99.Стратегія управління державним боргом України

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу у загальній заборг. дер.

Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє МфУ, яке є єдиним позичальником від імені уряду, крім кредитів Міжнародного валютного фонду. Розпорядником кредитів, що надає Україні МВФ, є Національний банк України. Зовнішній державний борг має дві складові. Це:

• борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів. • борг підприємств, гарантований урядом.

Погашає та обслуговує такий борг підприємство-позичальник. Але у разі невиконання боргових зобов'язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності державна гарантія, і погашення та обслуговування таких кредитів здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного бюджету. Погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу в Україні забезпечують Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний банк України, Укрексімбанк як банк-агент уряду та уповноважені банки України. Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності; із нових запозичень.

100.Валютна політика України в сучасних умовах. Органи валютного контролю в Україні.

Валютна політика – сукупність ек, правових та організаційних заходів та форм, що здійснюються держорганами, ЦБ і фінустановами у сфері валютних відносин. ВП б-я країни складається з валютного регулювання (діяльність держави та уповноважених нею, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями) та валютного контролю (комплекс адміністративних заходів, спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштів у країну. Він може поширюватися на всі операції платіжного балансу або на їх частину). Режим валютного регулювання в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Чинне законодавство України дозволяє здійснювати валютні операції за умови суворо обмеженого порядку здійснення та встановлення таких обмежень: 1)регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та ЦП, репатріації прибутків; 2) зосередження валютних операцій у центральному або уповноважених банках; 3) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти; 4) контроль за вкладенням капіталу нерезидентів в економіку Украіни та резидентів – в економіку інших країн; 5) декларування, отримання попереднього дозволу, контроль або заборона здійснення окремих видів валютних операцій. Валютні обмеження є одним з інструментів регулювання валютного курсу в умовах застосування системи фіксованого валютного курсу. З переходом до режиму плаваючого обмінного курсу в Україні діючий режим валютного регулювання можна визначити як надмірно жорстокий. Відповідно до Декрету Кабміну України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” органами валютного контролю в Україні є: 1) Нацбанк України; 2) Уповноважені банки; 3)Державна податкова адміністрація України; 4)Міністерство зв’язку України; 5)Державний митний комітет України. Залежно від своїх функцій ці органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Головним органом валютного регулювання та контролю є НБУ. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через банки. ДПА України – фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами та нерезидентами на території України. Мінзв’язку – за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України – за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з питань, не віднесених до компетенції інших державних органів та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного

законодавства України. До функцій НБУ у сфері валютного контролю належать: + здійснення державної валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України; + разом з Кабміном України складає платіжний баланс України; + контроль за додержанням затвердженого ВРУ ліміту зовнішнього державного боргу України; + визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; +видачу в межах своєї компетенції обов’язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; +накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

+ видачу ліцензій на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування; + встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових одиницях; + встановлення за погодженням із Мінстатистом України єдиних форм обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; + публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків тощо.