145.Галузева структура експортоорієнтованої промисловості України

Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту.у промисловості експортоорієнтованими є металургія, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість

Особливістю експортоорієнтованих галузей України є їх сировинний характер та високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на:

Чорні і кольорові метали,

продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),

хімікати,

окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009 обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 — 2006 років.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

146.Охарактеризуйте пріоритети експортної діяльності України

експортні пріоритети, як підтвер-

джує практика промислово розвинутих країн, слід визначити, орієнтуючись не на поточне співвідношення

попиту-пропозиції, а на стійкі тенденції національного і світового розвитку. Експорт потенціал повинний бути стій-

ким джерелом росту національного доходу, ефективним заходом реалізації конкурентних переваг націона-

льної економіки на світовому ринку.

Найважливіше значення для розробки і реалізації експортно-імпорної стратегії має також структур-

на інвестиційна політика держави, яка повинна визначити галузеві пріоритети, життєво важливі для розвит-

ку країни, забезпечення її незалежності і економічної безпеки. При цьому першорядне значення має обгру-

нтований вибір пріоритетних виробництв, що могли б скласти основу міжнародної спеціалізації країни.

Як експортну базу доцільно використовувати технологічно краще оснащені галузі промисловості, їх

провідні підприємства, а також заново створені виробничі структури. Саме вони, а не дрібні підприємства

можуть більш успішно вирішувати задачу виробництва конкурентоздатної експортної продукції .

Найбільшу віддачу, як представляється, може забезпечити такий підхід, при якому підвищення ефекти-

вності нинішніх експортних виробничих структур було б пов'язане зі створенням підприємств переважно

експортної орієнтації. При цьому провідним експорто-орієнтованим підприємствам у період становлення і

нарощування експортної бази з боку держави повинна бути надана максимальна підтримка і сприяння (по-

даткові пільги, кредити, пріоритетне забезпечення матеріальними ресурсами тощо). сутність експортої стратегії повинна полягати в наступному:

- динамічний і збалансований розвиток експтних зв'язків, перехід до прогресивних форм міжнародного співробітництва;

- формування власного експортного потенціалу, здатного запропонувати на експорт конкурентоздатні

товари, послуги і технології;

- поліпшення структури і пропорцій зовнішньої торгівлі за рахунок широкого залучення в Україну

передових технологій і устаткування;

- забезпечення сприятливих зовнішніх умов для розвитку країни і зміцнення її міжнародних позицій.

Таким чином, найважливішими факторами успіху українських компаній на зовнішніх ринках можна визначити наступне:

- формування чітких цілей і пріоритетів міжнародної спеціалізації та зовнішньоекономічної політики;

- розробка сучасних міжнародних маркетингових програм, які б ефективно поєднували світові досяг-

нення у сфері маркетингу з досвідом експортно-імпортної діяльності України;

- визначення сильних і слабких позицій українських виробників у міжнародному середовищі;

- підготовка обгрунтованих бізнес-планів виходу та присутності українського бізнесу на міжнародних

ринках;

- створення українських торгових марок, які б легко ідентифікувалися та пізнавалися на зарубіжних ри-

нках.