9.6. Пропозиція факторів виробництва

Разом з попитом на ресурси на ринку представлена пропозиція виробничих ресурсів. Рішення щодо пропозиції ресурсів виробництва залежить від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропозиції праці залежить від ціни робочої сили (ставки заробітної плати) та демографічних факторів (вік, стать, освіта, структура населення). Пропозиція капіталу залежить від інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу стала, але в тривалому періоді пропозиція капіталу чутлива до економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки.

Пропозиція факторів виробництва – це готовність їх власників постачати виробничі ресурси за ціною відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.

Крива пропозиції факторів може мати позитивний чи негативний нахил або бути вертикальною.

Наявні ресурси, котрі ми хочемо використовувати, як правило, обмежені. Звичайно обмеженість ресурсів відносна. Наслідком обмеженості ресурсів є прагнення до найкращого їх використання.

Використання факторів виробництва – частка фактично використаних факторів виробництва в їх загальному доступному обсязі. Повне їх використання пропонує застосування адекватних технологій.

Пропозиція ресурсу на галузевому ринку залежить від рішень власників: якщо ціна на ринку вища від альтернативних доходів, ресурс продається на даному ринку. Якщо ціна буде нижчою за мінімальну ціну пропозиції, то власники ресурсу нададуть перевагу або пропозиції його на інших ринках, або взагалі утримуються від продажу.

Крива ринкової пропозиції ресурсу в короткостроковому періоді має крутий висхідний нахил. Якщо галузь або галузі національної економіки різко збільшать попит, то вони не уникнуть зростання цін на ресурс за обмеженого збільшення пропозиції.

На перший погляд здається, що пропозиція факторів виробництва в суспільстві фіксована і визначається в кожний даний момент часу чисельністю населення, територією, виробничими фондами. Проте існує різниця між сукупними запасами фактора виробництва та його пропозицією на ринку.

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур. На ринку ресурсу його ціна визначається взаємодією ринкового попиту і ринкової пропозиції. Перевищення ціни попиту над ціною пропозиції сприяє перерозподілу ресурсів на користь галузей з високим платоспроможним попитом. Наслідком закону попиту і пропозиції на ринку ресурсів є високий дохід на дефіцитні ресурси, які необхідні для виробництва предметів споживання; і навпаки - падіння доходу на ресурси, яких забагато, або на їхні замінники, що з’являються.

Дія закону попиту і пропозиції на ринку ресурсів може порушитися не тільки умовами ринку, але й політикою і практикою держави.

9.7. Формування цін на ресурси

В основі ціни будь-якого фактора виробництва лежить граничний продукт. Теорія граничного продукту була розроблена відомим представником англо-американської неокласичної школи Дж. Б. Кларком на початку ХХ сторіччя і відіграла ключову роль у розумінні механізму ціноутворення на ринках факторів виробництва. Ефективність використання того чи іншого ресурсу залежить не тільки від абсолютної величини додаткового продукту, що приносить цей ресурс, але й від ціни за одиницю ресурсу, тобто від вартості ресурсу.

Ціни на ресурси є основним фактором, який визначає грошові доходи, й одночасно вони виконують функцію розподілу ресурсів за різними галузями та фірмами.

Розглянемо взаємопов’язані причини, які обумовлюють необхідність формування цін на ресурси:

1. Співвідношення між попитом і пропозицією є початковим пунктом ціноутворення на ресурси. На ринках факторів виробництва рівновага встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур.

2. Грошові доходи. Від цін факторів виробництва залежать розміри доходів їх власників. Доходи учасників ринкового господарства виникають у результаті плати за використання факторів виробництва, які їм належать, і виступають у вигляді заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка.

3. Розподіл ресурсів. Рівень цін на ресурси у вирішальній мірі визначає розподіл наявних обмежених ресурсів серед різних галузей і фірм. Розуміння цього механізму важливе у зв’язку з тим, що в динамічній економіці ефективний розподіл ресурсів з плином часу викликає безперервне переміщення ресурсів між їх альтернативними користувачами.

4. Мінімізація витрат. Ціни на ресурси виступають в якості витрат виробництва. Центральною проблемою для фірми є мінімізація витрат з метою одержання максимального прибутку (виробництво найбільш вигідної доходної продукції з найбільш ефективним поєднанням ресурсів, що дорого коштують).

Крім вказаних об’єктивних факторів, що впливають на формування цін на ресурси, існує безліч етичних аспектів і проблем економічної політики.

5. Економічна політика. Некоректний підхід до встановлення цін на ресурси призводить до значної нерівності в розподілі особистих доходів; виникає питання про розмір частки доходу, що йде відповідним соціальним групам. Чи варто вводити спеціальний податок на „надлишок” прибутку? Чи необхідно державі встановлювати нижню границю заробітної плати у вигляді законодавчого її мінімуму? І нескінчена низка інших питань.

Ціни факторів виробництва відіграють важливу роль:

• сприяють розподілу обмежених ресурсів між різними галузями і фірмами;

• витрати фірм під час придбання ресурсів виступають як доходи домогосподарств, які пропонують людські та матеріальні ресурси;

• ціни на ресурси для фірм є витратами на ресурси. При даному рівні технології вони визначають кількість землі, праці, капіталу і підприємницьких здібностей, які можна використати у виробничому процесі;

• існує зв’язок попиту на ресурс не тільки з його власною ціною, але й цінами всіх інших ресурсів. Взаємна еластичність попиту на різні ресурси є такою ж важливою, як і власна еластичність;

• ринкові ціни на фактори є інструментом функціонального розподілу національного доходу. Частка фактора виробництва в національному доході визначається типом ринку, на якому відбувається його реалізація і еластичністю заміни факторів.

Формування ринків виробничих ресурсів в Україні ще не завершено, проте, такі його атрибути, як попит і пропозиція уже діють і використовуються в процесі господарювання. Складним є процес становлення цивілізованого ринку ресурсів і капіталів, що пов’язано з глибокою економічною кризою, формуванням нелегальних ринків та формуванням тіньової економіки.

Умовами усунення деформації ринку, ліквідації хвороб ринкової економіки є:

• вільне маневрування ресурсами, їх наявність, яка забезпечує мобільність у використанні факторів виробництва (матеріальних, трудових, фінансових) для його розвитку;

• можливість зміни умов виробництва, його технології, вільне переміщен-ня будь-яких капіталів у будь-яку сферу застосування;

• недовантаження – обов’язкова умова функціонування здорової ринкової економіки.