Розділ 11

1.1. Конфуцій сказав: “Слід навчатися та вчасно застосовувати на практиці здобуті знання. Хіба це не приносить радість? Хіба ви не радієте, зустрівши друга, який повернувся з далеких країв? Люди не знають його, та він не сумує від того. Хіба така людина не є досконалою (цзюньцзи)?”

1.4. Учень Конфуція Цзен-цзи сказав: “Я щодня тричі перевіряю самого себе. Перед тим як що-небудь зробити, аналізую, чи не вчиню іншим зла; у спілкуванні з друзями чи дотримуюся слова? Чи застосовую на практиці те, чого навчився?”

1.14. Конфуцій сказав: “Досконала людина (цзюньцзи) їсть не для того, щоб наїстися, і живе не для того, щоб отримати спокій. Досконала людина спритна у справах та обережна в словах. Вона прагне спілкуватися з тими, хто має дао, щоб виправити себе. Про цю людину можна сказати, що вона вміє вчитися.”

1.16. Конфуцій сказав: “Не журіться через те, що люди не знають вас. Сумуйте лише через те, що ви не знаєте людей.”

Розділ 2

2.4. Конфуцій сказав: “У п’ятнадцять років я прагнув учитися, коли мені було тридцять років, я закінчив своє становлення, у сорок років позбувся хибних поглядів, у п’ятдесят – зрозумів волю Неба. У шістдесят – навчився йти за його велінням, а в сімдесят років я вже прислухався до веління мого серця, не порушуючи правил”.

2.11. Конфуцій сказав: “Той, хто обережно ставиться до старого та дізнається нове, може бути наставником людей”.

2.15. Конфуцій сказав: “Навчатися й не розмірковувати – марна справа, але розмірковувати й не вчитися – справа небезпечна”.

2.17. Конфуцій сказав: “Ю¹! Навчити тебе пізнанню? Те, що ти знаєш, вважай тим, що знаєш, те, що ти не знаєш, вважай тим, що не знаєш. Це і є істина.”

Розділ 4

4.3. Конфуцій сказав: “Той, хто помисли свої спрямував на гуманність (жень), не зробить зла.”

4.19. Конфуцій сказав: “Не їдь далеко, поки живі твої батьки, а якщо вже поїхав, то май постійне місце.”

4.22. Конфуцій сказав: “У давнину слів на вітер не кидали, бо соромно було не дотриматися обіцянки.”

Розділ 5

5.10. Цзань Юй спав удень. Побачивши це, Конфуцій сказав: “На гниле дерево не нанесеш різьбу. Стіну, зроблену з нечистот, не пофарбуєш. Немає сенсу сварити Юя.” Вчитель сказав “Спочатку я визначав своє ставлення до людей, слухаючи їхні слова та вірячи їхнім вчинкам. Тепер же я слухаю їхні слова та дивлюся на їхні вчинки. Що ж до Юя, то хіба можна його змінити?”

5.26. Янь Юань та Цзи Лу стояли біля Вчителя. Конфуцій сказав: “Нехай кожен із вас розповість про свої бажання.” Цзи Лу сказав: Я хотів би, щоб мої друзі разом зі мною користувалися колісницею, кіньми та хутряними халатами. І я хотів би не сердитися на них, коли вони що-небудь зіпсують. Янь Юань сказав: “Я не хотів би виставляти свої достоїнства та вихвалятися своїми заслугами.” Цзи Лу сказав: “А тепер чи не могли б ми почути про Ваші бажання?” Конфуцій сказав: “Я хотів би, щоб старі люди могли жити в спокої, друзі довіряли один одному, і було кому доглядати дітей.”

Розділ 6

6.18. Конфуцій сказав: “Коли в людини природність перемагає освіченість, то ми маємо дикуна. Коли освіченість перемагає природність, то маємо начитанця. Коли ж природність та освіченість доповнюють одна одну, то маємо досконалу людину (цзюньцзи).”

6.29. Конфуцій сказав: “Яка чудова чеснота “золотої середини”! І як давно вже мало хто нею володіє.”