5.3.2. Гранична норма субституції.

Рента споживача

Багато товарів з точки зору споживача є взаємозамінними взаємодо-повнюючими.

Взаємозамінність може бути досконалою, якщо людина взагалі не любить і не п’є каву, а тільки чай, чи їй байдуже, яким напоєм він задовольняє спрагу.

Але такі поєднання зустрічаються досить рідко, більшість товарів є взаємодоповнюючими чи взаємозамінними в якійсь мірі. Чим обумовлена ця міра? Чим же визначається ота мінімальна частина взаємозамінного блага, яку хоче зберегти споживач? Вона визначається граничною нормою субституції (заміни), що дорівнює відношенню Y/X, де  Х – гранична частина блага А, Y – відповідно – блага В.

Граничну норму заміщення товару У товаром Х можна визначити як кількість товару У достатню, щоб компенсувати споживачу втрату граничної одиниці товару Х.¹

Отже, кількість блага В, від якої споживач готовий відмовитись в обмін на додаткову одиницю блага А при незмінному загальному рівні корисності, називається граничною нормою заміщення благ (граничною нормою субституції).

Це відношення від’ємне, тому що зміна кількості двох благ відбувається в супротивних напрямках, тобто збільшенню кількості одного блага відповідає зменшення кількості іншого. Так, якщо ми збільшимо споживання блага А, що можна показати переміщенням по кривій байдужості з точки С до точки Д, ми зменшимо споживання блага В.

Рис. 5.3. Спад граничної норми Рис. 5.4. Гранична норма

субституції субституції

Дійсно, по мірі того, як збільшується існуюча кількість блага А, достатньо поступитися все меншою і меншою кількістю блага В, щоб купити якусь кількість блага А. Гранична норма субституції прагне до нуля, якщо крива байдужості стає паралельною осі абсцис ОХ (рис. 5.4). Крива байдужості Р1Р стає паралельною осі абсцис у точці Р, що утворює комбінацію ON блага А і OM блага В. Це означає, що кількість OM1 блага В не може бути замінена благом А і споживач не відмовиться більше навіть від найменшої частини блага В у обмін на будь-яку кількість блага А. У точці Р, де крива байдужості стає паралельною осі ординат, ми маємо зворотну ситуацію: споживач не віддасть ON1 блага А в обмін на будь-яку кількість блага В. Отже, заміна одного блага іншим можлива лише в межах РР₁ (рис. 5.4). Це і є зона субституції.

Нам залишилось ознайомитись з явищем, яке отримало назву “рента споживача” або “споживацький надлишок”. А. Маршалл дає таке визначення: “Різниця між ціною, яку споживач готовий був би сплатити, аби не обійтись без даної речі, і тою ціною, яку він фактично за неї платить, представляє собою економічне мірило його додаткового задоволення. Можна назвати його споживацьким надлишком”¹. Інакше кажучи, рента споживача – це різниця між тим, що ви готові були заплатити за певну кількість товару і тим, що ви дійсно заплатили.

5.4. Бюджетні можливості та обмеження споживача.

5.4.1. Бюджетна лінія та її властивості. Точка рівноваги

У попередньому розділі ми з‘ясували, як споживач виявляє свої уподобання, як він визначає, чого він хоче. Після цього ми можемо підійти до наступного етапу аналізу поведінки споживача – як він визначає, що він може і з‘ясуємо, в яких же кількостях споживач буде набувати блага, враховуючи ринкові ціни цих благ і доход, який він має для їх придбання. Припустимо, споживач має суму грошей М, яку він хотів би витратити на придбання товарів А і В, ціни на які відповідно Р_А і Р_В. Споживач може витратити гроші по-різному: купити тільки товар А, або товар В, або якусь їх комбінацію. За будь-якою нагодою, доступна комбінація товарів повинна задовольняти рівності:

М = Р_А х А + Р_В х В,

де М – доход споживача,

А і В – кількість одиниць даних товарів, що купуються споживачем,

Р_А і Р_В – ціни товарів А і В.

Природно, якщо підвищиться ціна блага А, споживач буде більше купувати блага В і навпаки. Але не ясно інше, як він розподілить свій доход на купівлю благ А і В, як складеться стан рівноваги споживача? Спробуємо відповісти на це питання, розглянувши такий приклад. Припустимо, благо А коштує 1 гривню за одиницю, благо В – 1,5 гривні. Доход, який споживач може використати на прид-бання цих двох продуктів – 12 гривень. Які комбінації А і В можливі за цих умов?

Якщо споживач витратить весь доход на купівлю блага А, він придбає 12 одиниць, (точка М на осі абсцис), якщо на купівлю блага Б – він придбає 8 одиниць блага В (точка N) на осі ординат. З’єднаємо ці дві точки і отримаємо бюджетну лінію або пряму витрат.

Бюджетна лінія показує всі можливі комбінації двох продуктів, що можуть бути придбані при даному рівні цін і доходу. Яку із них обере споживач? Чим він при цьому буде керуватися? Згадаємо, що здійснюючи вибір, споживач завжди керується прагненням одержати найбільшу корисність, тобто отримати найбільше задоволення від споживання цих благ.

Розглянемо властивості бюджетної лінії:

• бюджетна лінія має негативний нахил, кут нахилу залежить від співвідношення цін товарів і показує від якої кількості одного блага треба відмовитись, щоб придбати певну кількість іншого блага;

• при зміні купівельної спроможності (величини грошового доходу, бюджетна лінія пересувається у відповідну сторону. При збільшенні доходу – праворуч, при зменшенні – ліворуч і займає положення паралельне початковому;

• зміна співвідношення цін на товари призводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії;

• коли змінюються ціни обох товарів, то бюджетна лінія буде зміщуватися у просторі, її нове положення буде визначатися співвідношенням зміни цін.

Якщо ціни змінюються так, що їх співвідношення залишається незмінним, це тотожно збільшенню (зменшенню) доходу, тобто бюджетна лінія переміщується паралельно сама до себе. Зміна цін веде до зміни купівельної спроможності споживачів, яка може подвоїтись як за рахунок зростання доходу, так і за рахунок зниження цін. Таким чином бюджетна лінія відбиває рух доходу, цін і викликані ними зміни в поведінці споживача.

Ступінь, міру задоволення від споживання якогось набору товарів графічно показує карта байдужості. Криві байдужості, бюджетні лінії використовуються для графічної інтерпретації споживчої рівноваги. Настав час споживачеві врахувати і свої бажання, і свої можливості. Отже, ми приступаємо до третього етапу аналізу і з‘ясуємо, як споживач узгоджує свої бажання і свої можливості, як він розподіляє свій доход між різними благами, щоб отримати максимальне можливе задоволення від їх споживання, як споживач досягає стану рівноваги.

П одивимось, як він зможе це зробити в даному випадку. Помістимо карту байдужості та бюджетну лінію в одну систему координат, суміщуючи їх (рис. 5.5).