2.Проаналізувати витрати на собівартість продукції.
Ва́ртість (собівартість, англ.Cost) — Вартістьфакторів виробництва, які необхідно витратити на виробництвопродукції, та її збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технологіїта організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на: 1)дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; 2)підготовку і освоєння нової продукції; 3)виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизаціюосновних фондів, оплату праціперсоналу; 4)обслуговування виробничого процесу і управління ним; 5)збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.); 6)розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); 7)набір і підготовку кадрів; 8)поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.
3. Охарактеризувати поняття конкурентоспроможності продукції та її оцінювання.
Конкурентоспроможність товару — це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, які сприяють створенню переваги даного товару перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця. За ступенем конкурентоспроможності товару виробник може судити про доцільність виводу даного товару на ринок. Конкурентоспроможність характеризує здатність товару бути купленим у числі перших на ринку серед товарів-конкурентів. А покупцеві конкурентоспроможність товару розкриває рівень привабливості даного товару й ступінь його конкурентних переваг. Покупець обґрунтовує вибір товару, оцінюючи корисний ефект від його використання й витрати, пов’язані з його купівлею й експлуатацією. Тому конкурентоспроможність товару визначається шляхом порівняння споживачем ціни, якості й рівня сервісу, що може бути йому наданий до й після купівлі товару. Порівнянню підлягає також такий показник, як рівень маркетингового оточення (супроводу) товару, тобто стан розширених характеристик товару (маркетинг-логістика, сервіс, гарантії, реклама, імідж, упакування, брендинг тощо).Конкурентоспроможність може бути охарактеризована системою показників: якісних і вартісних (ціна товару, витрати, пов´язані із експлуатацією товару); маркетингових (популярність марки, імідж марки, репутація торговельних посередників та постачальників).
Питомий споживчий ефект розраховується за формулою
Умова конкурентоспроможності — максимізація питомого споживчого ефекту К.
Рівень конкурентоспроможності товару оцінюється за декілька етапів. Перший починається з обґрунтування або уточнення мети й завдань по її досягненню. Головною метою оцінки конкурентоспроможності товару є забезпечення постійної привабливості конкретного товару на ринку, наділення його перевагами в порівнянні з аналогічним за призначенням товаром конкурентів.
Оцінивши результати аналізу конкурентоспроможності товару, переходять до збору й комплексного дослідження даних про ринок, покупців і конкурентів. На основі комплексного дослідження, що провадиться з використанням методів й інструментарію маркетингових досліджень (див. розд. 2), визначають вимоги до товару-еталона й вибирають параметри оцінки товару.
Насамперед аналізуються показники якісних параметрів, такі як нормативно-виробничі, споживчі й класифікаційні. Аналіз нормативно-виробничих параметрів починають із дослідження патентної чистоти виробу, потім установлюється відповідність параметрів виробу існуючим стандартам і нормам, їхнім межам. Якщо встановлено невідповідність патентної чистоти виробу або недотримання стандарту, то виріб не може бути рекомендовано для задоволення існуючої потреби.
Для оцінювання рівня нормативних параметрів використовується спеціальний показник, що має лише два значення: 1 або 0. Коли товар відповідає нормі (наприклад, вимогам безпеки), показник дорівнює 1, а якщо ні — то 0. Груповий показник сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з ни£.1 Розрахунки здійснюються за формулою
Де –Ін.п — груповий показник нормативних параметрів;
Qni — одиничний показник і-го параметра; п — кількість нормативних параметрів, які підлягають оцінюванню.
Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конкурентоспроможність товару на даному ринку.
При визначенні сукупності порівнюваних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що одні показники характеризують споживчі властивості товару (його споживчу цінність), а інші — економічні (вартісні) параметри.