Накази Яо1

…І сказав правитель: “О Володарі чотирьох гір²! Вирують і піняться води, що розлилися, і руйнують все довкола, оточують гори, заливають пагорби і підіймаються до небес, і тяжко стогнуть внизу люди. Чи є такий, що зміг би зупинити їх?” І вигукнули всі: “Та це ж Гунь!” І сказав правитель: “Та він злочинець! Він руйнує рід і не виконує наказів!” І сказали Володарі гір: “Він удатний! Випробуй його! Якщо витримає – тоді посилай!” І сказав правитель: “Іди, достойний!” І працював у поті чола дев’ять років Гунь, та не мав успіху.

Великий план

…Відповідав Цзі-цзи³: “Я чув, що якось Гунь запрудив води, що розлилися, і зруйнував тим порядок чергування п’яти елементів⁴, і запалав тоді Бог гнівом, і не дав він Гуню Великого Плану Дев’яти Розділень⁵, і порушився тоді порядок речей, і вигнаний був Гунь, і помер він. І піднявся за ним Юй, і дарувало Небо Юю Великий План Дев’яти Розділень, і прийшли тоді в порядок закони відношень…”

І та Цзі⁶

Предок⁷ сказав: “Прийди, Юю! Ти також красномовний!” Юй поклонився й відповів: “О Предку й старші! Що говорити? Я думаю про щоденну працю без лінощів”. Гао Яо⁸ спитав: “О, то про яку ж?” Юй відповів: “Безмежні води розлилися до небес, безбережним простором оточили гори, затопили пагорби. Народ унизу панікував і тонув. Я пересувався чотирма способами⁹. На горах рубав дерева і разом з І показував усім дичину для їжі. Я проклав русла дев’яти рік і відвів їх у море, поглибив канави й канали і відвів їх у ріки, разом із Цзі сіяв, показуючи всім, як добувати важку їжу¹ і м’ясну їжу. Старався, щоб обмінювали те, що є, на те, чого немає, змінювали місце проживання. Увесь люд отримав зерно, у всіх племенах запанував порядок”. Гао Яо сказав: “Так! Слід брати приклад із твоєї чудової мови!”

“Мови царств” (“Гоюй”)

“Мови царств” (“Гоюй”, «国语») – історична пам’ятка, що висвітлює події в восьми давньокитайських царствах у період Х-V ст. до н.е. У теперішньому вигляді цей твір складається із 21-го розділу, з яких перші три присвячені царству Чжоу (周), розділи 4-5 – Лу (鲁), розділ 6 – Ці (齐), розділи 7-15 – Цзінь (晋), розділ 16 – Чжен (郑), розділи 17-18 – Чу (楚), розділ 19 – У (吴), розділи 20-21 – Юе (越).

Традиційна китайська історіографія приписує авторство “Гоюй” Цзо Цюміну, який вважається також автором “Цзочжуань” («左传»). Насправді ж, в основі “Гоюй” лежать, очевидно, документальні записи першої половини І тис. до н.е., які були оброблені в ІV-ІІІ ст. до н.е.

Як і в більшості інших давньокитайських писемних пам’яток, загальнофілософські концепції виражені в “Гоюй” не в абстрактній теоретичній формі, а приурочені до конкретних історичних ситуацій і викладаються в промовах діячів різних царств давнього Китаю, виголошених у зв’язку з тими чи іншими подіями. Сам виклад носить часто повчальний характер: розвиток подій підтверджує правильність висловлених міркувань. При цьому характерно, що судження про загальні основи будови Всесвіту і закони взаємовідношення його елементів поширюються різною мірою як на природні явища, так і на діяльність людей у сфері політики та моралі. Посилання на універсальні закономірності нерідко є важливим аргументом, що доводить помилковість рішень і дій правителя.

Наводимо уривки із трактату “Гоюй” (переклад за виданням: Древнекитайская философия. Собрание текстов в 2 т. / Сост. Ян Хин-шун. – Т.1. – М., 1972. – С. 295-296).