10.2. Попит і пропозиція на досконало конкурентному ринку праці
Аналіз попиту і пропозиції на ринку праці почнемо з класичної теорії зайнятості. Під класичною теорією мається на увазі переважно теорія англійських та американських економістів, які базуються на вченні, основи якого закладено А.Смітом, Девідом Рікардо. Подальший розвиток це вчення отримало в працях Альфреда Маршалла, А.Пігу та інших. Класична теорія зайнятості пропонує побудувати функції сукупного попиту і сукупної пропозиції праці в умовах ринку досконалої конкуренції. З боку попиту на ринку праці виступають фірми та держава.
Головними прикметами досконалої конкуренції на ринку праці є:
достатньо велика кількість конкуруючих між собою фірм, які пред’являють попит на певний вид праці;
відсутність якоїсь форми об’єднання продавців праці (профспілок);
однорідність робочої сили, відсутність потреби у фахівцях рідких спеціальностей;
відсутність бар’єрів входу на ринок праці та виходу з нього.
Існування цих прикмет робить неможливим учасникам ринку встановлювати контроль за ринковою ціною праці, тобто диктувати рівень заробітної плати.
Розглянемо спочатку динаміку попиту на працю на ринку досконалої конкуренції в окремо взятій фірмі.
Як фірма визначає величину попиту на робочу силу? Згадаймо, що всі рішення фірма приймає на основі граничних величин. Визначаючи величину попиту на ресурс, фірма співставляє граничні витрати і граничний доход. На ринку досконалої конкуренції величина попиту на робочу силу визначається двома показниками: по-перше, заробітною платою, по-друге, вартістю граничного продукту праці. Альфред Маршалл у своїх відомих “Принципах політекономії” наводить такий приклад. Є власник стада овець, який хоче вирішити, треба чи ні наймати йому ще одного пастуха. Він вважає, що за стадом будуть краще доглядати, якщо найняти ще одного пастуха, завдяки цьому власник стада зможе продати на ринку додатково двадцять овець. Якщо їх загальна ціна буде більшою, ніж заробітна плата додаткового пастуха, він найме цього пастуха. Тобто і на ринку праці діє та ж закономірність: якщо МRPL більше W (граничний доход від додаткової одиниці праці або гранична продуктивність праці більша граничної заробітної плати), роботодавець наймає ще одного робітника. Якщо граничний доход від додаткової одиниці праці дорівнює граничній заробітній платі, він не буде збільшувати чисельність робітників. Якщо гранична продуктивність праці менша заробітної плати, то в нього зайві робітники і він скоротить їх чисельність.
Попит на працю знаходиться в зворотній залежності від величини заробітної плати. При зростанні заробітної плати підприємець, щоб зберегти стан рівноваги, за інших рівних умов, зменшить попит на працю, а при зменшенні заробітної плати попит на працю зростає. На рівні галузі, діючої в умовах досконалої конкуренції, ціна праці виступає по відношенню до фірми об’єктивною реальністю, яку необхідно обов’язково сприймати. В умовах досконалої конкуренції безпосередньо проявляється дія класичних законів саморегуляції ринку, яка охоплює і ринок праці.
Функціональна залежність між величиною заробітної плати і величиною попиту на робочу силу може бути показана кривою попиту на робочу силу (рис. 10.1). На осі абсцис – кількість праці, на осі ординат – величина заробітної плати. Кожна точка на кривій LD показує, яким буде попит на робочу силу при певній величині заробітної плати. Конфігурація кривої та її від’ємний нахил показують, що більш низькій заробітній платі відповідає більша величина попиту на працю і навпаки.
Р
Q
0
Кількість праці
LD
Кількість праці
Рис. 10.1. Крива попиту на працю
Ми з’ясували в найбільш загальних рисах, як фірма визначає попит на трудовий ресурс. Подивимось тепер на робочу силу з боку пропозиції. Чим керується окремий робітник, виходячи на ринок праці? Його поведінка заснована на принципі пошуку чистої економічної вигоди, яка визначається шляхом порівняння вигод від різних занять. Теоретичною межею, з якої починається пропозиція праці, є заробітна плата, яка дорівнює вартості засобів існування робітника. Робітник прагне зрівняти корисність своєї праці (для нього) з її важкістю. Робітник, пропонуючи працю, керується не тільки величиною заробітної плати, він також ураховує умови та характер майбутньої праці, її регулярність та надійність і таке інше. І все ж таки, головним чинником залишається заробітна плата.
З
У
Х
0
S
S
Рис. 10.2. Крива пропозиції праці
Коли мова йде про криву пропозиції праці, треба розрізняти криві пропозиції праці фірмі, галузі та криву пропозиції праці в межах економіки в цілому.
Пропозиція праці фірмі залежить від оцінки роботодавцем того рівня заробітної плати, який він повинен запропонувати, щоб отримати необхідну робочу силу. Зниження кривої буде залежати від розмірів фірми і від її сили на ринку відносно робітників та інших фірм. Крива пропозиції праці промислової галузі має еластичність, яка залежить від економічної та географічної мобільності трудящих при переході з одного сектора економіки до іншого, від рівня кваліфікації робітників, яких потребує галузь.
Крива сукупної пропозиції праці в короткотерміновому періоді не дуже залежить від змін у заробітній платі. Висловлюється припущення, що внаслідок зростання заробітної плати якась частка жінок покине роботу, невелика частка робітників зменшить пропозицію праці. В тривалому періоді на пропозицію праці впливає зростання кількості населення, співвідношення між еміграцією та імміграцією.
Як же встановлюється рівновага на ринку праці? Об’єднаємо графіки попиту і пропозиції, отримаємо точку Ео – точку перетину кривих (рис. 10.3).
Р D
S
W1
Eo
Wo
0 LD LO LS Q
Рис. 10.3. Попит і пропозиція на ринку праці
В точці перетину кривих попиту і пропозиції, в точці рівноваги, визначена рівноважна ставка заробітної плати (W0) і рівноважна кількість зайнятих працівників (L0). В точці Ео попит на працю дорівнює пропозиції праці. Це означає, що підприємці, які згодні виплачувати заробітну плату Wо, знаходять на ринку необхідну кількість праці, їх попит на працю повністю задоволений. Всі робітники, які прагнули отримати роботу при заробітній платі Wо, її отримали. На ринку встановилась рівновага повної зайнятості. Якщо ж ставки заробітної плати перевищують рівень Wо, (до рівня W1) пропозиція перевищує попит на працю, рівновага порушується – виникає безробіття, скорочення попиту на працю до величини LD. З’являється надлишок робочої сили (Ls > LD). Внаслідок безробіття робітники змушені погоджуватись на зниження заробітної плати, тоді попит на неї зросте, безробіття зникне і ринок робочої сили знову повернеться до стану рівноваги. Головною умовою повної зайнятості є гнучкість заробітної плати, яка повинна коливатися залежно від попиту на робочу силу. В умовах досконалої конкуренції безробіття і незайняті робочі місця не можуть бути тривалими, ринкові сили швидко призведуть до стану повної зайнятості. Так стверджує класична теорія зайнятості. Але в реальній практиці господарювання строге виконання умов досконалої конкуренції на ринку праці витримується не завжди. Ми вже відзначали, що ринок праці регулює держава, профспілки, монополії. І рівновага на ринку праці – це не завжди рівновага повної зайнятості. Але про це ви дізнаєтесь детальніше при вивченні курсу “Макроекономіка”.
Для сучасного ринку праці, існуючого в умовах розвинутого ринкового господарства, а також у перехідній економіці більш характерна недосконала конкуренція з елементами монопсонії і монополії.