12.3 Концепція загального керування якістю (тqм) товару

Загальне керування якістю або загальне забезпечення якості (Total Quality Management) у наш час стало ідеологією і філософією передових фірм світу. Це підхід широко застосовувався багатьма компаніями вже з 80-х років, але найбільший розголос придбав у 90-х. Він полягає в тому, що до відомості усіх відповідальних за виробництво фахівців доводяться критерії якості, розроблені так названими «гуру» з питань якості: Едвардом У. Демінгом, Пилипом Кросбі. Свої пропозиції Е. Демінг виклав у 14 постулатах (зробити постійною метою поліпшення якості продукції і послуг; дати можливість пишатися приналежністю до компанії; втягнути кожного в роботу з перетворення фірми; прийняти нову філософію, тощо). На рис.12.3 подано структуру найважливіших елементів управління якістю [12, с. 178].

Рис.12.3 - Елементи загального управління якістю

На жаль, сьогодні в Україні до розробки, впровадження та вдосконалення систем управління якістю (СУЯ) в багатьох випадках продовжують ставитися ще досить формально. В Україні досі універсальним методом вирішення всіх проблем якості, в тому числі і проблем вдосконалення СУЯ, вважають стандартизацію та сертифікацію.

Доцільно нагадати, що Україна ще з часів СРСР має негативний досвід спрощеного, формального підходу до створення СУЯ і їх широкомасштабного впровадження за вказівкою зверху (з обов'язковою реєстрацією у відповідних органах). Реально це вилилося в імітацію зазначених систем і завдало великої соціальної шкоди нашій державі. Однак все більше з’являється позитивних прикладів.

(Промислова компанія „АРС” вводить європейські стандарти екологічної безпеки на Авдієвському коксохімічному заводі. Тут побудують прилад кінцевого охолодження газу з закритим циклом, що не має аналогів у СНД. Введення її в експлуатацію дозволить АКХЗ працювати у відповідності до європейських стандартів екологічної безпеки. У 2003 році у цехах сіроочистки АКХЗ почали експлуатуватися прилади з очищення коксового газу за датською технологією „Haldor Topsoe A/S”. У березні 2004 року за ініціативою „АРС” Авдієвський КХЗ розпочав реалізацію масштабного проекту „Реконструкція кінцевого охолодження газу”, який передбачає створення закритого циклу охолодження коксового газу з повним утриманням створеної стічної води та викидів в атмосферу. Вартість спірального холодильника „Альфа-Лаваль” шведського виробництва – 720 тис. євро. Загальна вартість модернізації охолодження газу становить близько 1,5 млн. долл. Даний прилад відповідає європейським нормам екологічної безпеки і якості. Основною задачею введення даного устаткування є підвищення екологічних параметрів роботи підприємства, яке є невід’ємною частиною політики акціонерів АКХЗ – ЗАО „ АРС”) [ Див. “Рекламное поле”, №18 від 18 березня 2004 р.].

12.4 Операційна стратегія лідерства по витратах

Стратегія лідерства по витратах – це внутрішня стратегія операційної ефективності виробництва, яка забезпечує лідерство за рахунок економії витрат, яка у стратегічному керуванні є одною із загальних стратегій фірми, спрямованих на створення конкурентних переваг. Стратегічні напрямки зниження витрат наведено на рисунку12.4.

Рис.12.4 - Стратегічні напрямки зниження витрат

З малюнку видно, що резерви економії треба послідовно шукати на усіх етапах життєвого циклу продукту [1, 287] Використовуючи стратегію лідерства по витратах, фірма орієнтується на широкий ринок і робить товари у великій кількості, мінімізуючи витрати і пропонуючи низькі ціни. Ця стратегія спирається на продуктивність і звичайно пов'язана з існуванням ефекту кривої досвіду. У центрі уваги – низькі витрати в порівнянні з конкурентами.

Зауважимо, що виробник повинен використовувати кожну можливість одержання переваг у витратах, не ігноруючи при цьому принципи диференціації, тому що з погляду споживачів його продукція повинна бути прийнятною чи порівняною із продукцією конкурентів.

Існують певні ризики застосування стратегії лідерства по витратах, які наведені на рис.12.5. [7, с. 130-133].

Рис.12.5 - Ризики застосування стратегії лідерства по витратах

Окрім наведеного переліку особливо відзначимо ті, що найбільш ймовірні в Україні. По-перше - це інфляція, яка стримується завдяки досить жорстокому “монетаризму” Центрального Банку України. По-друге - монополізм вітчизняних фінансово-промислових груп, що безпосередньо стосується забезпечення основних потреб: енергоносіїв, палива, хліба тощо. Адже з 2002 р. ціни на них зростають невпинно без суттєво об’єктивних причин.

У лідера по витратах найвигідніша позиція на ринку для завоювання покупців, чутливих до ціни, і встановлення найнижчих цін – у будь-якому разі він отримує прибуток. Про це свідчить приклад, що став класичним.

Приклад. Ідея компанії з виготовлення пива Adolph Coors полягала у виробництві алюмінієвої полотнини з використанням 95% брухту, тобто використаних пляшок. У Техасі було побудовано завод з виробництва алюмінієвого листа для корпусу пляшок. Переваги нового заводу, що дозволяють знизити витрати, полягали в наступному:

• низькі фінансові витрати;

• використання як сировини 95% пляшок, що приводило до зниження витрат на сировину на 10-15%;

• зниження витрат на електроенергію — технологія електричних дуг використовує лише 1/15 тієї електроенергії, що йшла на процес плавлення алюмінієвої руди;

• порівняно дешева плата за електроенергію в штаті Техас;

• скорочення витрат на робочу силу в порівнянні з традиційними методами.

У цілому по процесі економію було оцінено приблизно в 20-35% у порівнянні з технологією, що використовує алюмінієву руду, що до того ж цілком залежить від ринкових цін на руду і брухт [10, 210].