3. Загальні уявлення про мікро- та макроекономіку

Економічна теорія аналізує економічні явища на двох рівнях: мікроекономічному та макроекономічному. Мікроекономічний аналіз являє собою комплекс знань, поглядів, ідей, спрямованих на пояснення поведінки окремих суб’єктів ринку (індивіда, фірми, галузі) в процесі здійснення економічного вибору. Мікроекономіка пояснює, як і чому приймаються рішення на нижчому рівні. Наприклад, вона пояснює, як споживачі приймають рішення щодо купівлі цін і як на їх рішення впливають зміни цін та їх доходів; яким чином фірми планують чисельність робітників і як робітники вирішують, де і скільки їм необхідно працювати.¹

Економічна теорія виходить з того, що приймаючи економічні рішення, господарюючі суб'єкти керуються принципом раціональності, який полягає в тому, що поведінка економічного агента (споживача, виробника, уряду), відповідає набору правил, які відносяться до переваг. Так, передбачається, що споживач завжди знає, набору яких благ він надає перевагу; уряд може визначитися, яким напрямкам, сферам економічного життя суспільства треба надати перевагу для реалізації певної економічної політики.

Аналіз поведінки індивіда зосереджений в основному на тому, під впливом яких чинників він формує свій попит, як розподіляє отриманий дохід, щоб задовольнити матеріальні та духовні потреби. Аналіз економічної поведінки фірми концентрується на виробничих рішеннях: які цілі висуває фірма, як визначає оптимальний обсяг виробництва, як формує попит на ресурси. Значну частку мікроекономічного аналізу присвячено типам ринків, стану конкуренції на них, процесу ціноутворення на різних типах ринку, дослідженню функцій ринку та виявленню умов, за якими ринок може виконувати притаманні йому функції.

Макроекономіка розглядає всю економіку як єдине ціле або виділяє в ній великі підрозділи (агрегати) і вивчає зв’язки між ними, досліджує найважливіші компоненти економічної системи, напрямки їх змін. Наприклад, користуючись такими макропоказниками, як валовий національний продукт і рівень безробіття в країні, макроаналіз виявляє зв'язок між цими явищами, показує вплив безробіття на величину національного продукту.

Між мікро- і макроекономікою нема чіткої межі, одну і ту ж проблему можна вивчати на мікро- і макрорівні. До того ж, макроаналіз ґрунтується на засадах, розроблених мікроаналізом.

4. Рівноважний і нерівноважний аналіз

Економічні процеси, явища прагнуть до стану рівноваги, водночас, у економіці діють сили, які виводять її зі стану рівноваги. Тому економічна теорія застосовує рівноважний та нерівноважний засоби аналізу. Існує думка, що термін "рівновага" був введений у науковий обіг у 1769 році Джеймсом Стюартом, отже концепція рівноваги розвивається кілька сторіч, за цей час її значення та роль потерпали значні зміни. Зміст терміну "рівновага" розглядають як "баланс сил", наприклад, як співвідношення сил попиту та пропозиції. Рівновагу розглядають і як точку, знаходячись у якій, господарюючі суб'єкти не мають причин змінювати свою поведінку. Поняття рівноваги можна представити також у вигляді результату, до якого прагне будь-який економічний процес.² "Економічна рівновага… у тому сенсі, у якому цей термін традиційно використовувався, завжди передбачає певний результат (як правило від застосування якихось ресурсів), який відповідав би очікуванням учасників економічної діяльності." ¹ Але ринкова рівновага, за ствердженням, професора політекономії Колумбійського Університету Фелпса досягається тільки тоді, коли ціни (і інші змінні) відбивають правильні очікування з боку продавців та покупців, якщо ж очікування будуть неправильними, рівновага порушиться. Припустимо, продавці очікували, що ціни підвищаться, а тому виникає стимул для збільшення обсягів виробництва. Ціни не зросли, очікування продавців виявилися хибними і вони не змогли продати частку вироблених товарів, рівновага між попитом і пропозицією порушилася.

Рівноважний аналіз розглядає економіку в такій ситуації, коли господарюючі агенти, або їх агрегати не мають причин для зміни своєї поведінки. Всі зовнішні та внутрішні характеристики економіки, такі як рівень технології, розподіл власності, смаки і уподобання споживачів беруться як задані, в даний період часу незмінні. Відносно таких діючих агентів, як споживач або фірма, термін “рівновага” вказує на ситуацію, за якою господарюючий агент не відчуває на себе тиску і немає стимулу для зміни свого стану, тому що за даних умов і наявних обмежень він не може його покращити. Стосовно ринків, рівновага означає ситуацію, за якою продавці та покупці задоволені поточним співвідношенням цін і обсягом продаж та купівель, тобто виробники змогли продати таку кількість товарів і за такою ціною, яку споживачі прагнули і змогли купити за даною ціною. Таку ціну називають рівноважною. Якщо за якихось причин рівноважна ціна не встановилася, то на ринку виникають сили, спрямовані на встановлення такої ціни. Наприклад якщо, як у нашому прикладі величина пропозиції перевищує величину попиту, то запаси товаровиробників зростають, надаючи сигнал про виникнення надлишкової пропозиції. Це змушує виробників знизити ціну настільки, щоби попит та пропозиція зрівнялися. Такий стан називають стійкою рівновагою.² У рівноважному аналізі рівність попиту та пропозиції розглядається як вихідна модель. На підставі цієї абстракції будується теорія проценту, прибутку, ренти, тощо.

Нерівноважний аналіз досліджує стан, в якому відсутня рівновага, ситуацію, в якій можуть існувати сили, які автоматично повертають систему в стан рівноваги, або ведуть її все далі від стану рівноваги.

Рівноважений аналіз у наш час всебічно розроблений і мікроекономіка користується переважно саме ним. Нерівноважний аналіз знаходиться у стадії формування. Однією з суттєвих задач економічної теорії є з’ясування того, під впливом яких сил, чинників ринкова рівновага порушується та які сили і чинники повертають економіку до стану рівноваги.