Розділ 1. “Чжоу юй”. Частина і.

Другого року правління Ю-вана² в районі трьох рік у Західному Чжоу стався землетрус.

Бо Янфу³ сказав: “Чжоу напередодні загибелі!” Бо ці неба й землі не повинні порушувати свою послідовність. Якщо послідовність не буде дотримана, це призведе до розбрату в народі. Світле начало ян перебуває внизу й не може вийти назовні; темне начало інь пригнічує його і не дає піднятися нагору – від цього й відбуваються землетруси. Нині район трьох рік потерпів від землетрусу – це світле начало втратило своє звичайне місце і пригнічене темним началом. Якщо світле начало не там, де потрібно, а нижче від темного начала, то джерела рік вичерпуються. А коли джерела вичерпуються, держава має загинути. Бо якщо вода і земля взаємодіють, народ буде забезпечений усім необхідним. Якщо ж вода й земля не взаємодіють, народ страждає від нестачі багатств і виявляється приреченим на загибель.

У давнину ріки І та Ло висохли – і династія Ся впала. Хуанхе висохла – і впала династія Шан. Нині життєва сила Чжоу в тому ж стані, що і в останні дні цих двох династій. До того ж, джерела рік вичерпуються, а якщо це так, то ріки висохнуть.

Існування держави залежить від гір і рік. Якщо гори руйнуються, а ріки висихають, то це провіщає загибель держави. Коли висохнуть ріки, гори неминуче впадуть. До загибелі держави зосталось не більше десяти років – це кругле число, бо небо відвертається від людей раз у десять років, і це відбудеться саме в цей рік.

Три ріки висохли, гора Цішань упала. В одинадцятий рік Ю-ван зазнав поразки. Столиця Чжоу була перенесена на схід.

“Цзочжуань”

“Цзочжуань” (“Коментар Цзо”, «左传») – історична пам’ятка древнього Китаю, охоплює події з 722 по 468 р. до н.е. Авторство приписується Цзо Цюміну (кінець VІ-V ст. до н.е.), придворному історіографові царства Лу, учневі і сучасникові Конфуція. Відомо, однак, що фактичний текст пам’ятки був складений у ІV ст. до н.е. і пізніше редагувався й доповнювався.

“Цзочжуань” – це літопис, у якому понад 196 тис. ієрогліфів. Зміст пам’ятки винятково багатий, майстерно зображуються складні баталії та людська натура. У “Цзочжуань” міститься багато матеріалу про воїнів, стосунки між давньокитайськими правителями та повсякденне життя тогочасних китайців; також розкриваються їхні натурфілософські уявлення та ставлення до релігійних обрядів, висвітлюються світогляд, погляди на мораль тощо.

Поява “Цзочжуань” стала величезним кроком уперед у розвитку літописного стилю. Мова історичних записів була насичена всіма багатствами народної творчості й індивідуального красномовства; тут з’являються приказки, метафори й порівняння, строфи з пісень і фрагменти переказів, міфічні, легендарні й історичні герої, а також застосовуються складні полемічні прийоми.

Пізніше “Цзочжуань” була визнана конфуціанцями канонічною книгою, коментарем до літопису “Вéсни й осені” і стала одним із джерел конфуціанської думки. Тому вивчення її важливе і з погляду історії розвитку філософської думки Китаю в пізніші часи.

Наводимо уривки із трактату “Цзочжуань” (переклад за виданням: Древнекитайская философия. Сб. текстов в 2-х т. / Сост. Ян Хин-шун. – М., 1973. – Т.2. – С. 5-12).