Тема 7. Витрати виробництва

Перед вивченням цього розділу переконайтеся, що ви знаєте:

• які чинники виробництва застосовує фірма;

• чим характеризується миттєвий, короткостроковий та тривалий періоди в житті фірми;

• чим керується фірма, визначаючи комбінацію чинників виробництва;

• які цілі висуває перед собою фірма;

• чим характеризується стан рівноваги споживача;

• що показує бюджетна лінія споживача;

• що таке еластичність попиту і від чого вона залежить.

Ознайомившись з даним розділом, ви зрозумієте:

• як підприємець обирає оптимальне сполучення засобів виробництва;

• які витрати несе фірма в короткому та тривалому періодах;

• як фірма підраховує витрати і прибуток;

• як змінюються витрати при збільшенні обсягу виробництва;

• чим керується фірма, встановлюючи для себе оптимальний обсяг виробництва;

• за яких умов фірма досягає стану рівноваги;

• за яких умов фірма змушена покинути ринок.

7.1. Альтернативний характер витрат. Явні та неявні витрати

Витрати виробництва (costs) – це грошові витрати, які необхідно здійснити для виробництва певної кількості товару. Це витрати на оплату матеріалів (сировини, палива, електроенергії), заробітну плату, амортизацію, витрати, пов’язані з управлінням виробництвом. З поняттям “альтернативний характер витрат” ми вже зустрічалися при знайомстві з кривою виробничих можливостей. Закон альтернативних витрат був сформульований Візером: реальна вартість якої-небудь речі є неодержання корисності інших речей, котрі могли бути вироблені за допомогою ресурсів, які пішли на виробництво даної речі.¹ Отже, перед підприємцем, який вирішив розпочати свою справу, постає питання: на виробництво яких товарів він може спрямувати свої обмежені ресурси? Після того, як процес виробництва товарів чи послуг розпочався, перед ним постає вже інше питання: як найбільш ефективно використовувати ресурси на виробництво обраного ним товару чи послуги, щоб забезпечити максимально можливий прибуток.

У попередній темі ми з’ясували, що фірма може по-різному комбінувати чинники виробництва, щоб забезпечити виробництво певної кількості продукту. З’ясуємо, як підприємець обирає оптимальне сполучення чинників виробництва. Почнемо з пояснення, як витрати визначаються і вимірюються з точки зору бухгалтера і економіста. Економічні або вмінені витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва товару, дорівнюють його вартості, або цінності при найкращому з усіх можливих варіантів використання. Зробити свої витрати вміненими – це ідеал, до якого прагне фірма. Вмінені та фактичні економічні витрати не завжди співпадають. Фактичні витрати враховують і бухгалтери, і економісти. Економічні витрати – це ті виплати, які фірма зобов’язана зробити, або ті доходи, які фірма зобов’язана забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від інших фірм. Ці витрати можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні або явні (грошові) витрати – це альтернативні витрати, які приймають форму явних (грошових) платежів постачальникам ресурсів. Фірма повинна оплатити сировину, паливо, комунальні послуги, заробітну плату, обладнання, устаткування, орендну плату, тощо.

Внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми.

У навчальній економічній літературі стверджується, що економісти враховують як явні, так і неявні витрати, а бухгалтери – тільки явні, зовнішні витрати. З таким ствердженням важко погодитись. Якщо будівля належить власникам фірми, то бухгалтерія враховує вартість будівлі, відповідно до норми амортизаційних відрахувань відносить ці суми на витрати виробництва.

В економічній літературі та господарській практиці застосовується таке поняття, як собівартість. Можна навести таке визначення собівартості: “Власні витрати підприємства для свого процесу виробництва виступають у грошовій формі як собівартість продукції підприємства”.¹