7.2. Прибуток фірми

Прибуток – це різниця між виручкою від реалізованої продукції та витратами фірми. Як же виникає прибуток, хто його створює, який механізм формування? В економічній теорії нема єдиної відповіді на ці питання. У одних авторів під терміном “прибуток” поєднано всі форми доходів: відсоток, заробітна плата, підприємницький прибуток, рента. У інших – прибуток – тільки відсоток на капітал. З курсу політекономії вам відомо, що прибуток є прихована, замаскована, перетворена форма додаткової вартості, тобто найманий робітник своєю працею створює прибуток, а капіталіст його привласнює. Марксова теорія ставить питання щодо джерела прибутку, дає відповідь на це питання і розкриває механізм утворення прибутку.

π = TR - ТС

Існують й інші точки зору на прибуток. В німецьких теоріях Х1Х сторіччя прибуток виступає як заробітна плата підприємця – як плата за саму діяльність щодо управлінню підприємством.

Видатний австрійський економіст ХХ сторіччя Йозеф Шумпетер вважав, що прибуток є наслідок застосування нових комбінацій факторів виробництва, що його отримують тільки новатори, а коли нововведення внаслідок конкуренції розповсюджуються, прибуток зникає. Існує і така точка зору: прибуток – плата за ризик підприємця, за вміння передбачати майбутні ситуації. Прибуток розглядають і як плату за відкладене споживання: власник грошового капіталу не витрачає його на задоволення особистих потреб, а вкладає у виробництво, щоб отримувати прибуток. Є й інші пояснення, та жодне з них не дає вичерпної характеристики цієї найскладнішої категорії. Ці пояснення можуть дати відповідь на питання – чому, на яких засадах підприємець отримує прибуток, але не від-криває джерела прибутку та механізм його створення. У той же час, кожне визна-чення прибутку дозволяє щось пізнати про нього, одержати більш повну уяву.

В економічній теорії розрізняють економічний, бухгалтерський та нормальний прибуток.

Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між сукупним (валовим) доходом фірми (виручки від реалізованого продукту) і зовнішніми (явними, грошовими) витратами.

Економічний прибуток – це різниця між сукупним (валовим) доходом фірми і сумою зовнішніх і внутрішніх витрат. Відносно нормального прибутку, його природи не тільки нема єдиної думки, а існують прямо протилежні висловлення. У відомому підручнику “Економікс” Макконнелла і Брю нормальний прибуток розглядається як винагорода підприємця за виконання їм підприємницької функції або як мінімальний доход, необхідний для утримання фірми в межах даного виду діяльності. Вони ж включають нормальний прибуток у внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати. Але ще Адам Сміт заперечував таке розуміння нормального прибутку і підкреслював, що нормальний прибуток зовсім не схожий на заробітну плату, він встановлюється на інших засадах і не стоїть ні в якій відповідності з кількістю, важкістю або складністю праці по нагляду і управлінню.

7.3. Витрати виробництва у короткому періоді

Фірма повинна відшкодовувати різноманітні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукту. Обсяг випуску продукції змінюється залежно від змін витрат. Деякі види витрат можуть бути змінені досить швидко, зміни інших витрат потребують певного часу. З цієї точки зору розрізняють постійні та змінні витрати.

До постійних (fixed costs) належать витрати, які фірма несе певний час, величина яких не може бути змінена швидко і які не залежать від обсягу виробництва. Постійні витрати фірма несе навіть тоді, коли вона взагалі нічого не випускає. Припустимо, у вас є крамниця, приміщення якої аи орендуєте і ви вирішили зробити ремонт , оновити обладнання. Певний час ви нічого не продаєте, але весь час ви повинні вносити орендну плату, виплачувати відсоток за кредит, робити амортизаційні відрахування, оплачувати комунальні послуги, охорону, заробітну плату керівному персоналу та тим робітникам, кого ви не хочете втратити. Це і будуть ваші постійні витрати.

Змінні витрати – це витрати, які можуть бути збільшені або зменшені з метою відповідної зміни обсягу виробництва в порівняно короткий термін часу. Отже, змінні витрати залежать від обсягу виробництва. Якщо ви прагнете збільшити випуск товару, вам необхідно придбати більше сировини, обладнання, зростуть витрати на робочу силу, пальне, електроенергію, тощо. Підприємець ретельно підраховує загальні (валові) витрати (total costs) на вироблену кількість товару, це всі витрати на даний момент часу, необхідні для виробництва певної кількості товару. Загальні витрати дорівнюють сумі постійних і змінних витрат.

TC = FC + VC

Найбільше значення для підприємця мають середні витрати (average costs). Загальні середні витрати (total average costs) - це витрати на одиницю продукту. Їх можна підрахувати, розділивши загальні витрати на кількість випущеного продукту.

ATC = TC / Q

Загальні середні витрати (ATC) можна також підрахувати як суму середніх постійних AFC) та середніх змінних витрат (AVC).

ATC = AFC + AVC

Чому для підприємця так важливо знати середні загальні витрати? Тому, що він порівнює їх з ринковою ціною того товару, який він випускає, його головна мета – щоб середні витрати були менше за ринкову ціну, тільки в такому випадку він отримає прибуток.

З’ясуємо, як змінюються середні витрати при збільшенні обсягу виробництва. Припустимо, фірма випускає 1000 виробів на місяць. Постійні витрати складають 25 тисяч гривень на місяць, отже, середні постійні витрати дорівнюють:

FC 25 000

AFC = = = 25 (гривень)

Q 1000

Якщо фірма збільшить обсяг виробництва до 2000 тисяч виробів на місяць (а постійні витрати, як відомо, залишаться незмінними), тоді:

25000

AFC = = 12,5 (гривень)

2000

Таким чином, ми бачимо, що зі зростанням обсягу виробництва середні постійні витрати (AFC) зменшуються.

Дещо складнішою є динаміка середніх змінних витрат (AVC). Спочатку при зростанні обсягу виробництва середні змінні витрати зменшуються, досягають мінімальної величини при певному обсязі виробництва, а при

подальшому зростанні обсягу виробництва починають зростати. Чим це пояснюється? Пояснюється це тим, що певний час діє позитивний ефект від масштабу, тому середні витрати зменшуються. Зверніть увагу, що ми розглядаємо функціонування фірми в короткому періоді, коли вона не може змінювати виробничі потужності, але може збільшувати кількість робочої сили, сировини тощо, і це дозволяє фірмі збільшувати випуск продукції. Якщо ж фірма і надалі буде нарощувати випуск продукту за рахунок одних чинників, не збільшуючи кількість інших і не змінюючи технології, виникне нестача постійного капіталу, почне діяти закон убуваючої віддачі і середні змінні витрати почнуть зростати. Такою ж є динаміка середніх загальних витрат: спочатку вони зменшуються, досягають мінімуму, а потім починають зростати.

У маржиналістській економічній теорії велика роль відводиться граничним величинам – граничним витратам та граничному доходу. В цитованому підручнику Макконнелла і Брю дається таке визначення цих витрат: граничними витратами (Marginal Costs) називаються додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукту.

ΔTC

MC =

ΔQ

Динаміка граничних витрат є такою ж, як і динаміка середніх витрат: спочатку при збільшенні обсягу виробництва граничні витрати зменшуються, досягають мінімуму, а потім починають зростати.

Співвідношення між середніми постійними (AFC), середніми змінними (AVC), середніми загальними (ATC)та граничними витратами (MC) при зростанні обсягу виробництва можна виразити графічно (рис. 7.1).

Мал. 1. Крива середніх постійних, середніх змінних,

середніх загальних та граничних витрат

Ми проаналізували витрати виробництва та їх динаміку в короткому періоді функціонування фірми. Перейдемо до аналізу фірми в тривалому періоді.