Р

0

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

І

ІІ

ІІІ

IV

N₁

N₂

Кількість блага а

М₂

М₁

R

Q

X

Y

ис. 5.5. Бюджетна лінія. Стан рівноваги споживача

Припустимо, що споживач придбав ОМ₂ блага А і ON₂ блага В. Чи буде такий вибір оптимальним? Очевидно, ні. Якщо покупець зменшить кількість товару А і збільшить купівлю В, він пересунеться в точку Q, що належить кривій байдужості 3, а точка R належить кривій байдужості 2. Але ми вже знаємо, що чим вище знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність, а отже, тим вищу міру задоволення потреб вона виражає. Вище переміщатися наш споживач при даному рівні доходу не може.

Зі сказаного випливає: виходячи із заданих доходу і цін, стан рівноваги споживача графічно визначається точкою дотику прямої витрат (бюджетної лінії) з однією з кривих байдужості. Точка Q – точка оптимального споживчого вибору – це і є точка рівноваги споживача. Норма заміни показує, в якій пропорції споживач хоче замінити один товар іншим, а співвідношення цін скаже йому, в якій пропорції він це може зробити. Збіг цих пропорцій характеризує точку Q саме як точку рівноваги споживача: у нього нема причин змінювати рівноважний набір товарів якимось іншим.

Контрольні завдання

Вправа 1

Знайдіть визначення кожної з наведених нижче категорій:

а) теорія рівноваги;

б) часткова рівновага;

в) загальна рівновага;

г) стан рівноваги споживача;

д) кардиналістський підхід;

є) ординалістський підхід;

і) крива кривих байдужості;

к) карта байдужості;

л) зона субституції;

м) рента споживача;

н) бюджетна лінія;

о) парадокс Гіффена;

п) гранична норма субституції;

р) крива “доход-споживання”.

1. Стан, при якому споживач витрачає доход на придбання таких товарів, комбінація яких дозволяє найкраще задовольняти його потреби при даному рівні цін і доходу.

2. Лінія рівної корисності, всі точки якої характеризують набори товарів, які забезпечують споживачу один і той же рівень корисності.

3. Кількість блага В, від якого споживач готовий відмовитись в обмін на додаткову одиницю блага А при незмінному загальному рівні корисності.

4. Декілька кривих байдужості, кожна з яких відбиває різний рівень корисності.

5. Кількісний підхід до виміру корисності, інструментом виміру є умовна одиниця – ютиль.

6. Порядковий підхід до аналізу корисності , інструментом аналізу є криві байдужості та карти кривих байдужості.

7. Показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу.

8. Головні ідеї цієї теорії полягають у тому, що для неї немає жодної економічної теорії, жодного поняття, жодної величини, що носила б абсолютний, незмінний характер; теорія підкреслює плинність, змінність економічних явищ, необхідність оцінювати будь-яке явище у зв’язку з іншими явищами.

9. Визначається зіставленням інтенсивності потреби в даному товарі з витратами на його виробництво.

10. Досягається зіставленням інтенсивності потреби в даному товарі з витратами на його виробництво, з одного боку, та зіставленням потреб в інших товарах і витратами на їх виробництво, з другого боку.

11. Межі, в яких можлива заміна одного товару-субституту іншим.

12. Не завжди при зростанні ціни блага величина попиту на нього зменшується. Це так звані блага Гіффена. Гіффен з’ясував, що бідні купують більше хліба при зростанні ціни на нього. Це пояснюється тим, що на придбання вищих, нормальних благ їх доходу не вистачає і бідні задовольняють свої потреби нижчими благами, збільшуючи попит саме на них, навіть тоді, коли їх ціни зростають.

13. Доход, який виникає як різниця між тим, що планував споживач заплатити за одиницю товару і тією сумою, яку він дійсно заплатив.

14. Крива, яка з’єднує всі точки рівноваги на карті байдужості по мірі зростання доходу.

Тести

Знайдіть правильну відповідь