• Протидія торгівлі людьми

• ЗМІЦНЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ МІГРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ – допомога у зміцненні потенціалу в управлінні міграційними потоками, а також у гармонізації міграційної політики із Європейськими вимогами та міжнародними стандартами з прав людини

• Трудова міграція

• Седеркопінгський процес – мета вирішення питань прикордонного співробітництва, які виникли з розширенням ЄС на схід та для сприяння діалогу з питань міграції та надання притулку.

• Програма Управління Міграційними Переміщеннями – мета: підготовка документів для потенційних мігрантів перед та після проведення співбесід, проведення тренінгів з питань культурної орієнтації перед виїздом за кордон, а також допомоги з організації переїзду для потенційних мігрантів.

• Надання медичних послуг мігрантам

• Ініціатива Розмаїття бореться за захист людської гідності та добробут мігрантів, біженців і нетрадиційних меншин України. 

31.Конкурентоспроможність людського капіталу України в умовах міжнародної трудової міграції

Поняття конкурентоспроможності людського капіталу розглядається як сукупність кількісних та якісних характеристик працівника, які відповідають вимогам економічних суб’єктів та задовольняють їх потреби у певному кваліфікаційному рівні найманого персоналу. У перехідних економіках конкурентоспроможність людського капіталу стає основним засобом боротьби на ринку праці, а саме: отримання робочого місця, максимально можливої оплати праці та соціального захисту. Відповідальність за дотримання усіх норм та правил поведінки на ринку праці має нести держава, впроваджуючи необхідні заходи регулювання.

На міжнародному ринку праці до визначальних факторів міграції людського капіталу належать: знання мови країни працевлаштування; фізичний стан працівника; дефіцитність його професії; наявність родичів у країні працевлаштування; участь країни-експортера робочої сили в міжнародних угодах із питань використання найманої робочої сили.

Україна одночасно приймає і постачає мігрантів, тому варто скористатися можливостями, які відкриваються у зв’язку з певним переглядом міграційної політики окремих європейських країн. Низку зовнішніх регуляторних актів складають двосторонні міждержавні договори. Україна є учасником 12 міждержавних угод з питань врегулювання зайнятості та соціального захисту (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, В’єтнам, Латвія, Литва, Лівія, Молдова, Польща, Португалія, Росія, Словаччина).

У той же час, прогрес у гармонізації національного регулювання ринку праці з нормами ЄС, на відміну від інших сфер економічних, суспільно-політичних зв’язків, залишається незначним

Для України існування масштабних міграційних процесів в умовах поглиблення євроінтеграції призводить до вкрай негативних соціально-економічних наслідків. Відбувається погіршення демографічної ситуації в країні внаслідок переважання еміграції. В результаті цього, окрім значних міграційних втрат населення, відбувається зниження кваліфікаційного рівня працівників та конкурентоспроможності людського капіталу загалом. Спостерігається погіршення вікової та статевої структури населення України через зростання міграційних потоків за кордон. Це свідчить про значні втрати економічного потенціалу країни і несформованість методичної бази та інформаційної системи оцінки цих втрат та реальних обсягів міграційних потоків, що їх обумовлюють. Існування неконкурентоспроможних робочих місць є головною причиною відпливу робочої сили за межі України.

Трансформація суспільно-економічних відносин в Україні, її входження до ринкового середовища передбачають функціонування розвиненого ринку праці, інтегрованого до міжнародної економічної системи. Всі ці процеси потребують відкритості економіки, високої міграційної мобільності працересурсного потенціалу країни, досконалості правової бази та системи регулювання міграцій. З цією метою необхідно: підвищити рівень легальності та правового захисту працюючих за кордоном; створити економічні стимули для трудових мігрантів з метою скерування грошових переказів з неофіційних у формальні канали (банки, міжнародні системи переказів коштів та інші); сприяти переорієнтації сфери застосування коштів мігрантів із споживчої у інвестиційну; сформувати нову філософію ставлення місцевої влади до мігрантів.

В детальнішому викладі це передбачає, насамперед, такі заходи:

По-перше, на рівні кожного регіону, де проблема заробітчанства є відчутною, має бути сформована програма співпраці з трудовими мігрантами, починаючи від опіки над їх дітьми на період відсутності батьків і закінчуючи створенням дорадчих органів при районних і обласних державних адміністраціях, до складу яких входитимуть, разом з іншими, самі ж заробітчани (або їхні представники). По-друге, органи державної влади на всіх рівнях управління мають стати максимально відкритими до проблем громадян. У цьому разі може зникнути головна перешкода на шляху прозорого інвестування заробітчанами своїх коштів в українську економіку – недовіра до влади. І, по-третє, необхідно сприяти формуванню відкритого конкурентного середовища як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, районів, малих міст і сільських поселень. Адже сьогодні мігрантам чи членам їх сімей інвестувати кошти в бізнес часто не вистачає часу, оскільки вихід на ринок потребує проходження стількох дозвільних та узгоджувальних процедур, що простіше ці кошти вкласти у нерухомість або витратити на споживання.

Як висновок можна сказати, що необхідно максимально наблизити рівень інституційного забезпечення в регіоні до стандартів ЄС (соціально-громадський діалог, охорона здоров’я та безпека на виробництві, гендерна рівність, трудове законодавство, політика зайнятості, соціальний захист, умови та охорона праці, включно з питаннями соціального забезпечення та охоплення соціальними програмами). Необхідно вжити спеціальні заходи щодо зміцнення людського, матеріального, а також інституціонального потенціалу з метою посилення конкурентоспроможності людського капіталу і, як наслідок, прискорення соціально-економічного розвитку.