8.2. Недосконала конкуренція

_{Виходом у світ робіт Джоан Робінсон “Економіка недосконалої конкуренції” (1933р.) і Едварда Чемберліна “Теорія монополістичної конкуренції” (1933р.) було розпочато дослідження ринків недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція – ринкова структура, за якою продавці мають свободу у визначенні ціни. Різновидами недосконалої конкуренції є: чиста монополія, монополістична конкуренція та олігополія. Розглянемо ці різновиди дещо детальніше.}

8.2.1. Олігополістична структура ринку

_{Серед ринкових структур значне місце займає олігополія. Олігополія найбільш поширена у сучасних високотехнологічних галузях промисловості, коли невелике число великих фірм виробляє основну масу продукції даної галузі. Термін “олігополія” був запроваджений в науковий обіг англійським економістом Е. Чемберліном.}

_{Олігополія (греч. „олігос” у перекладі декілька, „полео” – продаю, торгую) – галузевий ринок, на якому більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами; кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями; поява нових продавців ускладнена чи неможлива; товар, реалізований фірмами, може бути і диференційованим і стандартизованим.}

_{Відомий “Словарь современной экономической теории Макмиллана” містить таке визначення олігополії: олігополія – ситуація на ринку, при якій фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продаж, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності. Маніпуляції кожної фірми цими змінними викликають відповідну реакцію конкуруючих фірм. Такі властивості характерні для ринків з нечисельними продавцями.¹}

_{Олігополістчиний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Прикладом може бути найбільш висока концентрація в автомобільній промисловості США: на 3 компанії “Дженерал моторс”, “Форд” і “Крайслер” припадало понад 95% національного виробництва. До олігополістичних галузей у більшості країн світу належать автомобільна, сталеливарна, нафтохімічна, електротехнічна та комп’ютерна індустрії. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється гранична межа галузевої концентрації виробництва. Так, у США антимонопольне законодавство дозволяє для нормального розвитку галузі не менше 10 конкуруючих фірм. При цьому на частку найбільшої з них не повинно припадати більше ніж 31% усіх галузевих продаж, двох фірм – до 44%, трьох – до 54%, чотирьох – до 64%; в Україні – до 35% ринку.}

_{Найважливіша риса олігополії – це стратегічна поведінка фірми, яка визначає максимізацію сукупного прибутку галузі та максимізацію власного прибутку фірми. Фірма – олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів називається олігополістичним взаємозв’язком. Він передбачає ретельний облік дій конкуруючих фірм на олігополістичному ринку при визначенні ціни та обсягу випуску продукції. Основними формами взаємозв’язку є узгодження політики фірм та їх суперництво.}

_{Суперництво невеликої кількості великих фірм породжує новий чинник конкурентної боротьби – взаємозалежність. Кожна фірма в такій ситуації не може піти на зміну цінової політики, не враховуючи можливої реакції конкурентів. Це – одна з найсуттєвіших рис олігополії: вона має місце тоді, коли кількість фірм у галузі настільки мала, що кожна фірма повинна враховувати реакцію суперників при формуванні політики цін. Ця особливість визначає і специфіку її ринкової поведінки. Ціни в такій ситуації, з одного боку, менш рухливі, з іншого, якщо вони змінюються, то разом в усіх фірмах.}

_{Олігополістична взаємозалежність фірм піднімає суперництво між ними на якісно новий рівень, перетворює конкуренцію в безперервну боротьбу “всіх проти всіх”. У цьому випадку можливі найрізноманітніші рішення конкурентів: вони можуть постійно домагатися деяких цілей або ж – боротись один з одним аж до повного знищення.}

_{Невизначеність у поведінці суперників штовхає олігопольні фірми на змову в сфері політики цін.}

_{Непередбачуваність реакції суперників на зміну цін може спричинити такі небажані явища, як війна цін, поява нових конкурентів, відхилення від ціни, за якою випуск продукції дає максимальний прибуток. Отже наявність всезагального взаємозв’язку між фірмами, неможливість передбачати реакцію конкурентів є головним фактором невизначеності.}

_{Наявність всезагального взаємозв’язку між фірмами, неможливість передбачати реакцію конкурентів є головним фактором невизначеності.}

_{Варто прийняти до уваги, що моделі поведінки фірм досить різноманітні та виходять з різних підходів щодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми – способів конкурентної боротьби і взаємодії з суперниками за умови прагнення до максимальних прибутків у короткостроковому періоді. Це моделі Курно, Шмакельберга, Бертраа і ряд їх модифікацій, а також узагальнена модель рівноваги Нема. Найважливішим елементом стратегії олігопольної фірми є системи ціноутворення. Розглянемо ці системи.}

_{Ціноутворення, зумовлене таємним зговором. Таємний зговір – негласна домовленість про ціни, розділ ринків та інші способи обмеження конкуренції, оскільки узгоджені дії виробників у сфері ціноутворення у більшості країн заборонені законом. Якщо декілька фірм у галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція до максимізації сукупних прибутків усіх учасників. Спільна цінова політика фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії. Внаслідок зговору встановлюється ціна, що максимізує економічний прибуток кожної фірми. Найбільш поширеною формою явної змови є картель – ринкова ситуація, при якій фірми офіційно укладають угоду, узгоджують ціну, галузевий обсяг випуску і квоту кожного учасника. Картель діє як фірма-монополіст. Рівноважний обсяг випуску картелю визначається за правилом MR = MC.}

_{Картельна угода є прикладом змови, що суперечить умовам економічної ефективності для суспільства, зменшує суспільний добробут і тому забороняється антимонопольним законодавством.}

_{В економіці існує багато факторів, що протидіють укладенню нових картельних угод та руйнують старі. Тому в сучасному світі частіше всього зустрічаються не оформлені угоди (типа картелю), а мовчазна домовленість (типа лідерства в цінах).}

_{Лідерство в цінах – неофіційне встановлення ціни на продукцію, коли всі учасники ринку з боку пропозиції змінюють свої ціни згідно з тим, як себе поводить ціновий лідер, з мовчазної згоди учасників ринку.}

_{Роль цінового лідера відводиться найбільшій або найефективнішій фірмі галузі. Інші фірми встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти, доки лідер не проголосить про нову зміну своєї ціни. Оскільки зміни цін пов’язані з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер змінює їх рідко. Перед цим він обов’язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до наступного маневру і вивчити їх можливу реакцію. Він не реагує на незначні зміни у витратах або у попиті на його продукцію. Перегляд цін відбувається лише тоді, коли зміни стосуються всієї галузі та є досить значними.}

_{Варіант ціноутворення за принципом “витрати плюс” використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. Це практичний метод, за яким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні та встановлює процентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середній прибуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал. Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування її рівня. На олігополістичному ринку переважає нецінова конкуренція, завдяки якій визначається ринкова частка кожної фірми, її вихід з-під контролю малоймовірний.}

_{Олігополіст завжди обирає таке співвідношення “ціна-обсяг”, яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиво для таємного зговору та ціноутворення за методом “витрати плюс”.}

_{Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотерміно-вому, але й в довготерміновому періоді, що пов’язане з існуванням суттєвих бар’єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів. Суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку змушене як обмежувати своє споживання, так і платити вищу ціну за продукцію олігополістичної галузі.}

_{З другого боку, такі видатні економісти як Йозеф Шумпетер, Джон Гелбрейт відзначають і позитивні сторони олігополії: високий рівень концентрації засобів виробництва, фінансових коштів, кваліфікованої робочої сили, науково-дослідного потенціалу. На їх думку втрати суспільства від панування олігополії перекриваються виграшем від впливу олігополій на НТП.}

_{Незважаючи як на позитивну, так і на негативну оцінку олігополій в сучасному економічному житті, варто визнати об’єктивну неминучість їх існування.}

_{Найнебезпечнішою для економіки країни є існування чистої монополії, оскільки вона практично знищує конкуренцію, а значить – і всі переваги, які конкуренція створює.}