Розділ 32. Настанови про першооснови

У древньому-древньому світі в часи великої порожнечі без форми і жодних ознак [існувало] первісне ці, що складалося зі злитих воєдино субстанцій. Його не можна було приборкати, ним неможливо було управляти. Так тривало довго, та [потім] воно раптом почало змінюватися, розділилося на чисту й каламутну [субстанції], які перетворилися в інь та ян. Інь та ян вже мали форму; впорядковуючись у світі, вони сформували небо й землю. Коли небесне ці й земне ці з’єдналися, зародилося все суще. Гармонійне злиття інь та ян породило й людину, щоб вона правила всім сущим.

Ось чому небо бере початок від ян, земля бере початок від інь, а людина – від їхньої гармонії. Кожне з [цих] трьох начал [тепер] має своє призначення, та [раніше], формуючись, вони залежали одне від одного. Потім кожне [з цих трьох начал] пішло своїм шляхом, і нарешті всі вони прийшли до гармонії та рівноваги.

Шлях Неба – створення, шлях Землі – зміни, шлях Людини – діяння. Діяння – це те, що спрямоване на встановлення зв’язку між інь та ян, щоб отримати найцінніше. Людина своїми вчинками впливає на Небо й Землю тією ж мірою, якою [вона], сидячи в колісниці, править четвіркою коней, [або ж], перебуваючи в човні, веслує ним. Хоча шатро на човні, [подібно до Неба], слугує людині прихистком, а колісниця, [подібно до Землі], несе її на собі, та людина однаково править туди, куди їй треба. Конфуцій сказав: “Осідлати шестірку драконів і небом управляти!”¹; “Слова та вчинки – це те, чим благородний муж впливає не Небо й Землю, [тож] чи можна бути [йому] необачним!”¹.

Звідси видно, що Небо посилає благовісні знамення, а людина вершить славні діла. Тому-то в “Шуцзіні” мовиться: “Славні діла Неба, а замість Неба їх вершить людина”, тобто людині під силу виконати закони Неба; ян та інь вона може привести в гармонію, тому перед правильним шляхом і чеснотами немає вищої мети, ніж упорядкування ці.

…Істинне ці поширюється не лише на людину; злаки й інші рослини, птахи й звірі, риби й черепахи вбирають [його] в себе і тим живі. [Завдяки ці] звуки входять у вуха і бентежать серця, почувши [ці звуки], чоловік і жінка приводять у рух свою енергію. Завдяки гармонії ці відбувається зачаття, що породжує зародок, [а зародок], усмоктуючи найкорисніше, формує своє тіло. Після народження [людина] за посередництвом гармонії виховує свій характер, а виняткові чесноти, поселяючись у ній, розходяться по кінцівках, поширюються по кровоносних судинах, і, таким чином, [між] характером і прагненнями, слухом і зором, почуттями і бажаннями [людини] встановлюються гармонія і спокій, вчинки [її] стають чистими та щирими. Ось чому п’ять імператорів і троє володарів², користуючись [лише] картинами-[символами] законів, зуміли підкорити свій народ, удосконалити [його] чесноти, [в результаті чого] увесь світ змінився на краще.

Тому закони, укази, покарання, заохочення, за допомогою яких приводять до ладу громадські справи, недостатні для досягнення великих перемін і встановлення великого спокою.

Той, хто хоче піти по стопах трьох правителів³, досягнути таких успіхів, які мали п’ять імператорів і троє володарів, повинен насамперед дослідити першоначала і виходити з праоснов, возвеличити правильний шлях і досягнути [встановлення] гармонії. За допомогою простого, чистого ці слід ростити чистих і чесних людей, у своїй поведінці виявляти доброчесність, виховувати чисті, вірні серця, і тоді перетворення народу буде повним, а успіх [у цьому] буде забезпечений.