.
Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви(LR) та надлишкові резерви(ER). Обов’язкові резерви — це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк. Величина обов’язкових резервів регламентується центральним банком за допомогою норм щодо депозитів:
LR = lr * D,
де LR — обов’язкові резерви, lr — норматив обов’язкового резервування; D — банківські депозити.
Величину банківських резервів можна визначити за формулою BR = LR + ER, де ER — надлишкові резерви.
Пропозиція грошей відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:
Ms = CU + D, де Ms — пропозиція грошей.
Пропозиція грошей, як правило, перевищує грошову базу. Це пояснюється тим, що банківська система здійснює вторинну грошову емісію на основі мультиплікації (примноження) грошової бази. Отже, крім центрального банку, здатністю створювати гроші володіє також банківська система, тобто сукупність депозитно-кредитних установ, головними серед яких є комерційні банки.
Рівняння показує, що пропозиція грошей дорівнює добутку грошової бази (Н) і коефіцієнта пропорційності [(cr + 1) / (cr + rr)]. Цей коефіцієнт називається грошовим мультиплікатором. Він показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей у разі зміни грошової бази на одиницю. cr=CU/D; rr=BR/D
Як видно з формули, грошовий мультиплікатор залежить від рішень трьох економічних суб’єктів:
домогосподарств, які впливають на співвідношення між готівкою і депозитами (cr);
центрального банку, який регулює резервну норму (rr) через установлення норми обов’язкового резервування (lr);
комерційних банків, які певною мірою можуть впливати на резервну норму через створення надлишкових резервів.
H = 104 тис. грн. Якщо cr = 0,3, rr = 0,2;
H = (1+ cr)*D.
D = H/(1 + cr). D = 80 тис. грн., CU = 24 тис. грн.
BR = D*rr, = 16 тис. грн.
L = D – BR = 64 тис. грн.
Наведені розрахунки відображують лише перший етап мультиплікаційного процесу. Процес мультиплікації грошової бази може продовжуватися як нескінченний ряд етапів.
Загальний приріст депозитів:
Загальний приріст готівки:
Монетарна політика – це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення і вирівнювання платіжного балансу.
Кінцеві цілі: ВВП, безробіття та інфляція.
Проміжні цілі: пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс.
Головні інструменти:
-операції на відкритому та валютному ринку;
-зміна облікової ставки;
-зміна норм обов’язкового резервування;
Збільшення(зменшення) грошової пропозиції:
-купівля(продаж) цінних паперів;
-зменшення(збільшення) обов’язкових резервів;
-зменшення(збільшення) облікової ставки.
Короткостроковий період:
MS↑ → i↑ →I↑ → Y↑
Довгостроковиий період:
Це призводить до підвищення інфляції, підвищення номінальної відсоткової ставки при незмінності реального та збільшенні номінального ВВП.
Стимулююча монетарна експансія у довгостроковому періоді призводить до підвищення темпів інфляції.