136.Актуальні проблеми імпортної політики України

У загальному обсязі споживання первинної енергії Україною 60% припадає на нафту й газ, з них 40 – 45% складає газ. Маючи власний видобуток нафти й газового конденсату в обсязі, який не покриває 20% мінімальної потреби, Україна імпортує 74,5% нафти й газу. Такий стан призводить до загрози енергетичній безпеці держави. Світовий досвід показує, що при імпорті понад 30% енергоресурсів втрачається незалежність у здійсненні економічної політики держави.

Загроза втрати суверенітету значно посилюється за умов відсутності диверсифікованого постачання ресурсів з-за кордону. Країни-постачальники енергоносіїв усвідомлюють, що наявність стратегічно важливих ресурсів дає їм можливість суттєво впливати на світову економіку і зовнішню політику. Так, згідно з офіційною енергетичною стратегією Російської Федерації, «потужний енергетичний сектор – це інструмент для проведення її внутрішньої і зовнішньої політики» і «роль країни на світових енергетичних ринках значною мірою визначає її геополітичний вплив»

продукція українських виробників, особливо та, що відноситься до категорії високотехнологічної, в більшості випадків не в змозі конкурувати з високоякісною закордонною продукцією, яка поступає на український ринок. Крім того, значна номенклатура продукції в Україні вже взагалі не виробляється, так як українські виробники повністю поступилися на ринку іноземним товарам. Мова йде практично про усі види некритичного імпорту.

недостатня конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробника створює величезну загрозу для внутрішнього ринку, так як в умовах його відкритості (згідно із вимогами СОТ), імпорт іноземних товарів погрожує заповнити внутрішній ринок і може обумовити банкрутство вітчизняних виробників.

в країну потоком іде імпорт, який не можна виправдати, бо аналогічну продукцію з подібними споживчими характеристиками взмозі виробляти вітчизняні виробники. В значній мірі мова йде про товари широкого вжитку: одяг, господарчі товари, продукцію побутової хімії, АПК тощо.

ефективно використовувати усі дозволені міжнародним законодавством і торговельними угодами методи тарифного і нетарифного регулювання (обмеження) небажаного імпорту. Проблема полягає в тому, щоб знайти такі правові шляхи захисту власного ринку від конкурентів, які застосовуються (не заборонені) правилами СОТ і які використовують країни-давні члени СОТ

137.Товарна структура українського імпорту

Імпорт товарів 2010 склав 60,73 млрд дол.. виріс на 33% до 2009 року

Товарна структура імпорту товарів 2010: Готові харчові продукти – 4,1%, мінеральні продукти – 34,8% (з них 15,5% - природний газ), хімпром – 10,6%, полімери і пластмаси – 6%, текстиль – 3,3%, недорогоцінні метали – 6,8% (з них чорні метали – 3,2%), машини та устаткування – 13,4%, транспортні засоби – 6%, оптичні, медичні та інші прилади – 1,5%.

Імпорт послуг 2010 склав 5,44 млрд дол., виріс на 5,2% до минулого року.

Товарна структура імпорту послуг: транспортні – 21,1% (найбільше – залізничний, повітряний, морський), мандрівки – 6,3%, послуги зв’язку – 2,3%, будівельні та страхові – по 1,9% кожна, фінансові – 19,9%, комп’ютерні – 3,2%, роялті та ліцензійні платежі – 7,6%, інші ділові послуги – 4,3%, ділові професійні технічні послуги – 15,7%, послуги приватним особам і у сфері культури та відпочинку – 3,6%, державні послуги – 11,3%, послуги з ремонту – 0,9%.