Розділ 5. Загальна рівновага та ефективність

Тема 12. Економічна ефективність та добробут

Перед тим, як приступити до вивчення даної теми, переконайтесь, що ви знаєте:

• що таке рівноважна ціна і як встановлюється ринкова рівновага;

• що ілюструє крива виробничих можливостей;

• що таке трансакційні витрати;

• що показує гранична норма заміщення благ-субститутів;

• про що свідчить гранична норма заміщення чинників виробництва.

Ознайомившись зі змістом даної теми, ви дізнаєтесь:

• чи можливе існування взаємопов’язаної рівноваги на всіх ринках благ і факторів виробництва одночасно;

• що означає оптимальне використання наявних господарських можливостей суспільства;

• в чому полягає зміст загальної теорії економічної оптимальності;

• про необхідні умови ефективності виробництва і розподілу;

• в чому полягає ефект зворотного зв’язку;

• співвідношення ефективності і справедливості;

• що таке справедливість розподілу;

• критерії оцінки добробуту.

До цього ми вивчали окремі ринки ізольовано один від одного.

Для цілісного уявлення про функціонування мікросистеми необхідно розглянути, як зміна ситуації на одному ринку трансформується у зміни на інших ринках. Адже однією з головних особливостей ринкової економіки є те, що рівновага на одному ринку залежить від рівноваги на багатьох інших ринках.

У теоретичному плані концепція загальної економічної рівноваги важлива, перш за все, для розуміння економіки як єдиного цілого, як системи взаємозв’язаних ринків.

Однак, проблема рівноваги – це не лише теоретична проблема. Практичне значення в економічному прогнозуванні та плануванні має аналіз загальної рівноваги, здійснюваний на основі таблиці витрат і результатів. Порушення пропорцій між секторами і галузями економічних систем відбувається нерідко через прорахунки, помилкові висновки тих, на кого покладено прийняття визначальних рішень. Глибокі потрясіння економічного механізму з метою відновлення зруйнованих зв’язків, наприклад, шляхом використання методів „шокової терапії”, необов’язково веде до бажаних результатів.

Замість моделей часткової рівноваги, що використовувалися в попередніх розділах, ми скористаємося моделлю загальної економічної рівноваги.

12.1. Часткова та загальна рівновага. Ефект зворотного зв’язку. Закон Вальраса

У попередніх темах ми вивчали різні аспекти ринкової економіки: поведінку споживача і діяльність фірми, ринки споживчих товарів і ринки факторів виробництва. Звертали увагу на те, що ринок досконалої конкуренції дає можливість і споживачам, і виробникам одержати вигоду – максимізувати корисність та прибуток. Більша частина нашого попереднього аналізу стосувалася часткової рівноваги. Нерідко такий аналіз достатній для розуміння поведінки та еволюції ринку.

Проте ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями – часткової та загальної рівноваги.

У даному розділі „Загальна рівновага та ефективність” ми доведемо переваги економіки, здійснюючи перехід від аналізу локального ринку і часткової рівноваги до аналізу системи конкурентних ринків і загальної рівноваги.

Термін рівновага запозичений із фізики і означає таку ситуацію, коли економічні агенти або їх агрегати не мають спонукаючих причин до зміни своєї поведінки. Стосовно до ринків рівновага означає ситуацію, при якій продавці і покупці в сукупності задоволені сучасною комбінацією цін і обсягів продаж чи покупок і, таким чином, не мають стимулів до зміни існуючого положення.

Часткова рівновага (partial eguilibrium)– це встановлення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на окремих специфічних ринках, які є складовими загальної ринкової системи.

„Словарь современной экономической теории Макмиллана” містить таке визначення часткової рівноваги – ізольований аналіз товарного ринку, тобто дослідження умов рівноваги при заданих цінах на всю решту товарів. Цей використаний А. Маршаллом метод ігнорує вплив зміни цін даного товару на ціни всієї решти товарів, включаючи ціни на фактори виробництва. Такі зміни можуть чинити вплив на первісний ринок, який може бути проаналізовано тільки в системі загальної рівноваги¹.Отже, необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв’язків між усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

Загальна рівновага (general eguilibrium) – ситуація, при якій всі ринки одночасно знаходяться в стані рівноваги, коли на всіх ринках встановлюються рівноважні ціни.

Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує його виробництва; ціна врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил.

Так як загальна рівновага виникає в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту та пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків, то вона відображає ефект зворотного зв’язку, який ігнорувався при аналізі часткової рівноваги.

Ефект зворотного зв’язку (feedback effect) – це зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміну цін, що сталися на пов’язаних з ним ринках.

У попередньому розділі зверталась увага студентів на те, що ціна фактора виробництва визначається ціною блага, яке виробляється ним, а через витрати виробництва ціна фактора здійснює обернений вплив на ціну блага. Оскільки одні й ті ж фактори застосовуються для виробництва різних благ, то ціни останніх взаємопов’язані. Крім того, від цін факторів виробництва залежать доходи їх власників, а доходи споживача, визначаючи його попит, безпосередньо впливають на ціну блага. Взаємозалежність усіх цін спричиняє і та обставина, що будь-яке благо за своїми споживчими властивостями є або взаємозамінним, або взаємодоповнюючим до інших благ. Якщо товари є субститутами, збільшення ціни на один з них дає сигнал до зростання попиту на його замінники. Якщо товари-комплементи, зростання ціни на один із взаємодоповнюючих товарів призведе до падіння попиту на доповнюючі його товари.

Економіка – це тісний клубок найрізноманітніших зв’язків між господарюючими суб’єктами: економічний імпульс від одного з них через систему ринку обов’язково передається іншим. Більш достовірне уявлення про процес ринкового ціноутворення та його роль у національній економіці можна отримати, побудувавши модель загальної економічної рівноваги, в якій досліджується механізм формування системи цін, яка відповідає загальній рівновазі на всіх ринках одночасно.

Досягнення загальної рівноваги – результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки, в тому числі і на тому ринку, з якого почалось зрушення. В цій взаємодії на передній план виходить взаємозалежність різних товарів. Тому найпростіший аналіз повинен включати як мінімум такі етапи:

1. первинну зміну;

2. ринки взаємозамінних товарів;

3. ринки взаємодоповнюючих товарів;

4. ефект зворотного зв’язку.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду довгострокових ефектів зворотного зв’язку при зміні цін на ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка склалася в Україні. Через розрив економічних зв’язків, після отримання незалежності, постачання нафти скоротилося, це призвело до її подорожчання, що негативно позначилось на ринках тих товарів, при виробництві яких використовується нафта. Дорожчим став бензин, крива його пропозиції змістилась ліворуч. Бензин, у свою чергу, є комплементарним благом для автомобілів. Зростання цін на бензин спричинило зменшення попиту на автомобілі, бензин і, відповідно, на нафту. Первісне подорожчання нафти призведе до ефекту заміщення її на вугілля та збільшення попиту на нього. Внаслідок попит на нафту зменшиться, це призведе до зменшення ціни на неї.

Економічний маховик почне знову розкручуватися, але уже в зворотному напрямку, і так кілька разів – кожний наступний імпульс матиме меншу силу ніж попередній. Тому після кількох ітерацій потенціал первинного імпульсу вичерпається, і в економіці встановиться загальна рівновага. Отже, ринкова система загалом, як і одиничні ринки, тяжіє до рівноваги.

Загальна рівновага буде мати місце тоді, коли ціни прореагують на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту дорівнюють обсягам пропозиції на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

Основоположником теорії загальної економічної рівноваги вважається швейцарський економіст Леон Вальрас (1834 – 1910). Він виходив із того, що вирішення проблеми може бути досягнуто за допомогою математичного апарату. Побудувавши досить складну систему взаємопов’язаних рішень, він доводить, що система рівноваги може бути досягнута як якийсь “ідеал”, до якого прагне конкурентний ринок. Вальрас розподілив економіку на дві великі групи: фірми і домашні господарства. Фірми виступають на ринку факторів як покупці і на ринку споживчих товарів як продавці. Домашні господарства – власники факторів виробництва виступають у ролі їх продавців і водночас покупців споживчих товарів. У цій моделі ролі продавців і покупців постійно змінюються. Всі витрати виробників товарів перетворюються у доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств – у доходи виробників (фірм).

Для нормального функціонування системи має встановлюватися відповід-ність між попитом і пропозицією (факторів і товарів). Ціни факторів мають відповідати витратам фірм; доходи фірм – “поєднуватися” з витратами домашніх господарств.

Стан рівноваги передбачає наявність трьох умов:

• по-перше, попит і пропозиція товарів та факторів виробництва однакові, на них установлюються постійні та стійкі ціни;

• по-друге, обсяг попиту на товари та послуги визначається їхньою граничною корисністю;

• по-третє, ціни товаровиробників задаються граничними витратами факторів виробництва.

Перша умова передбачає рівність пропорцій обміну. Друга та третя умови виражають рівновагу у сфері виробництва та споживання.

Рівновага є стійкою, тому що на ринку діють сили, які вирівнюють відхилення і відновлюють її. Проміжні, “неправильні” ціни поступово вилучаються. Цьому сприяє розвиток вільної конкуренції.

Модель загальної рівноваги Вальраса характеризується широтою охоплення економічних процесів. Він використовував систему моделей, переходячи від простого до складного, поступово включаючи у систему загальної рівноваги нові інструменти аналізу: теорію обміну, теорію виробництва, теорію капіталізації.

Принципова можливість досягнення загальної рівноваги в умовах доско-налої конкуренції в математичній формі вперше була доказана Л. Вальрасом. Математична інтерпретація системи загальної економічної рівноваги показує, що всі змінні величини системи пов’язані відносинами функціональної залежності, тому їх значення мають бути встановлені одночасно, тобто одномоментно мають бути встановлені всі ціни рівноваги і відповідні їм урівноважені кількості виробничих послуг і готових продуктів.

У ринковій економіці ціни визначають обсяг випуску, який в значній мірі визначає ціни. Ціни споживчих товарів і послуг залежать від цін на ресурси. А ціни ресурсів – від цін споживчих благ, на які існує платоспроможний попит. Отож, взаємозв’язок в економіці обертається замкнутим колом, вийти з якого можливо лише вирішуючи всю систему рівнянь одночасно.

Дана система рівнянь є системою рівнянь загальної рівноваги. Її рішення Л. Вальрас бачив в групуванні рівнянь. Аналіз цього процесу призвів його до правильного висновку про те, що система загальної рівноваги стійка і будучи виведена з цього стану прагне до нього знову через механізм відносних цін. Модель Вальраса – це статична модель загальної економічної рівноваги, свого роду одномоментний знімок національного господарства в “чистому” виді.

З моделі Вальраса випливають такі висновки:

1. Існує взаємозв’язок і взаємозумовленість цін (регулюючі інструменти) не лише на ринку товарів, але й на всіх інших ринках. Рівноважні ціни встановлюються у результаті взаємодії всіх ринків (ринку товарів, ринку праці, грошового ринку).

2. Математично доводиться можливість існування рівноважних цін одночасно і на всіх ринках. Однак повна рівновага всіх цін на всіх ринках існує як теоретична абстракція.

3. Із теорії економічної рівноваги випливає висновок про відносну стійкість системи ринкових відносин. “Намацування” рівноважних цін відбувається на всіх ринках і в остаточному підсумку призводить до рівноваги попиту і пропозиції на них.

Розглянемо цей механізм детальніше. Сам процес “намацування ” – наближення до ринкової ціни, що його здійснює аукціоніст на основі узагальнення пропозицій покупців та продавців. Це одна з моделей встановлення ринкової рівноваги за умов досконалої конкуренції запропонована Л. Вальрасом. Згідно з нею на ринку, крім господарюючих суб’єктів, діє аукціоніст – незацікавлена особа, функція якої полягає у визначенні рівноважної ціни. Він функціонує таким чином: по-перше, називає довільну ціну, після чого отримує інформацію ринкових агентів щодо їх попиту і пропозиції за даною ціною. Аукціоніст визначає, як співвідносяться попит і пропозиція, і корегує ціну в той чи інший бік та виголошує її учасникам ринку. Цей процес “вигукування” ціни триває доти, доки аукціоніст не “намацає” ціну рівноваги. Отже, зіставляючи обсяги попиту та пропозиції, аукціоніст поступово “намацає” ринкову ціну, за якою обсяги попиту та пропозиції дорівнюють один одному.

Рівновага цін установлюється у точці рівноваги між корисністю товару (яку визначає для себе покупець) і витратами на його виробництво. Ціна виступає як регулятор пропозицій обміну. Вона забезпечує поєднання ступеня корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна виступає критерієм оцінки корисності певного товару стосовно корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням виручки і витрат, необхідних для виробництва товару.

4. Рівновага в економіці не зводиться лише до рівноваги обміну, до ринкової рівноваги. Із теоретичної концепції Вальраса випливає принцип взаємозв’язку і взаємозалежності основних елементів ринкової економіки. Це вихідне положення для розуміння взаємозв’язку виробництва, споживання, доходів на макрорівні. На теорію загальної економічної рівноваги спирається вчення про динаміку економічного росту, концепцію загального добробуту, побудову системи міжгалузевих зв’язків.

Взаємозв’язок товарних ринків може бути записаний системою рівнянь. Мікроекономічна модель загальної економічної рівноваги складається з груп рівнянь, що виражають:

1. умови рівноваги на ринках благ;

2. умови рівноваги на ринках факторів виробництва;

3. бюджетні обмеження фірм на ринку досконалої конкуренції у вигляді рівності загальної виручки і загальних витрат;

З рівнянь випливає висновок, правильний для будь-якої кількості ринків. Він отримав назву закону Вальраса, його сутність:

• Закон Вальраса – якщо система цін забезпечує рівновагу на будь-яких двох ринках, то рівновага буде спостерігатися і на третьому ринку;

• Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках повинна дорівнювати нулю.

Можна зазначити, що система Вальраса має яскраво виражений статичний характер: стан рівноваги на всіх ринках, обумовлений даними перевагами споживачів, даною кількістю виробничих ресурсів і фіксованими виробничими коефіцієнтами, встановлюється на певний момент.

Більше того, Л. Вальрас слідував від моделі до реальної дійсності, а не навпаки. Проте цю модель можна спрощувати і ускладнювати шляхом включення нових змінних. Останні можуть відбивати як економічні процеси і явища, так і інституціональні умови функціонування ринкової економіки.

Сучасна економічна наука, як справедливо зазначив Й. Шумпетер, і сьогодні йде шляхом указаним Л. Вальрасом. Його модель загальної рівноваги універсальна настільки, що у відомих межах придатна до розгляду кожної економічної системи.

Проте аналіз досягнення загальної рівноваги поки ще не проведений повністю. Ми продовжимо його обміркування з іншої точки зору в наступному параграфі, де описуються ситуації обміну товарів між споживачами.