9.2. Попит на ресурси в умовах різних типів ринку
Похідний попит на ресурси в умовах досконалої конкуренції.
Як і на ринку товарів і послуг, організація ринку факторів виробництва може варіювати від досконалої конкуренції до чистої монополії. В залежності від конкретної моделі ринку буде змінюватися рівноважна ціна і рівноважна кількість того чи іншого фактора виробництва.
Розгляд конкретних ситуацій доцільно починати з аналізу ринку досконалої конкуренції як базової абстрактної моделі. Отож, весь аналіз ведеться в рамках досконалої або чистої конкуренції, коли підприємство в ролі і продавця, і покупця ніяк не може вплинути на ціну ні свого продукту, ні придбаних ресурсів. Можна сказати – це початковий пункт всієї теорії граничної продуктивності, який лежить в основі пояснення ринків ресурсів і їх ефективного використання.
Конкурентний ринок факторів виробництва (ринок досконалої конку-ренції) (competitiwe resource market) – ринок, де є багато продавців і багато покупців і при цьому жоден з них не може істотно вплинути на ціни факторів виробництва. На цьому ринку можуть виникнути дві ситуації:
Фірма купує ресурси на конкурентному ринку і продає свою продукцію також на конкурентному ринку;
На досконало конкурентному ринку ресурсів покупцем виступає фірма, яка є монополістом або олігополістом на ринку готової продукції.
Слід зазначити, що основними умовами конкурентного ринку ресурсів є:
велика кількість продавців і покупців ресурсів;
окремий продавець або покупець не може впливати на ціну факторів виробництва (бо продавець реалізує незначний обсяг ресурсів, а покупець споживає тільки невелику частину обсягу пропозиції);
всі продавці і покупці факторів виробництва є ціноодержувачами;
продавці та покупці можуть вільно увійти на будь-який ринок і так само вільно вийти з нього;
мобільність факторів виробництва (з одного напрямку використання до іншого, з одного регіонального ринку на інший);
вільний доступ до ринкової інформації.
Розгляд конкурентного ринку факторів виробництва розпочнемо зі з’ясування поняття попиту та пропозиції. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як і для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим, за всіх інших рівних умов, буде обсяг попиту на нього.
Розглянемо це положення детальніше. Що стосується попиту та пропозиції з боку окремо взятого покупця або продавця фактора виробництва, то тут наявні певні особливості. Будучи ціноодержувачем, продавець готовий поставляти на ринок тим більше даного ресурсу, чим вище його ринкова ціна. Враховуючи незначну, в масштабах ринку, наявність ресурсу в окремого продавця, ринок готовий прийняти весь запропонований ресурсовласником запас за даною рівноважною ціною ринку. Нема можливості запросити більшу ціну, так як подібних продавців ресурсу безліч. Нема потреби продавати дешевше, так як безліч споживачів і так готові купити даний ресурс за ринковою ціною. З другого боку, споживач ресурсу готовий купувати тим більшу його кількість, чим нижче ціна. Проте, нема можливості купувати дешевше, тому що на ринку діє безліч покупців. Нема необхідності платити дорого, оскільки існує конкуренція продавців.
Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано. Тому попит на будь-який ресурс залежить від продуктивності ресурсу при створенні товару. Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом.
Похідний попит – попит на виробничий ресурс, який залежить від попиту на продукт, при виробництві якого він використовується. Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від:
а) продуктивності ресурсу в процесі створення блага;
б) ринкової вартості або ціни блага, виробленого за допомогою цього ресурсу.
Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит.
Формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних факторів, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту.
Першим кроком до теорії попиту на ресурси є визначення обмежень, що стоять перед фірмами. До них належать:
виробнича технологія, яку фірма обирає для виробництва продукції;
попит на товари та послуги, який визначає попит на ресурси;
співвідношення продуктивності та ціни ресурсу.
Розглянемо зміст цих обмежень та базові категорії, які використовуються маржиналістами для аналізу ринку факторів виробництва:
1. Технологічні обмеження можуть бути подані у вигляді граничного фізичного продукту, коли існує один змінний ресурс.
Граничний фізичний продукт – приріст загального продукту в натураль-них одиницях у результаті збільшення використання якого-небудь ресурсу на одну додаткову одиницю, за сталої величини інших факторів виробництва.
Варто пам’ятати, що згідно із законом спадної віддачі граничний продукт кожної додаткової одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величина цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються незмінними. Цей принцип називають „законом спадної доходності” або „законом спадаючої віддачі”.
2. Оскільки попит на виробничий ресурс є похідним, то фірма повинна розраховувати виручку від продажу продукції, що вироблена за допомогою додаткових ресурсів.
Грошова вартість додатково виробленого продукту, створеного додатковою одиницею виробничого фактора, називається доходом від граничного продукту. За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна дорівнює граничному доходу, дохід від граничного продукту дорівнює ціні, помноженій на граничний продукт:
MRPi = MRi x P для кожного фактора виробництва,
де MR – граничний продукт (marginal produkt);
Р – ціна в умовах досконалої конкуренції;
MRi – граничний продукт від фактора і.
Зміна доходу, який отримують у результаті продажу додаткової одиниці продукції, називають граничною доходністю цього ресурсу або грошовою формою граничного продукту.
Отже, граничний продукт у грошовому виразі (marginal revenue) – додатковий дохід, одержаний від застосування додаткової одиниці ресурсу.
3. Третє обмеження, яке повинна враховувати фірма при визначенні кількості споживання кожного ресурсу – це граничні витрати ресурсу.
Граничні витрати на ресурси (MRC) – це величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю:
MRC = ∆ ТС / ∆L
Оскільки виробник купує ресурси на конкурентному ринку, то ціни на них залишатимуться незмінними і не залежатимуть від кількості залучених ресурсів. Граничні витрати ресурсу дорівнюють його ринковій ціні:
MRC = P
Існує право використання ресурсів – правило рівності – умова для досягнення оптимального обсягу застосування кожного ресурсу. Фірма повинна зіставляти величину граничного доходу, одержаного від використання додаткової одиниці кожного ресурсу з витратами на придбання цієї одиниці ресурсу.
MRP = MRC
Фірма виробляє продукт до того часу, поки не зрівняються її граничні доходи з граничними витратами від виробництва додаткової одиниці продукції.
MR = MC
Підприємство не купує фактори, які не відшкодовуються. Воно максимізує прибуток, збільшуючи застосування будь-якого фактора доти, доки дохід від граничного продукту (MR) цього фактора перевищує додаткові видатки (МС – marginal cost) на цей фактор.
MR > MC
Коли змінюються ціни на ресурси, фірми намагаються змінити організацію і технологію виробництва так, щоб менше використовувати фактори, на які збільшились ціни і навпаки.
Існує зворотна залежність між ціною на ресурс та кількістю ресурсу, що купується. Вона представлена кривою попиту на виробничі ресурси окремої фірми (рис. 9.1).
Ц
іна
виробничого
ресурсу
D1
D
D2
Кількість виробничого ресурсу
Рис. 9.1. Крива попиту на виробничі ресурси
Рисунок 9.1 показує, як змінюється обсяг виробничих ресурсів зі зміною ціни на них при незмінності інших факторів попиту. Кожна точка на графіку показує кількість виробничого ресурсу, яку придбала б фірма при кожній можливій його ціні. Чим вище ціна на ресурс, тим у менших обсягах можна очікувати купівлю і використання ресурсів. Чим нижчою буде ціна, тим більша кількість ресурсів буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку. Від’ємний нахил кривої попиту пояснюється тим, що граничний продукт від ресурсу – величина спадаюча.
Сама побудова кривої попиту на ресурс грунтується безпосередньо на двох взаємопов’язаних факторах – продуктивності ресурсу і ринковій ціні на продукт, який виробляється за допомогою цього ресурсу. Вона може пересуватися на графіку праворуч, що буде означати зростання попиту, якщо – ліворуч, то це відповідатиме його зменшенню.
Зрушення кривої попиту на ресурс – зміна попиту на ресурс, обумовлена дією нецінових факторів (детермінант). Розглянемо детальніше фактори, які можуть причинити такі зміни, і які впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому. Звичайно криві попиту на відповідні ресурси для кожної фірми матимуть свій нахил та своє положення на графіку. Ці фактори ми розглянемо детальніше в наступному питанні.
Фірми в умовах досконалої конкуренції не впливають на ціни ресурсів і ціни продуктів. Попит на ресурси залежить від того, наскільки ефективно вони використовуються, який приносять грошовий дохід, який їх граничний грошовий продукт.
Тому в моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на певний ресурс збігатиметься з кривою граничного продукту в грошовому вираженні.
На ринку недосконалої конкуренції фірма для збільшення обсягів продажу змушена знижувати ціну, а для збільшення ціни – відмовлятися від частини обсягу реалізованої продукції. Отже, граничний продукт у грошовій формі зменшуватиметься не тільки під впливом дії закону спадної граничної продуктивності, як це було в умовах досконалої конкуренції, а й під впливом зниження ціни на продукцію.
При недосконалій конкуренції виробник виробляє продукції менше, ніж на конкурентному ринку, тому йому необхідно залучати менше ресурсів. Попит на ресурси на ринках недосконалої конкуренції завжди менший, ніж на конкурентних ринках.