Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2011-2012 микроэкономика учебник.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
1.79 Mб
Скачать

8.1.1. Принципи поведінки фірми на ринку досконалої конкуренції

Метою будь-якої фірми можна вважати максимізацію прибутку. Як вже було сказано, прибуток (π) – це різниця між сукупним доходом (TR) і сукупними витратами (TC) :

π = TR - TC

Враховуючи, що сукупний доход дорівнює добутку кількості реалізованої продукції на ціну, цю формулу можна представити :

π = PQ - TC

Необхідно відзначити, що з трьох змінних, які знаходяться у правій частині рівняння, головним важелем управління обсягом прибутку для фірми є обсяг виробництва (Q). Ціна (Р) являє собою константу в умовах досконалої конкуренції і не змінюється. Це – зовнішня умова діяльності фірми, з якою необхідно рахуватись, а не фактор, яким можна управляти. Що стосується витрат (TC), то вони, як відомо, самі залежать від обсягу виробництва. Таким чином, в умовах досконалої конкуренції важливі рішення щодо управління фірмою пов’язані, перш за все, із визначенням обсягу виробництва, який дозволяє досягти максимального прибутку.

За якими ж критеріями менеджери фірми обирають оптимальний обсяг випуску? Треба пам’ятати, що ці критерії неоднакові для короткострокового і довгострокового періодів. Якщо говорити про довгостроковий період, то таким критерієм буде існування економічного прибутку (π ≥ 0).

Фірма повинна отримати як мінімум бухгалтерський прибуток у середніх, типових для даної економіки, розмірах.

На перший погляд може скластись враження, що отримання прибутку буде визначати рішення про доцільність виробництва у короткостроковому періоді. Однак насправді ситуація складніша. Як відомо, в короткостроковому періоді частина витрат фірми носить постійний характер і при зупиненні виробництва не зникає. Наприклад, орендну плату за землю, на котрій знаходиться підприємство, прийдеться вносити незалежно від роботи фірми. Менеджери фірми повинні зважити, коли збитки будуть менші. У випадку повної зупинки фірми доходів не буде, а видатки зрівняються з величиною постійних витрат. У випадку продовження виробництва до постійних витрат додаються змінні, але і доходи від реалізації зростають.

Таким чином, рішення про тимчасове зупинення виробництва приймають не в момент зникнення прибутку, а пізніше, коли збитки від виробництва починають перевищувати величину постійних витрат: (- π > TFC).

Ураховуючи сказане, очевидно, що для фірми в короткостроковому періоді можливі три принципових варіанти поведінки:

1) виробництво заради максимізації прибутку;

2) виробництво заради мінімізації збитків;

3) зупинка виробництва.

Інтерпретація всіх трьох варіантів поведінки представлена на рис. 8.2.

Рис. 8.2. Валовий доход, прибутки і збитки фірми

На рис. 8.2 показано стандартну динаміку загальних (валових) витрат фірми і три варіанти прямих валового доходу, які склалися: TR1 - при високому рівні цін на продукцію фірми; TR2 - при середньому рівні цін; TR3 - при низькому рівні цін. Як уже відзначалось, крива валового доходу піднімається тим вище, чим вищі ціни.

Як видно з рисунку, лінія валового доходу тільки в першому випадку (TR1) буде на певному своєму відрізку вище кривої валових витрат (TC). Як раз у цьому випадку фірма буде отримувати прибуток, при чому обере той обсяг виробництва, при якому прибуток максимальний. Графічно це буде рівень виробництва Q1 , для якого крива TR1 буде вище кривої TC на максимальну відстань. Величина прибутку (π1) виділена на рисунку жирною лінією.

У другому випадку (TR2) пряма доходу на всьому відрізку знаходиться нижче кривої витрат, тобто прибутку бути не може. Однак, розмір розриву між кривою витрат і лінією доходів неоднакові. Спочатку збитки значні. Потім, по мірі зростання виробництва вони знижуються, досягнувши при випуску Q2 одиниць продукту свого мінімуму (π2). Очевидно, що випуск Q2 одиниць продукції в цих умовах оптимальний для фірми, оскільки забезпечує мінімізацію збитків.

У третьому випадку розрив між витратами і доходом (кривої TR3) із зростанням виробництва тільки нарощується. В цій ситуації фірмі краще зупинити виробництво (Q3 = 0), оскільки збитки в такому випадку неминучі у розмірі валових постійних витрат (- π = TFC).

Ми з’ясували, на яких принципах будується поведінка фірми в умовах досконалої конкуренції. Розглянемо ще деякі риси ринків досконалої конкуренції.