- •(Від найдавніших часів до ііі ст. Н.Е.)
- •Передмова
- •І. Міфологія
- •Як Паньгу небо й землю розділив
- •Як Нюйва створила людей
- •Цзюань і. Каталог Південних гір [книга друга]1
- •Цзюань xіі. Каталог північних [земель] усередині морів
- •Іі. Поезія “книги пісень”
- •Із поезії “Книги пісень” Із пісень царства Чжоу та царств, що лежать на південь від нього1
- •Із пісень царства Шао та царств, що лежать на південь від нього2
- •Із пісень царства Бей2
- •Із пісень царства Юн1
- •Із пісень царства Вей2
- •Із пісень царства Чжен2
- •Із пісень царства Ці2
- •Із пісень царства Тан3
- •Із пісень царства Цінь1
- •Із пісень царства Чень1
- •Із пісень царства Гуй1
- •Із малих од
- •Із великих од
- •Із гімнів Чжоу
- •Ііі. Історична та філософська проза передціньської доби
- •Накази Яо1
- •Великий план
- •Розділ 1. “Чжоу юй”. Частина і.
- •Цзі Лян1 про жертвопринесення духам
- •Цзи Чань про небесний шлях
- •Розділ 11
- •Розділ 2
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 6. Частина перша
- •Розділ 7. Частина перша
- •Xxxvііі
- •(Або “Рівновага й виваженість”, “Чжун’юн”)
- •Розділ IV. Серед людей
- •Розділ хvііі. Вища насолода
- •Настанова вана
- •Ненасильство
- •Стратегія атаки
- •IV. Чуські строфи
- •Цюй юань
- •Скорбота вигнанця
- •Із “Дев’яти пісень”
- •Офіра батьківщині1 (х)
- •Із дев’яти міркувань
- •Гори високі Тан
- •Свята фея
- •V. Ханьська ода
- •Сима сянжу
- •Там, де високії ворота
- •Vі. Література суджень та коментарів доби хань
- •Із розділу і. Про первинне дао
- •Дун чжуншу
- •Частина 5. Розділ 12. Десять принципів
- •Частина 11. Розділ 42. Смисл п’яти елементів
- •Основні судження
- •Книга 11. Розділ 1. Про небо
- •Розділ 32. Настанови про першооснови
- •Vіі. Історична проза доби хань
- •Сима цянь
- •Життєпис вейського принца1
- •Життєпис вельможного Мен Чана
- •Бань гу
- •Розділ 30. Літературні твори
- •Vііі. Поезія доби хань
- •В ірій пави летять
- •Цикл “19 древніх віршів”
- •Додатки
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Рекомедована література
- •IV. Чуські строфи
- •V. Ханьська ода
- •VI. Література суджень та коментарів
- •Viі. Історична проза доби хань
- •Viіі. Поезія доби хань
- •Література загального змісту
- •(Вибрані твори давньої китайської літератури)
- •Навчальне видання
- •(Від найдавніших часів до ііі ст. Н.Е.)
- •Хрестоматія
Розділ 32. Настанови про першооснови
У древньому-древньому світі в часи великої порожнечі без форми і жодних ознак [існувало] первісне ці, що складалося зі злитих воєдино субстанцій. Його не можна було приборкати, ним неможливо було управляти. Так тривало довго, та [потім] воно раптом почало змінюватися, розділилося на чисту й каламутну [субстанції], які перетворилися в інь та ян. Інь та ян вже мали форму; впорядковуючись у світі, вони сформували небо й землю. Коли небесне ці й земне ці з’єдналися, зародилося все суще. Гармонійне злиття інь та ян породило й людину, щоб вона правила всім сущим.
Ось чому небо бере початок від ян, земля бере початок від інь, а людина – від їхньої гармонії. Кожне з [цих] трьох начал [тепер] має своє призначення, та [раніше], формуючись, вони залежали одне від одного. Потім кожне [з цих трьох начал] пішло своїм шляхом, і нарешті всі вони прийшли до гармонії та рівноваги.
Шлях Неба – створення, шлях Землі – зміни, шлях Людини – діяння. Діяння – це те, що спрямоване на встановлення зв’язку між інь та ян, щоб отримати найцінніше. Людина своїми вчинками впливає на Небо й Землю тією ж мірою, якою [вона], сидячи в колісниці, править четвіркою коней, [або ж], перебуваючи в човні, веслує ним. Хоча шатро на човні, [подібно до Неба], слугує людині прихистком, а колісниця, [подібно до Землі], несе її на собі, та людина однаково править туди, куди їй треба. Конфуцій сказав: “Осідлати шестірку драконів і небом управляти!”1; “Слова та вчинки – це те, чим благородний муж впливає не Небо й Землю, [тож] чи можна бути [йому] необачним!”1.
Звідси видно, що Небо посилає благовісні знамення, а людина вершить славні діла. Тому-то в “Шуцзіні” мовиться: “Славні діла Неба, а замість Неба їх вершить людина”, тобто людині під силу виконати закони Неба; ян та інь вона може привести в гармонію, тому перед правильним шляхом і чеснотами немає вищої мети, ніж упорядкування ці.
…Істинне ці поширюється не лише на людину; злаки й інші рослини, птахи й звірі, риби й черепахи вбирають [його] в себе і тим живі. [Завдяки ці] звуки входять у вуха і бентежать серця, почувши [ці звуки], чоловік і жінка приводять у рух свою енергію. Завдяки гармонії ці відбувається зачаття, що породжує зародок, [а зародок], усмоктуючи найкорисніше, формує своє тіло. Після народження [людина] за посередництвом гармонії виховує свій характер, а виняткові чесноти, поселяючись у ній, розходяться по кінцівках, поширюються по кровоносних судинах, і, таким чином, [між] характером і прагненнями, слухом і зором, почуттями і бажаннями [людини] встановлюються гармонія і спокій, вчинки [її] стають чистими та щирими. Ось чому п’ять імператорів і троє володарів2, користуючись [лише] картинами-[символами] законів, зуміли підкорити свій народ, удосконалити [його] чесноти, [в результаті чого] увесь світ змінився на краще.
Тому закони, укази, покарання, заохочення, за допомогою яких приводять до ладу громадські справи, недостатні для досягнення великих перемін і встановлення великого спокою.
Той, хто хоче піти по стопах трьох правителів3, досягнути таких успіхів, які мали п’ять імператорів і троє володарів, повинен насамперед дослідити першоначала і виходити з праоснов, возвеличити правильний шлях і досягнути [встановлення] гармонії. За допомогою простого, чистого ці слід ростити чистих і чесних людей, у своїй поведінці виявляти доброчесність, виховувати чисті, вірні серця, і тоді перетворення народу буде повним, а успіх [у цьому] буде забезпечений.