Тема 2. Ринкова система: зміст і структура

Перед вивченням даної теми переконайтесь, що ви знаєте про:

- обмеженість ресурсів та необхідність вибору;

- предмет мікро - та макроаналізу;

- економічні моделі.

Ознайомившись з даною темою, ви:

• зрозумієте, як у ринковій економіці вирішуються питання, які стоять перед будь-якою економічною системою;

• з’ясуєте, як функціонує ринок і які умови необхідні для того, щоб ринок виконував властиві йому функції;

• переконаєтесь, що існує велике різноманіття ринків, побачите, чим вони відрізняються один від одного;

• зрозумієте, як в ході конкуренції взаємодіють господарюючі суб’єкти;

• зможете окреслити територіальні межі ринку;

• дізнаєтесь, що таке ринкова кон’юнктура та які чинники її визначають.

2.1. Основні питання економічних систем. Крива виробничих можливостей

Будь-яка економічна система повинна здійснювати вибір, відповідаючи на фундаментальні питання:

1) Що повинно вироблятися, тобто які товари та послуги, що взаємно виключаються, повинні бути вироблені і в якій кількості?

2) Як будуть вироблятися товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією – з застосуванням великої кількості ручної праці чи на підприємствах з високим рівнем автоматизації?

3) Для кого призначаються вироблені товари, хто повинен володіти ними і отримувати задоволення від їх споживання, тобто як повинен розподілятися національний продукт? Поль Самуельсон відзначає, що у “капіталістичному господарстві вільного підприємництва” питання що, як, для кого розв’язуються переважно за допомогою цін(через механізм ринків, прибутків і збитків)¹.

Перший найскладніший вибір –що повинно вироблятися. Виробити все, що необхідно, неможливо через обмеженість ресурсів. Проблему вибору ілюструє крива виробничих можливостей (крива трансформації), яка показує можливі комбінації двох товарів чи послуг, які можуть бути вироблені з наявної кількості ресурсів і підкреслює, що збільшення кількості одного товару можливе тільки при зменшенні кількості другого товару.

Р озглянемо це на такому прикладі. Припустимо, в суспільстві вироблено певну кількість муки, яка призначена для виготовлення макаронів та випічки хліба. Якщо вся мука буде використана для випічки хліба, буде виготовлено 10 мільйонів тонн хліба, якщо ж з усієї муки виробити макарони, то їх отримаємо 6 мільйонів тонн. Це крайні припущення, але між ними є й інші варіанти. Проілюструємо це за допомогою кривої виробничих можливостей (рис. 2.1).

у

Кількість

хліба

0 х

Кількість макаронів

Рис. 2.1. Крива виробничих можливостей

На горизонтальній осі відкладемо кількість макаронів, а на вертикальній – кількість хліба, заповнимо всі проміжки між зазначеними точками і побачимо всі можливі комбінації виробництва хліба і макаронів із наявної кількості муки. Якщо ми прагнемо збільшити випічку хліба, нам прийдеться відмовитись від виробництва певної кількості макаронів, тобто нам необхідно переключити наш ресурс на випічку хліба.

Економічна теорія постійно нагадує: ресурси обмежені, тому необхідно робити вибір – на виробництво якого товару їх витрачати. Тому витрати будь-якого ресурсу завжди носять альтернативний характер: якщо ми витратимо їх на виробництво одного товару, ми не можемо скористатися ними для виробництва іншого товару.

Повернемось до кривої виробничих можливостей. Будь-яка точка всередині графіка показує, що ресурс використовується не повністю, а тому може бути збільшене виробництво і хліба, і макаронів.

У ринковому господарстві вироблятися будуть лише ті товари, виготовлення яких принесе прибуток.

Другий вибір – як виробляти: на великих чи малих підприємствах, на основі високих технологій, чи вживаючи велику кількість ручної праці – залежить від цін ресурсів. Дорогі ресурси використовуються заощадливо, дешеві – більш широко. “Виробничий метод, який внаслідок своєї більш високої ефективності як за фізичним обсягом продукції, так і у вартісному вираженні є у даний момент найдешевшим, витісняє більш дорогий метод”¹.

Вирішення третього фундаментального питання “Для кого виробляти?” пов’язане з проблемою розподілу поточних доходів між домогосподарствами, тобто виробляти треба таку кількість товару, яку господарюючі суб’єкти бажають і можуть придбати, а розподіляти всю вироблену продукцію ринок буде “за гаманцем”.