Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
учеба / klivets.doc
Скачиваний:
154
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
5.75 Mб
Скачать
      1. Стратегії інтеграції

Інтеграція – об’єднання зусиль різних підрозділів підприємства або декількох підприємств для забезпечення стратегічних цілей у межах вимог ринку. Розрізняють вертикальну та горизонтальну інтеграцію.

Вертикальна інтеграція – це стратегія інтеграції підприємства з іншими організаційними формуваннями. Вона полягає в тому, що підприємства самостійно виготовляють товари та послуги для виробничого процесу замість того, щоб покупати їх у інших підприємств на ринку. В результаті цього об’єднуються фірми, що знаходяться на різних етапах виробничого процесу.

Існують наступні типи вертикальної інтеграції (рис. 9.2):

  1. Повна інтеграція виробничої діяльності.

  2. Часткова інтеграція, при якій частина продукції виробляється на підприємстві, а частина – закуповується у інших підприємств.

  3. Квазіінтеграція, при якій між підприємствами, які зацікавлені в інтеграції без переходу прав власності, створюються альянси.

Рис.9.2. Мета та цілі інтеграції [9, с.213]

Прикладом вертикальної інтеграції є діяльність м’ясокомбінату “Мікомс”. До початку 1997 р. він був лідером ринку м’ясопродуктів, його частка складала 30% ринку, але за 10 місяців ця частка скоротилася до 17%. Тоді генеральний директор, щоб вивести комбінат з кризи, запропонував відмовитися від посередника між комбінатом та оптовиком та побудувати два власних ринка, один з яких мав стати “реалізатором” м’яса, а на іншому здійснювалася б дрібна торгівля. Це сприяло зниженню роздрібної ціни на продукцію, бо було виключено посередника.

Існують дві форми інтеграції, які зображені на рис. 9.3. [9, с. 213]

Рис. 9.3. Пряма та зворотня інтеграція

  1. Інтеграція “назад” (зворотня інтеграція). За цієї інтеграції підприємство приєднує функції, які раніше виконували постачальники, тобто воно встановлює контроль над джерелами сировини, напівфабрикатів. Це робиться з метою захисту стратегічно важливої сировини або доступ до нової технології, важливої для базової діяльності. Вертикальна інтеграція “назад” створює конкурентну перевагу, засновану на диференціації, коли компанія починає виконувати ті дії, які раніше були їй не властиві. Підприємство тоді пропонує більш високу якість продукції, бо поліпшується рівень обслуговування клієнтів та удосконалюються характеристики продукції.

  2. Інтеграція «уперед» (пряма інтеграція). Підприємство приєднує функції, що раніше виконували дистриб’ютори, тобто отримуються транспортні, сервісні служби, канали сбуту. Мотивацією цього є забезпечення контролю над збутом продукції, бажання краще знати побажання споживачів.

В цілому вертикальна інтеграція забезпечує зростання прибутку за рахунок синергізму при сумістному викориснання ресурсів та взаємозв’язку різних підрозділів підприємства. В процесі вертикальної інтеграції можливе підвищення технологічного рівня виробництва, зниження трансакційних витрат, отримання доступу до джерел сировини. [9, с. 211]

Горизонтальна інтеграція – це об’єднання підприємств, що конкурують в одній галузі. Часто причиною горизонтальної диверсифікації є геаграфічне розширення ринків. Тоді об’єднуються підпримства, які виготовляють однотипну продукцію, але які знаходяться на різних регіональних ринках (рис. 9.4).

Рис 9.4 Горизонтальна інтерпритація. [9,c216]

Основна мета горизонтальної інтеграції – посилення позицій фірми в галузі шляхом приєднання конкурентів або встановлення контролю над ними.

Прикладом горизонтальної інтеграції в Україні є проникнення харківських пивоварених компаній в область виготовлення та збуту безалкогольних напоїв. Сталося розширення спектру продуктів, які пропонуються аналогічному колу споживачів. [9, с. 215]

                1. Стратегії дезінтеграції

Дезінтеграція представляє собою перехід на роботу з незалежними зовнішніми постачальниками необхідних товарів, забезпечуючих систем та спеціалізованих послуг. Вона застосовується, якщо: визначені дії можуть бути виконані краще і дешевше незалежними фахівцями; ця діяльність не є досить вагомою для досягнення конкурентної переваги і не зв’язана з головними перевагами фірми, основними навичками або «ноу-хау»; скорочується ризик бути підданим впливам, зв’язаним зі змінами в технології і/або купівельних переваг; прискорюються дії фірми по удосконаленню организационної гнучкості, скороченню виробничого циклу, більш швидкій розробці товарів і скороченню витрат на координацію. [4, с. 144]

                1. Стратегії інтеграції віртуального типу

При виборі выртуального способу інтеграції основне завдання заключається в реалізації бізнес-ідей, що виконується шляхом комбінування бізнес-функцій сторонніх організацій.

Так як саме завдяки замовленню споживача здійснюється маркетинг та реклама здібностей та можливостей підприємства, то провідну роль у створенні бізнес-процесів у рамках віртуальної фірми грає клієнт. Саме замовлення споживача стає підставою для організації і забезпечення подальшого супроводу підприємством даної продукції.

Стратегія інтеграції віртуального типу здійснює наступні заходи: пошук клієнтури; аналіз їх запитів; синтез товарно-виробничих рішень, що відповідають вимогам запитів; організація виробництва, доставка товарів споживачам, формування та реалізація планів їх післяпродажного обслуговування.

Соседние файлы в папке учеба