- •(Від найдавніших часів до ііі ст. Н.Е.)
- •Передмова
- •І. Міфологія
- •Як Паньгу небо й землю розділив
- •Як Нюйва створила людей
- •Цзюань і. Каталог Південних гір [книга друга]1
- •Цзюань xіі. Каталог північних [земель] усередині морів
- •Іі. Поезія “книги пісень”
- •Із поезії “Книги пісень” Із пісень царства Чжоу та царств, що лежать на південь від нього1
- •Із пісень царства Шао та царств, що лежать на південь від нього2
- •Із пісень царства Бей2
- •Із пісень царства Юн1
- •Із пісень царства Вей2
- •Із пісень царства Чжен2
- •Із пісень царства Ці2
- •Із пісень царства Тан3
- •Із пісень царства Цінь1
- •Із пісень царства Чень1
- •Із пісень царства Гуй1
- •Із малих од
- •Із великих од
- •Із гімнів Чжоу
- •Ііі. Історична та філософська проза передціньської доби
- •Накази Яо1
- •Великий план
- •Розділ 1. “Чжоу юй”. Частина і.
- •Цзі Лян1 про жертвопринесення духам
- •Цзи Чань про небесний шлях
- •Розділ 11
- •Розділ 2
- •Розділ 4
- •Розділ 5
- •Розділ 6
- •Розділ 7
- •Розділ 6. Частина перша
- •Розділ 7. Частина перша
- •Xxxvііі
- •(Або “Рівновага й виваженість”, “Чжун’юн”)
- •Розділ IV. Серед людей
- •Розділ хvііі. Вища насолода
- •Настанова вана
- •Ненасильство
- •Стратегія атаки
- •IV. Чуські строфи
- •Цюй юань
- •Скорбота вигнанця
- •Із “Дев’яти пісень”
- •Офіра батьківщині1 (х)
- •Із дев’яти міркувань
- •Гори високі Тан
- •Свята фея
- •V. Ханьська ода
- •Сима сянжу
- •Там, де високії ворота
- •Vі. Література суджень та коментарів доби хань
- •Із розділу і. Про первинне дао
- •Дун чжуншу
- •Частина 5. Розділ 12. Десять принципів
- •Частина 11. Розділ 42. Смисл п’яти елементів
- •Основні судження
- •Книга 11. Розділ 1. Про небо
- •Розділ 32. Настанови про першооснови
- •Vіі. Історична проза доби хань
- •Сима цянь
- •Життєпис вейського принца1
- •Життєпис вельможного Мен Чана
- •Бань гу
- •Розділ 30. Літературні твори
- •Vііі. Поезія доби хань
- •В ірій пави летять
- •Цикл “19 древніх віршів”
- •Додатки
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Рекомедована література
- •IV. Чуські строфи
- •V. Ханьська ода
- •VI. Література суджень та коментарів
- •Viі. Історична проза доби хань
- •Viіі. Поезія доби хань
- •Література загального змісту
- •(Вибрані твори давньої китайської літератури)
- •Навчальне видання
- •(Від найдавніших часів до ііі ст. Н.Е.)
- •Хрестоматія
Розділ 11
1.1. Конфуцій сказав: “Слід навчатися та вчасно застосовувати на практиці здобуті знання. Хіба це не приносить радість? Хіба ви не радієте, зустрівши друга, який повернувся з далеких країв? Люди не знають його, та він не сумує від того. Хіба така людина не є досконалою (цзюньцзи)?”
1.4. Учень Конфуція Цзен-цзи сказав: “Я щодня тричі перевіряю самого себе. Перед тим як що-небудь зробити, аналізую, чи не вчиню іншим зла; у спілкуванні з друзями чи дотримуюся слова? Чи застосовую на практиці те, чого навчився?”
1.14. Конфуцій сказав: “Досконала людина (цзюньцзи) їсть не для того, щоб наїстися, і живе не для того, щоб отримати спокій. Досконала людина спритна у справах та обережна в словах. Вона прагне спілкуватися з тими, хто має дао, щоб виправити себе. Про цю людину можна сказати, що вона вміє вчитися.”
1.16. Конфуцій сказав: “Не журіться через те, що люди не знають вас. Сумуйте лише через те, що ви не знаєте людей.”
Розділ 2
2.4. Конфуцій сказав: “У п’ятнадцять років я прагнув учитися, коли мені було тридцять років, я закінчив своє становлення, у сорок років позбувся хибних поглядів, у п’ятдесят – зрозумів волю Неба. У шістдесят – навчився йти за його велінням, а в сімдесят років я вже прислухався до веління мого серця, не порушуючи правил”.
2.11. Конфуцій сказав: “Той, хто обережно ставиться до старого та дізнається нове, може бути наставником людей”.
2.15. Конфуцій сказав: “Навчатися й не розмірковувати – марна справа, але розмірковувати й не вчитися – справа небезпечна”.
2.17. Конфуцій сказав: “Ю1! Навчити тебе пізнанню? Те, що ти знаєш, вважай тим, що знаєш, те, що ти не знаєш, вважай тим, що не знаєш. Це і є істина.”
Розділ 4
4.3. Конфуцій сказав: “Той, хто помисли свої спрямував на гуманність (жень), не зробить зла.”
4.19. Конфуцій сказав: “Не їдь далеко, поки живі твої батьки, а якщо вже поїхав, то май постійне місце.”
4.22. Конфуцій сказав: “У давнину слів на вітер не кидали, бо соромно було не дотриматися обіцянки.”
Розділ 5
5.10. Цзань Юй спав удень. Побачивши це, Конфуцій сказав: “На гниле дерево не нанесеш різьбу. Стіну, зроблену з нечистот, не пофарбуєш. Немає сенсу сварити Юя.” Вчитель сказав “Спочатку я визначав своє ставлення до людей, слухаючи їхні слова та вірячи їхнім вчинкам. Тепер же я слухаю їхні слова та дивлюся на їхні вчинки. Що ж до Юя, то хіба можна його змінити?”
5.26. Янь Юань та Цзи Лу стояли біля Вчителя. Конфуцій сказав: “Нехай кожен із вас розповість про свої бажання.” Цзи Лу сказав: Я хотів би, щоб мої друзі разом зі мною користувалися колісницею, кіньми та хутряними халатами. І я хотів би не сердитися на них, коли вони що-небудь зіпсують. Янь Юань сказав: “Я не хотів би виставляти свої достоїнства та вихвалятися своїми заслугами.” Цзи Лу сказав: “А тепер чи не могли б ми почути про Ваші бажання?” Конфуцій сказав: “Я хотів би, щоб старі люди могли жити в спокої, друзі довіряли один одному, і було кому доглядати дітей.”
Розділ 6
6.18. Конфуцій сказав: “Коли в людини природність перемагає освіченість, то ми маємо дикуна. Коли освіченість перемагає природність, то маємо начитанця. Коли ж природність та освіченість доповнюють одна одну, то маємо досконалу людину (цзюньцзи).”
6.29. Конфуцій сказав: “Яка чудова чеснота “золотої середини”! І як давно вже мало хто нею володіє.”