6.1.3. Фактор часу у функціонуванні фірми
Фактор часу в дослідження ринкових відносин вперше був уведений А. Маршаллом: “...ринки розрізняються між собою за тривалістю періоду, який відводиться силам попиту і пропозиції на те, щоб досягнути стану рівноваги, а також за розмірами території, яку вони охоплюють. Вказаний фактор часу потребує від нас більшої уваги, ніж фактор простору”.1
За фактором часу в функціонуванні фірми виділяють миттєвий, короткостроковий та тривалий періоди.
В основу періодизації покладена можливість фірми змінювати кількість чинників виробництва. Кількість одних ресурсів – більшої частки живої праці, палива, сировини, електроенергії може бути змінена досить швидко. Кількість інших ресурсів –виробничі будови, споруди, обладнання, тощо – швидко не може бути змінено.
У миттєвому періоді величина пропозиції фірми залежить тільки від наявного запасу товарів, вона не може збільшити обсяг виробництва, а отже – і обсяг пропозиції. Всі чинники виробництва, які застосовує фірма в цей період залишаються незмінними.
У короткому періоді підприємство не може змінити виробничі потужності, але може збільшити обсяг пропозиції за рахунок підвищення інтенсивності використання існуючих у нього потужностей.
У тривалому періоді підприємство може змінювати кількість всіх зайнятих ресурсів, у тому числі – і виробничих потужностей. Згадайте приклад, наведений Маршаллом ( дивись тему 4. Попит і пропозиція в механізмі ринку, розділ 4.3.)
6.1.4. Доход фірми: загальний, середній, граничний
Словник сучасної економічної теорії дає таке визначення доходу: “Кількість грошових коштів, благ чи послуг, отриманих приватною особою, корпорацією чи економікою за певний період часу”.2 Ми будемо розглядати грошовий доход фірми.
Загальний (сукупний) доход фірми ТR– це виручка від реалізованої продукції, він дорівнює ціні продукту Р, помноженій на кількість проданих одиниць товару Q:
ТR = P х Q
Середній доход AR – це доход, отриманий від продажу однієї одиниці продукту:
AR = ТR / Q
Граничний доход MR- це приріст загального доходу dR (Q) внаслідок збільшення випуску продукції на одну одиницю dQ:
MR =ΔTR / ΔQ
або
приріст загального доходу
граничний
доход =
приріст продукту
6.2. Фактори виробництва та їх групування
Фактори виробництва – це ті блага, які фірма повинна придбати, щоб мати змогу здійснювати процес виробництва. А. Маршалл дає таке визначення: елементи, які необхідні для створення товару.1 Всю сукупність факторів (чинників, ресурсів),що застосовуються в процесі виробництва, можна класифікувати слідуючим чином: по-перше, матеріальні ресурси – земля і капітал; по-друге – людські ресурси – праця і підприємницька спроможність.
Земля складає природний і постійний фактор виробництва; характеризуючи землю як фактор виробництва, ми беремо до уваги її надра з їх багатствами, площу тієї землі, що обробляється, структуру і властивість ґрунту, кліматичні умови, лісові покрови, наявність прісної води. Крім того, ми враховуємо зміни, викликані втручанням людини: роботи щодо поліпшення якості землі.
Капітал (як чинник виробництва) – це сукупність благ, які використовуються при виробництві товарів та послуг. Це інструменти, машини та механізми, обладнання, складські приміщення, транспортні комунікації, засоби зв’язку, тощо.
Праця – це будь-яка інтелектуальна або фізична діяльність, спрямована на створення благ, або надання послуг. Праця - це свідома діяльність людини, якою вона бореться проти нестатків і прагне збільшити кількість товарів, необхідних для задоволення її потреб.2
Підприємницький фактор – особливий людський ресурс, що володіє підприємницькими здібностями.
Підприємець виконує такі функції:
а) об’єднує землю, працю і капітал в єдиний процес виробництва товарів та послуг;
б) приймає рішення що, як, в якій кількості, якої якості виробляти, де, як і кому продавати і таке інше;
в) він повинен постійно відшукувати нетрадиційні рішення, передову технологію, нові товари і послуги, без цього в умовах конкуренції йому не встояти;
г) йому доводиться йти на ризик, він ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, а й вкладеними коштами – своїми власними, а також коштами своїх компаньйонів і акціонерів. У ринковій економіці прибуток не гарантовано, підприємець сам повинен створити умови для отримання прибутку.
Матеріальні ресурси поділяються на ті, що відтворюються і на ті, що не відтворюються.
Відтворювальний ресурс – це будь-який ресурс, котрий може поповнюватися частково або повністю внаслідок дії сил природи (рибні запаси, деревина, популяція тварин). Відтворюваність не означає, що ресурс не може бути повністю знищений.1
Невідтворювальний ресурс – це будь-які ресурси, кількість яких обмежена і не може бути поповнена інакше, ніж шляхом повторної переробки (нафта, кам’яне вугілля, природний газ і такі метали, як олово, ртуть, алюміній і таке інше).2