23. Проаналізувати капітал і виробничі фонди підприємства.

Капітал. На тепер західні економісти у тлумаченні капіталу єдині у тому, що розглядають його як певну цінність, благо, що приносить його власнику дохід в продовж тривалого часу. Поділяють на основний, і оборотний по наступним ознакам: 

1. термін використання; 

2. чи зберігають свою матеріальну форму за один виробничий цикл; 

3. характер перенесення вартості фондів на собівартість продукції. 

Основний капітал включає основні засоби, а також незавершені довгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансові інвестиції (вкладення).  Основні засоби, орендовані з правом подальшого викупу або в кінці оренди за умовами договору, які переходять у власність орендаря, враховуються так само, як власні основні засоби.  До складу капіталу також включаються витрати на незавершені капітальні вкладення в основні засоби і на придбання устаткування. Ця частина витрат на придбання і будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася на основні засоби, не може брати участь в процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються з тієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.  Довгострокові фінансові інвестиції є витрати на пайову участь в статутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій і облігацій на довготривалій основі.  До фінансових інвестицій відносяться: 

• довгострокові позики, видані іншим підприємством під боргові зобов'язання; 

• вартість майна, переданого в довгострокову оренду на праві фінансового лізингу (тобто з правом викупу або передачі власності на майно після закінчення терміну оренди). 

Виробничі фонди. Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі. Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і не матеріального виробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотні фонди тощо. Поділ на основні і оборотні фонди здійснюється залежно від перенесення засобами праці своєї вартості на створений продукт. Одні і ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди - кілька десятків років), тому вони переносять свою вартість на новостворений продукт не доразу, а деякі (наприклад ГСМ, сорт, бумага) переносять свою вартість на новостворений продукт одразу, за один цикл виробництва.

Основні виробничі фонди. Основні виробничі фонди – частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто – це капітал, вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться до засобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результати діяльності фірми. За наказом міністерства фінансів України від 18.11.2005. Основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати як засоби праці чи при поставці товару, надання послуг, надання в оренду чи виконувати адміністративні і соціально культурні функції, очікуваний строк використання яких більше ніж один рік, тобто основні виробничі фонди - це будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини та устаткування, транспортні засоби тощо.

Оборотні фонди та фонди обігу. Оборотний виробничий капітал (оборотні фонди) - це частина капіталу фірми (підприємства), яка повністю бере участь у процесі виробництва, витрачається за один виробничий цикл; вартість її при цьому повністю переноситься на новостворений продукт і після реалізації продукції повертається до підприємства у грошовий формі. За матеріально-речовинною ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках. Характерною особливістю оборотних коштів є швидкість їх обороту. Функціональна роль оборотних коштів в процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва, тобто оборотні виробничі фонди це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці елементи якої споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції або послуг, термін використання яких не перевищує один рік.  Фонди обігу – це сукупність всіх засобів, які обслуговують сферу обігу. Вони включають: готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені, грошові кошти у касі, банку, на рахунках, а також ресурси, які необхідні для реалізації готової продукції, її зберігання, доведення до якості, яка відповідає вимогам споживачів, інші ресурси, які використовуються для обслуговування постачання і продажу готової продукції. Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах, - це оборотні засоби. За джерелами формувань їх розрізняють таким чином: 

• власні виробничі засоби;

• позикові (залучені) оборотні засоби.

Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства, рух якого знаходить відображення у самостійному балансі.

Відтворення виробничих фондів підприємства. Відтворення фондів – це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів вони відновлюються і розвиваються, як за натуральною формою так і за вартістю. Змінюється структура фондів, відбувається відновлення та розвиток їх економічної структури. Витрати капіталу на відтворення основних засобів мають довгостроковий характер і здійснюються у вигляді довгострокових інвестицій на нове будівництво, на розширення і реконструкцію виробництва, на технічне переозброєння і на підтримку потужностей підприємств, що діють.

До джерел власних коштів фірм для фінансування відтворення основних засобів відносяться:

• амортизація;

• знос нематеріальних активів;

• прибуток, що залишається у розпорядженні фірми.

Достатність джерел коштів для відтворення основного капіталу має вирішальне значення для фінансового стану фірми.

До позикових джерел відносяться:

• кредити банків;

• позикові кошти інших фірм;

• пайова участь в будівництві;

• фінансування з бюджету;

• фінансування з позабюджетних фондів.

Питання про вибір джерел фінансування капітальних вкладень повинно вирішуватися з урахуванням багатьох чинників: вартості капіталу, що привертається; ефективності віддачі від нього, співвідношення власного і позикового капіталів, економічних інтересів інвесторів і кредиторів. Питання про джерела формування оборотного капіталу дуже важливе. Кон'юнктура ринку постійно міняється, тому потреби фірми в оборотних коштах не стабільні. Покрити ці потреби тільки за рахунок власних джерел стає практично неможливо. Привабливість роботи за рахунок власних джерел йде на другий план. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових засобів виявляється вищою, ніж власних. Структура джерел формування оборотного капіталу охоплює:

• власні джерела;

• позикові джерела;

• додатково привернуті джерела.

Як правило, мінімальна потреба фірми в оборотному капіталі покривається за рахунок власних джерел: прибутку, статутного капіталу, резервного капіталу, фонду накопичення і цільового фінансування. Проте через низку обставин у фірми виникають тимчасові додаткові потреби в оборотному капіталі. В цьому випадку фінансове забезпечення супроводжується залученням позикових джерел: банківських і комерційних кредитів, позик, інвестиційного внеску працівників фірми, облігаційних позик. Механізм формування і використання оборотного капіталу має активний вплив на хід виробництва, виконання поточних виробничих і фінансових планів. Оборотні кошти повинні забезпечувати безперервність процесу виробництва. Тому склад і розмір потреб фірми в оборотних коштах визначається не тільки потребами виробництва, але і потребами обертання. Для цього необхідно вести точний розрахунок потреб фірми в оборотному капіталі з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва і у сфері обертання.