Розділ хvііі. Вища насолода

…Підходячи до країни Чу, Чжуан-цзи наштовхнувся на голий череп, який уже побілів, проте ще зберіг форму. Чжуан-цзи вдарив по черепу рíзкою і звернувся до нього із запитанням:

– Чи довела тебе до цього, вчителю, нерозумна спрага життя, а чи сокира на пласі, коли служив переможеному царству? Чи довели тебе до цього недобрі справи, що зганьбили батька й матір, дружину й дітей, а чи муки голоду й холоду? А може, довело тебе до цього довге життя? – Закінчивши свою мову, Чжуан-цзи ліг спати, поклавши під голову череп.

Опівночі Череп привидівся йому вві сні й мовив:

– Ти балакав, ніби софіст. У твоїх словах – тягар мук живої людини. Після смерті його немає. Чи хочеш вислухати мертвого?

– Хочу, – відповів Чжуан-цзи.

– Для мертвого, – сказав Череп, – немає ні володаря вгорі, ні слуг унизу, немає для нього й зміни пір року. Спокійно живе він за річними циклами неба й землі. Такого щастя немає навіть у владики, зверненого обличчям на південь.

Не повіривши йому, Чжуан-цзи сказав:

– А хочеш, я повелю Тому, хто відає долями, відродити тебе до життя, віддати тобі плоть і кров, повернути батька й матір, дружину й дітей, сусідів і друзів?

Череп придивився до нього, суворо нахмурився й відповів:

– Хіба захочу я змінити царствене щастя на людські муки!..

“Сюнь-цзи”

Твір “Сюнь-цзи” («荀子») названий ім’ям автора – відомого філософа стародавності Сюнь-цзи (бл. 325-238 до н.е.). Він займає своє, особливе, місце в історії філософської й суспільно-політичної думки давнього Китаю. Критично сприйнявши ідеї сучасних йому напрямків і тих, що їм передували, він створив свою систему поглядів, яка відбила нові соціально-економічні й політичні явища китайського суспільства.

Усі погляди Сюнь-цзи, викладені в однойменному творі, вплинули на подальший розвиток філософської думки в Китаї. Разом з тим, вони сприяли зміцненню й розвитку етико-політичної доктрини ортодоксального конфуціанства.

На думку фахівців, перші 23 розділи тексту пам’ятки належать самому Сюнь-цзи, 3 розділи написані учнями при житті філософа, а ще 6 – теж його учнями, лише після смерті вчителя.

Наводимо уривки із трактату “Сюнь-цзи” (переклад за виданням: Классическое конфуцианство. Мен-цзы, Сюнь-цзы. В 2-х т. / Пер. и коммент. И. Зограф. – Т. 2. – М., 2000. – С. 145-148).

Настанова вана

Дозвольте запитати, як керувати [країною]?

Я відповідаю. Мудрих та здібних [на посаду] висувати поза чергою¹. Ледарів та нездар звільняти з посади без зволікання. Головних злочинців страчувати, не очікуючи їхнього перевиховання. Звичайних, посередніх, людей перевиховувати, не чекаючи їхньої появи на державній службі.

Якщо відмінності [у службовому стані] ще не визначені, дотримуватися їх самим. Нехай це навіть син або онук вана, гуна, ши або дафу², але якщо він нездатний дотримуватися норм ритуалу й справедливості, він ставиться на один щабель із простолюдинами. Нехай це навіть син або онук простолюдина, але якщо він накопичує знання з літератури, правильно поводить себе та здатний дотримуватися норм ритуалу і справедливості, він стає в один щабель із цін, сян³, ши й дафу. Тому тих, хто виголошує підступні промови, поширює шкідливі судження, чинить недобре, має порочні схильності, а також волоцюг та сумнівних членів суспільства, залучити до роботи й виховувати, дати їм час [для виправлення], заохочувати їх нагородами та стримувати покараннями і штрафами. Тих, хто буде спокійно займатися своєю роботою, виховувати й далі. Тих, хто не захоче займатися роботою, варто виганяти.

Тих, хто страждає п’ятьма фізичними вадами⁴, верхи повинні зібрати разом та утримувати; давати їм роботу відповідно до їхніх здібностей, годувати й одягати. [При цьому] необхідно залучити всіх до єдиного. Того, хто використає свій талант, щоб діяти всупереч часу, треба нещадно вбивати. Це й означає небесну чесноту (де). Це і є правління справжнього вана.

Основні способи керування державними справами такі. Того, хто приходить із добрими намірами, приймати відповідно до ритуалу. До тих, хто приходить зі злими намірами, застосовувати покарання. Якщо так розрізняти ці два типи людей, то не будуть змішані талановиті й нездари, не буде переплутана правда й неправда. Коли талановиті й нездари не змішуються, то з’являються найвидатніші люди. Коли правда й неправда не плутаються, то в державі панує лад. У такому випадку слава [вана] буде рости з кожним днем. [Люди всієї] Піднебесної кинуться до вас. Ваші накази й заборони будуть виконуватися. Це і є [успішне] завершення справи вана.

Якщо в керуванні країною використовувати погрози й жорстокість та не прагнути вести за собою людей, то низи будуть боятися й не стануть наближатися до правителя; вони будуть приховувати усе і не стануть розкриватися. У такому випадку важливі справи в державі будуть закинуті, а другорядні – втрачені.

Якщо бути занадто поблажливим та м’яким [до народу], прагнути вести його за собою та ні в чому не перешкоджати, тоді він буде приходити [з усякими] хибними порадами, і з’явиться багато сумнівних суджень. У такому випадку [доведеться] вислуховувати безліч справ і дратуватися, що знов-таки тільки шкодитиме керуванню країною. Тому, якщо є закон, але він не пояснюється [народові]¹, то [справи], яких закон не стосується, без сумнівів, залишаються невирішеними; якщо [людина] виконує обов’язки, але не вникає у справи, то справи, які не стосуються її безпосередньо, втрачаються. Звідси видно, що коли є закон, і він пояснюється народу, і якщо під час виконання службових обов’язків заглиблюватися у справи, то немає місця для таємних помислів, добрі справи не залишаються без уваги, ні в яких справах не допускаються припускатимуться помилки помилок – тільки досконалий муж (цзюньцзи) здатний із цим упоратися. Тому справедливість і злагода є мірилом правління, середина й спокій є норма правління. Те, що передбачено законом, варто виконувати відповідно до закону; те, що не передбачено законом, варто виконувати за аналогією – це і є межі досконалості під час слухання державних справ. Якщо ж бути несправедливим і упередженим та не мати правильного мірила – це і є недосконалість під час слухання державних справ. Тому буває, що при наявності прекрасних законів [у країні] спостерігається безладдя.

Але від давнини й до наших днів я ніколи не чув, щоб при цзюньцзи у країні було безладдя. За переказами, “порядок породжується цзюньцзи, смута породжується нікчемними людьми”.

“Мо-цзи”

“Мо-цзи” («墨子») є повною антологією школи моїстів і містить головним чином ідеї політичного характеру. Праця написана й складена Мо Ді та його учнями протягом різних часів.

Вчення “школи моїстів” (墨家) стверджує, що знання приходить у результаті того, що людина бачить і чує, – на противагу ідеї Конфуція “знання приходить від народження”. У політиці та етиці воно пропонує поважати доброчинних людей, відстоює універсальну любов, протистоїть агресії та війнам, підтримує ощадливість і скромний похорон. Моїсти пізнішого періоду зробили значний внесок у китайську філософію, висунувши логічну пропозицію “трьох правил” (三表) пізнання істини та оцінки вчень.

Мо-цзи (або Мо Ді) був представником царства Лу. Народився він приблизно у рік смерті Конфуція (479 до н.е.), помер близько 400 до н.е. (за іншими оцінками, у 420 до н.е.). Був видатним мислителем початкового періоду Ворогуючих царств. За ханьської доби трактат “Мо-цзи” складався з 71-го розділу, за сунської (960-1279) – з 63-х, після Сун збірка стала налічувати 53 розділи. Найбільш досконалий аналіз твору зроблено представником пізньої Цін Сунь Чжичжаном у його “Поверховій оцінці Мо-цзи”.

У період Ворогуючих царств часто відбувалися війни; зміни в суспільстві були критичними, тому життя людей було важким. Усе це не залишилося поза увагою Мо-цзи. Він вважав, що боротьба правителів за владу приносить людям біди й нещастя. Одна з прогресивних ідей філософа втілилася в його протесті проти марнотратства правителів. За Мо-цзи, дії та вчинки багатих і бідних, благородних і простих мають бути взаємокорисними. Це – ілюзія, властива представникові класу дрібних чиновників, до якого належав Мо-цзи. Він також вважав, що попри класову нерівність люди мають прагнути взаємної любові.

Твір “Мо-цзи” природний, простий, має чітку логічну побудову. Однією з його особливостей є метафоричне осмислення логіки речей.