153.Принципи та підходи сот застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

Світова організація торгівлі – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів:

1)принцип найбільшого сприяння (надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні); 2) принцип національного режиму (забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг);3)принцип недискримінації(всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови);4)Принцип гласності - всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політик;5) принцип взаємності (країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання); 6)принцип захисту національної промисловості;7)принцип утворення стійкої основи торгівлі;8)принцип сприяння справедливій конкуренції;9)принцип дій у надзвич.ситуаціях;10)принцип регіональних торгівельних домовленостей тощо.

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п’ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави:

1) участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім – державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

2) запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

3) застосування стандартів та вимог, які пов’язані з охороною здоров’я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

4) застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення )товарів;

5) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це – контингентування(обмеження держ владою ввезення/вивезення товарів через установлення певної к-сті або граничної суми на певний період часу) та ліцензування(видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються)

154.Охарактеризуйте тарифні інструменти торгівельної політики України

На сучасному етапі існує багато методів регулювання ЗЕД, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжн торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжн товарообміні. Методи регулювання зовнішньої торгівлі діляться на: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи). Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито.Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим стосовно товарів та інших предметів, що надходять з різних держав. Можуть застосовуватися пільгові та повні ставки ввізного мита. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезені за межі митної території України. На окремі товари та інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне і вивізне мито на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мита.Спеціальне мито застосовується, як захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам, або щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі. Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту. Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

155.Реклама в міжнародній економічній діяльності України

Реклама - відкрите інформування фірмою потенційних покупців і споживачів про якість, переваги її товарів чи послуг, а також про здобутки чи характерні риси самої фірми. До каналів розповсюдження рекламної інформації належать теле­бачення, радіо, газети, журнали, рекламні щити (bill boards), пряме адрес­не розсилання рекламних матеріалів поштою (direct mail), телемаркетинг тощо. Ці засоби ще називають носіями реклами. При виборі конкретного носія рекламного звернення слід врахову­вати сукупність внутрішніх та зовнішніх чинників, а також об’єктивні пе­реваги та недоліки кожного з каналів розповсюдження інформації.

Реклама в міжнародній економічній діяльності є засобом впливу на свідомість інонаціональних цільових аудиторій з метою сприяння експорту продукції, пошуку партнерів по міжнародному інвестиційному співробітництву або реалізації інших комерційних завдань. Міжнародна реклама, на відміну від реклами, яка спрямовується на внутрішній ринок, має враховувати особливості споживання та ринкової поведінки фізичних і юридичних суб’єктів за кордоном, характер іноземного правового регулювання, наявність інших нормативних джерел та регламентуючих інститутів національного та міжнародного рівнів.

Міжнародна реклама виконує кілька функцій: вона інформує про виробника та/або його товар, формує та підтримує їх образ, ставлення до них, психологічний характер їх сприйняття.

Технічно на рекламному ринку відбувається продаж послуг суб’єктом рекламної діяльності рекламодавцеві. Роль суб’єкта рекламної діяльності (рекламного агентства) може відігравати спеціалізоване рекламне агентство або рекламний відділ одного із засобів масової інформації (напр.. газети).

Важливою рисою ефективної реклами є цілеспрямованість — націленість на певний контингент покупців, на конкретну групу споживачів.

За оцінкою аналітиків, український рекламний ринок є життєздатним сегментом економіки. Основу рекламного ринку України утворюють міжнародні компанії, що організували і постійно розвивать виробництво своєї продукції в Україні. Не має сумнівів, що такі компанії, як Procter and Gamble, Mars, Nestle, Pepsi Co, Stimorol, Philipp Morris протягом декількох років залишаться сиситемоутворючими рекламодавцями на українському ринку. Одним з найважливіших напрямків українського співтовариства стало прагнення радикально поліпшити якість реклами товарів, зроблених в Україні. Поступово підвищується довіра споживача до товарів внутрішнього виробництва. Закріплюється недовіра до якості дешевих закордонних товарів, особливо харчових. Повільно, але все-таки розвивається українська соціальна реклама (ролики проти паління, алкоголізму, СНІДу й ін.) У нашій країні накопичений як вдалий, так і не дуже досвід соціальної реклами. У результаті стало очевидно, що тільки вітчизняні рекламісти здатні створити рекламний продукт, що по-справжньому буде хвилювати всі прошарки населення нашої країни. Слід відмітити, що закон У. “Про рекламу” обмежує розміщення реклами на радіо та телебаченні. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15% на кожну годину мовлення для телерадіоорганізації будь-якої форми власності, тобто 9 хв. на годину мовлення. Заборонена реклама алкогольних напоїв і тютюнових виробів на телебаченні, щодо лікарських засобіб, також існують певні обмеження. Законодавчі бази в галузі телевізійної реклами більшості країн Європи досить схожі, оскільки під час їх формування бралася до уваги Директива ЄС “Телебачення без кордонів”.