Із великих од

Підніжжя гори Хань³

Підніжжя круте Хань-гори споглядаю:

Ліщини і терену вельми багато.

Привітний, веселий володар – як батько,

Ми будемо щастя для нього прохати.

Яскравий на яшмовім скіпетрі келих⁴,

Жертовне вино золотисте у нім.

Привітний, веселий володар – як батько,

Хай духи пошлють йому щастя багато.

Орел ген ширяє – аж неба сягає,

В джерельній воді риба весело грає.

Привітний, веселий володар – як батько,

Плекайте шляхетні таланти, мій ване!

Давно приготовлене світле вино⁵,

І кінь вже готовий – рудий, як вогонь.

Пожертв принесéмо сьогодні багато,

Щоб духи щасливе життя дарували.

Крислатим, розкидистим був колись дуб,

Та люди зробили із нього багаття.

Привітний, веселий володар – як батько,

Від духів щедрот ми приймаєм багато.

Ліани і лози розкішні та пишні,

Повзуть по дубових гілках, стовбурищу.

Привітний, веселий володар – як батько,

Незмінного щастя благаєм в сил вищих.

Зачерпну води

Зачерпну води я після зливи,

Зачерпну води і виллю ось сюди.

Можна зготувати рис та інші страви.

Приязний, веселий із народом ван ясний –

Він і батько, й мати для людей.

Зачерпну води я після зливи,

Зачерпну води і виллю ось сюди.

Можна мити з-під вина в ній посуд.

Приязний, веселий із народом ван ясний –

Люди так і линуть всі до нього.

Зачерпну води я після зливи,

Зачерпну води і виллю ось сюди.

Можна мити все і промивати.

Приязний, веселий із народом ван ясний –

У житті народ мій спокій буде мати.

Із гімнів Чжоу

Думаю про волю Неба

За волею Неба йде мудрий Вень-ван¹ –

І великодушно, й спокійно.

Які ж бо сяйливі, яскраві і чисті

Чесноти ясного Вень-вана!

Зроста його милість, сягає мене –

Сповна благостиню приймаю.

Нащадки вікують за дао Вень-вана,

Поширюють дао його.

Небо дає

Небеса народили високую гору –

Ван великий звелів заселяти її.

Вже будинки споруджують люди на ній,

Чжоу Вень-ван утіша, підбадьорює їх.

Щоб єднатись, до Чжоу приходить народ,

Йде неспинно по довгих дорогах гірських.

Чжоу нащадки як стій захищатимуть вірно державу.

Чиновники працюють

О чиновники вірні підлеглі!

В справі спільній ви всі наполегливі.

Про ужинок приходите доповідать –

Тоді радитесь, любите передбачать.

О мої дорогесенькі помічники!

За вікном переходить весна.

І які ж у вас, друзі, потреби?

Як там ниви², посіви стоять?

Пшениці, ячмені пречудові які!

Скоро зібрані будуть усі колоски.

Небо синє, ти духів являєш багато,

Тебе просимо дати нам рік урожайний!

Накажу я селянам звичайним

Заховати в комори мотики й лопати;

Хай дістануть серпи і заходяться жати.

Зграя чапель

Зграя чапель, розпрямивши крила, знялась

Над рікою на заході, тихо й неквапно.

У мій край завітав добрий гість з царства Сун¹,

Його лик – як у білої чаплі.

Із народом поштивий мій гість у країні,

Його люди шанують і люблять.

Не лінується вдень і вночі у державі моїй,

Має вічної слави багато.

Із гімнів Лу²

Сильні коні

Великі які жовті коні, стараються –

Все тягнуть важезного воза.

Державні мужі та й щоднини (від рана)

До ночі працюють для спільної справи.

Велично летить чапель білая зграя;

Спустилась додолу обабіч дороги.

Б’ють в такт голосні барабани – та-трам-там,

Танцює чиновництво п’яне –

Усі життєрадісні, раді!

Ті жовтії коні могутні, стараються,

Всі коні – самці, вони воза витягують.

Мужі до глибокої ночі (від рана)

Для справи громадської цмулять вино.

Велично летить чапель білая зграя,

Летить в оксамитовім небі.

“Дун-дун” – барабани урочисто грають.

Не п’яні ще – хто ж повертатися хоче?!

Які безтурботні всі й раді!

Великі та жирні ті коні, стараються,

Коні уже вороні воза тягнуть.

До ночі учені мужі (та й від рана)

Для справи громадської п’ють, бенкетують.

Віднині настала пора та,

Коли багатющий врожай ми щорік будем мати.

А жалування, що мужі забирають,

У спадок перейде синам і онукам.

Які звеселілі всі й раді!

Із гімнів Шан¹

Ластівка²

Послало Небо чорну пташку – ластівку,

Державу Шан щоб заснувала, наче мати.

Просторі землі у Шан-Інь, багаті!

Послало Небо Тана³ панувати –

Щоби володарем був мізкуватим.

Він ванам наказав країни Шан:

Вернути Тану дев’ять піль⁴ – з пошаною.

Не лінувалися численні шанські вани –

Належно виконали це бажання владне.

Всі землі зібрані під скіпетром Удіна⁵.

Нащадок Тана, доблесний Удін

Продовжив гідно розпочату справу.

Ген десять колісниць, з драконом має прапор⁶,

А для пожертвувань стоять вино і страви.

Шан-іньські землі – на багато лі,

Простий народ працює на землі,

Володар Шан у Піднебесній править.

Приходять поклонитись племена-сусіди⁷ –

Безкраїми потоками пливуть.

Шан-іньські землі огинає Хуанхе велична;

На Інь упала воля Неба – то майбуть,

І щастя люду дарувало Небо вічне.