10.3. Ринок праці з недосконалою конкуренцією

Попит фірми-монополіста на працю та монопольна рівновага.

Двобічна монополія та визначення рівня заробітної плати.

Розглянемо спочатку ситуацію, коли на ринку праці єдиним або основним покупцем виступає велика фірма. Згадайте, що ринок, на якому панує один покупець, є монопсонічний ринок.

Монопсонічному ринку робочої сили властиві такі риси:

• по-перше, кількість зайнятих у даній фірмі складає основну частину всіх зайнятих певним видом праці;

• по-друге, даний вид праці є відносно немобільним, тобто робітники з якихось причин не можуть переселитися в іншу місцевість, або якщо вони захочуть запропонувати свою робочу силу іншій фірмі, їм треба отримати іншу спеціальність;

• по-третє, фірма-монопсоніст, на відміну від конкурентної фірми, самостійно встановлює ставки заробітної плати.

Монопсонічна влада на ринку праці встановлюється, як правило, в невеликих містах, економіка яких практично повністю залежить від великої фірми. Ця ситуація була широко розповсюджена в Радянському Союзі, її успадкувала Україна: будувалось велике підприємство, навколо нього будувалося місто і більша частина населення працювала саме на цьому підприємстві.

Як поводить себе фірма-монопсоніст на ринку праці? Ви пам’ятаєте, що конкурентна фірма збільшує попит на працю до того моменту, поки граничний доход і граничні витрати від одиниці праці не зрівняються (MRPL = W). Фірма-монопсоніст не збільшує кількості робочої сили до того моменту, коли гранична доходність праці та ставка заробітної плати зрівнюються. Фірма-монопсоніст припиняє збільшувати чисельність робітників ще тоді, коли граничний доход від одиниці робочої сили більше ставки заробітної плати. Що це означає на практиці? Це означає, по-перше, що фірма-монопсоніст може встановлювати заробітну плату на рівні, нижчому ніж вона складається на конкурентному ринку; по-друге, менша чисельність робітників виконує певний обсяг роботи, а тому інтенсивність праці на такій фірмі вища, ніж на конкурентній фірмі. Таким чином, відсутність конкуренції серед роботодавців шляхом установлення диктату фірми – монопсоніста веде до загального зменшення зайнятості та зниження життєвого рівня населення.

Обмежувати владу монопсонії повинна держава, оскільки ринкові сили не зможуть забезпечити рівновагу через відсутність конкуренції на ринку праці. Але не тільки держава може сприяти формуванню конкурентного ринку праці. Особливу роль тут грають профспілки. Розглянемо детальніше, як діють профспілки на ринку праці.

10.4. Профспілки. Їх дії на ринку праці

З другої половини Х1Х сторіччя ринок праці перетворився на поле діяльності груп робітників і підприємців при значному втручанні держави в їх взаємовідносини. Особи найманої праці стають членами різноманітних організацій, які покликані захищати їх економічні інтереси при наймі на роботу. Такі об’єднання дозволили покінчити з ізольованістю і роздробленістю найманих робітників перед силою підприємців з їх монополією приватної власності на засоби виробництва. Якщо раніше робітник залишався віч–на-віч з роботодавцем, то тепер він відчуває себе часткою значної сили, яка здатна його захистити. Такою силою стали профспілки. Профспілки – це об’єднання найманих працівників, які створюються для захисту їх економічних інтересів і покращення умов праці. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” дає таке визначення: “Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання)”.

За своїм складом профспілки можуть бути галузевими, регіональними, національними і навіть міжнародними.

У наш час практично у всіх країнах діють профспілки, створено міжнародні об’єднання профспілок. Американський економіст Слітчер так охарактеризував розвиток профспілок: цей розвиток представляє зміни, які складають епоху в економіці. Розвиток профспілок порівняний з такими інституціональними змінами, як розвиток сучасної кредитної системи або акціонерних товариств. Профспілки зараз не просто організації, завдяки яким трудящі покращують свої позиції на переговорах з роботодавцями, профспілки – центри великої влади.¹

Наймані працівники не завжди займають рівноправну позицію по відношенню до роботодавців. На стороні роботодавців є такі переваги, як володіння умовами виробництва, капіталом, організаційні можливості, об’єднання роботодавців. Тому в найманих працівників виникає об’єктивна необхідність протиставити покупцям праці об’єднану силу продавців. Роль такої сили якраз і грають профспілки. Їх основними завданнями є:

1. Забезпечення рівноправної позиції найманих працівників на ринку праці.

2. Стабілізація заробітної плати, недопущення її падіння при несприятливій ринковій кон’юнктурі. Що стосується підвищення заробітної плати, то тут профспілки приймають до уваги зростання суспільної продуктивності праці та співвідношення між зайнятістю і рівнем заробітної плати. Враховуються несприятливі наслідки необґрунтованого підвищення заробітної плати, такі, як звільнення робітників, прагнення замінити дорогу робочу силу машинами, конкуренція з боку не членів профспілки.

3. Створення сприятливих умов для праці, безпека праці, охорона здоров’я працюючих, встановлення правил найму та звільнення.

4. Запровадження політики щодо збільшення чисельності членів профспілок, контроль за розподілом праці, протести проти застосування понаднормових годин праці, а в деяких випадках – перешкодження притоку іноземної робочої сили, щоб не допустити конкуренції за робочі місця.

Методи дії профспілок різноманітні. Класичним прикладом є страйк, але це – крайній захід. У сучасних умовах профспілкові організації частіше прагнуть захистити своє підприємство. Вони сприяють розширенню попиту на продукцію своєї фірми шляхом реклами, впливають на умови пропозиції продукції. Раймон Барр наводить приклад, коли американські та англійські шахтарі добровільно припиняли видобуток кам’яного вугілля, щоб зменшити його запаси. Профспілки можуть допомогти змінити умови конкуренції на товарному ринку, випускаючи товари з етикеткою профспілки, своїм товарним знаком. У підручнику Макконнелла і Брю розглянуто такий приклад: у 1984 році профспілка робітників зв’язку США зробила фінансову підтримку в 2 млн. доларів для проведення кампанії, метою якої було переконати власників телефонів користуватися послугами і обладнанням фірм “АТ і Т” та “Вестерн юніон корпорейшн” для зв’язку на великі відстані, що забезпечило профспілці майже 100 тисяч робочих місць. При цьому головною метою профспілок було захист інтересів найманих робітників.

У західній економічній літературі, в тому числі в підручниках, профспілки звинувачують у монополізмі, в тому, що завдяки діяльності профспілок ринок робочої сили перестав бути ринком. У якійсь мірі це так і є, але треба зрозуміти, що це відповідь людей найманої праці на монополію приватної власності на засоби виробництва з боку роботодавців. У більшості підручників, випущених іноземними авторами і перекладених в Україні та Росії, стверджується, що у відповідь на об’єднання найманих робітників, захищаючи свої інтереси, змушені об’єднуватися і власники засобів виробництва, створюючи спілки промисловців, торговців і таке інше. Такі твердження суперечать історії. Адам Сміт писав, що в Англії нема жодного парламентського акту проти угод щодо пониження заробітної плати, але є багато таких актів, які спрямовані проти угод про її підвищення. Хазяї завжди і всюди знаходяться в свого роду мовчазній і одностайній згоді з метою не підвищувати заробітну плату робітників вище існуючого розміру... Іноді хазяї входять також в особливі угоди з метою зниження заробітної плати навіть нижче цього рівня.¹

Важко погодитись зі твердженням, що підприємцям нелегко домовлятися між собою через властивий їм індивідуалізм. Підприємці укладають угоди (усні та письмові), створюють спілки, маючи на меті: забезпечити фірми достатньою кількістю робочої сили із самими вигідними для фірм розмірами заробітної плати. Їх методи різноманітні і спрямовані на те, щоб :

• підвищити пропозицію робочої сили з боку не членів профспілок – відомий приклад підприємців Чикаго, які привозили робітників з інших місць, щоб боротися з членами робочих профспілок;

• порушити могутність профспілок шляхом персональної дискримінації робітників, дискримінації в заробітній платі, з оголошенням локаутів (масових звільнень);

• впливати на владу непрямим шляхом або скрито – це вплив на парламенти, фінансовий тиск, використання преси, пропаганди.²

Від цих методів тиску на профспілки не відмовляються і в сучасних умовах, коли держава більш чітко законодавчо регламентує відносини між роботодавцями і профспілками.

Класична теорія зайнятості стверджує, що підвищення заробітної плати в результаті боротьби профспілок відбувається за рахунок скорочення зайнятості в галузі (рис. 10.4.)

Р D S

W₁

E_o

W_o

0 L₁ L_O Q

Рис. 10.4. Модель прямого впливу профспілок на ринок праці

Це пояснюється тим, що профспілки можуть впливати на пропозицію праці, але не на її попит. При зростанні заробітної плати попит на працю стає меншим, ніж при низькій оплаті. Таким чином, згідно з класичною теорією зайнятості результатом боротьби за зростання заробітної плати стає збільшення безробіття. Спираючись на владу єдиних постачальників праці, профспілки можуть виступати як монополісти на ринку праці, силі корпорацій можуть протистояти сили профспілок. Така ринкова ситуація отримала назву взаємної, або двобічної монополії і виникає тоді, коли фірмі – монопсоністу протистоїть впливова, потужна профспілка.

Профспілка контролює пропозицію робочої сили, може впливати на ставку заробітної плати. Як розвиватимуться події на такому ринку? Роботодавець буде прагнути встановити ставку заробітної плати нижче конкурентної, а профспілка може наполягати на ставці заробітної плати вище конкурентної. Якою буде ставка заробітної плати, залежить від співвідношення сил фірми і профспілки. Але на практиці фірма і профспілка прагнуть до компромісу і ставка заробітної плати встановлюється на такому ж рівні, як і на конкурентній фірмі, тому і чисельність робітників буде визначатися рівнянням граничного доходу і граничних витрат. Таким чином, сильна профспілка може зменшити негативний вплив фірми- монопсоністу на ринку праці.

Розглядаючи загальні риси ринку, ми відзначали, що ринок не здатний забезпечити справедливий розподіл доходів. “…Ринкова система – це безстрастний механізм. Вона не має совісті, не пристосовується до моральних норм, які визначають, ...що є “справедливий” розподіл доходів”.¹ Але справа не тільки в “аморальності” ринкового механізму, а є чинники, які формують нерівність у доходах. По-перше, люди відрізняються здібностями – фізичними, інтелектуальними, естетичними. Особи з високим інтелектом можуть займати керівні посади і претендувати на більш високу заробітну плату, а ті, хто мають велику фізичну силу, можуть працювати в складних умовах і також отримувати високу заробітну плату, можуть стати видатними спортсменами і отримувати високі доходи. Деякі люди мають великі здібності до мистецтва: співаки, художники, актори також можуть отримувати великі доходи. По-друге, на рівень заробітної плати впливає освіта, навчання. Одні мають високу освіту, інші – висококваліфіковані робітники, це забезпечує їм більш високий доход.

Відзначають і такі чинники, як професійні смаки і схильність до ризику. Хтось готовий займатися важкою, брудною роботою, працювати більше, ніж вісім годин на добу і цим забезпечити собі достатньо високий доход. Другі – (це більше стосується підприємців) схильні приймати ризикові рішення, пропонуючи новий товар або послугу, а коли ризик був виправданим, отримують високий доход.

Найбільше впливає на нерівність доходів володіння власністю. Більшість індивідів і домогосподарств не мають ніякої власності (не враховуючи предметів особистого споживання). Засоби виробництва знаходяться у власності незначної за чисельністю частини населення, яка і отримує найвищі доходи.

Нарешті, на нерівність доходів впливає панування на ринку. Здатність штучно підвищувати ціну на ринках є головним чинником, який визначається нерівність у доходах. З попередніх тем вам відомо, що монополії встановлюють на свої товари більш високі ціни, ніж конкурентні фірми. Це забезпечує їм монопольний прибуток, тобто обумовлює нерівність у доходах конкурентної фірми і монополії. Деякі профспілки штучно обмежують пропозицію праці і тим самим підвищують доходи членів саме цієї профспілки. Диференціації в доходах може сприяти і законодавство. Так, якщо законодавством встановлено, що виконання деяких робіт вимагає отримання ліцензії, то тим самим обмежується пропозиція і стає можливим підвищення доходу цим категоріям зайнятих.¹

Для виміру нерівності в доходах застосовують методику, розроблену Лоренцем. Лоренц скористувався даними щодо розподілу доходів у США в 1987 році. На основі цих даних побудовано криву, яка отримала назву “кривої Лоренца”.

Рис. 10.5. Крива Лоренца

На вертикальній осі у відмічають відсотковий розподіл національного доходу, на горизонтальній осі х – частину людей, які отримують цей доход.

Абсолютно рівномірний розподіл національного доходу показаний бісектрисою, тобто 10% населення отримують 10% національного доходу, 30% - 30%, 50 – 50% і так далі.

Крива Лоренца демонструє фактичний розподіл доходів: точка а показує, що 20% всіх сімей з самим низьким рівнем доходу отримали 4,6% національного доходу; точка b – що 40% сімей з низьким рівнем доходу отримує 15,4% національного доходу. Проаналізуйте інші відрізки кривої Лоренца.

Чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси, тим більша нерівність доходів.

Криву Лоренца можна використовувати для порівняння розподілу доходів у різних країнах або в одній країні в різні періоди часу.

Держава прагне не допустити надто різкої диференціації в доходах запроваджуючи політику перерозподілу національного доходу шляхом трансфертних платежів. Але про це ви дізнаєтесь детальніше при вивченні курсу “Макроекономіка”.

Ми в найбільш загальному вигляді з’ясували, як складаються відносини між роботодавцями та найманими працівниками в умовах функціонування регульованого ринку праці. Одночасно з удосконаленням механізму регулювання ринку праці все гучніше заявляє про себе і протилежний процес – це дерегулювання ринку праці. З’ясуємо, як діє механізм регулювання і з чим пов’язане прагнення до дерегулювання ринку праці.