Розділ IV. Серед людей

…Тесля Кремінь ішов у країну Ці й на повороті дороги біля вівтаря Землі побачив Дуб у сто обхватів, такий великий, що за ним могли заховатися багато тисяч биків. Висотою він був немов гора. На вісімдесят ліктів від землі вивищувалася його крона з десятком таких товстих гілок, що кожної вистачило б на човен. Зіваки юрмилися, мов на ярмарку. А Тесля, не спиняючись і не обертаючись, пройшов мимо дерева.

Учні, досхочу надивившись на Дуб, наздогнали Теслю й запитали:

– Чому ви, першонароджений¹, пройшли мимо, не зупиняючись і не бажаючи навіть поглянути? Нам ще не доводилось бачити такий прекрасний матеріал з тих пір, як ми з сокирою пішли за вами, учителю.

– Достатньо! Замовкніть! – відповів Тесля. – Від нього немає користі. Човен, зроблений із нього, потоне, домовина чи саркофаг швидко згниють, а посуд розколеться. Зробиш ворота чи двері – з них сочитиметься сік, колону сточать черви. Це дерево не будівельне, ні до чого не придатне, тому й живе довго.

Коли Тесля Кремінь повернувся додому, вві сні йому привидівся Дуб біля вівтаря.

– З якими деревами ти хочеш мене порівняти? – спитав Дуб. – З тими, що використовуються для прикрас? Чи з тими, що плодоносять? Ось глід і груша, апельсинове дерево й помела. Щойно плоди визріють, їх оббирають, а збираючи, ображають: великі гілки ламають, а маленькі – обривають. Через власну користь вони страждають усе життя і гинуть передчасно, не проживши відведеного природою часу. Це відбувається з усіма – з тих пір, як з’явився звичай збивати плоди. Ось чому я давно вже намагався стати некорисним, ледве не загинув, але тепер добився свого – і це принесло мені величезну користь! Хіба виріс би я таким високим, якби міг для чого-небудь пригодитися? До того ж ми обоє – і ти, і я – речі. Хіба може одна річ судити про іншу? Не тобі, смертній, некорисній людині зрозуміти некорисне дерево!

Прокинувшись, Тесля Кремінь став тлумачити свій сон, а учні спитали:

– Якщо Дуб біля вівтаря намагався не приносити користі, чому ж він виріс біля вівтаря?

– Не балакайте! Замовкніть! – відповів Тесля. – Він виріс там для того, щоб невігласи його не ображали. Хіба не зрубали б його, якби не було тут вівтаря Землі? І все ж причина його довголіття не така, як в інших. Чи не відійдемо ми від істини, міряючи його звичайною міркою?

…Підборіддя Потвори Шу торкалося пупка, плечі вивищувалися над маківкою, пучок волосся на потилиці стирчав просто в небо. Внутрішні органи тіснились у верхній частині тіла, кістки стегон були схожі на ребра. Схилившись над голкою чи пранням, він заробляв достатньо, щоб набити собі черево; провіюючи і очищаючи зерно, міг прогодувати десять людей.

Коли збирали воїнів, серед них без остраху штовхався цей каліка. Коли оголошували загальну повинність, його, завше хворого, не посилали на роботи. Коли ж роздавали матеріальну допомогу немічним, він отримував три чжуни¹ зерна і десять в’язанок хмизу. Якщо здатен прогодуватись і дожити до граничного терміну той, у кого скалічене тіло, то тим паче й той, у кого скалічена доброчесність.

Наводимо уривок із “Чжуан-цзи” (переклад за виданням: Литература Древнего Востока: Иран, Индия, Китай. Тексты / Сост. Л.Е.Померанцева и др. – М., 1984. – С. 250).