Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
учеба / klivets.doc
Скачиваний:
153
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
5.75 Mб
Скачать

7.5. Показники і вимірювачі складових стратегічного потенціалу

Визначення сутності і змісту стратегічного потенціалу не обмежується розкриттям уявлення про нього як категорії з понятійного апарату перехідної економіки, а створює основу і відправний пункт виміру його величини. Як відомо, управлінню піддаються тільки ті показники і процеси, які мають чітко відображені й об'єктивно обумовлені міри, та шкали виміру, що дають уявлення про стан об’єкту та необхідність управлінського впливу на нього.

Ефект від використання окремих складових стратегічного потенціалу можна описати за допомогою трьох змінних: збільшення прибутку в грошовому виразі, зниження оперативних витрат та зниження потреби в інвестиціях. Усі три змінні нерозривно зв'язані з часом. Тому четвертим ефектом можна вважати прискорення позитивних змін по цим трьом напрямкам.

Якби таку прив'язку змінних до термінів їх здійснення можливо було зробити на практиці, загальний ефект можна було б відобразити у формулі розрахунку норми поверенння інвестицій (НПІ) чи при розрахунку грошових потоків [3, с. 135-136]. Однак найчастіше зробити це не вдається. Особливо при стратегічних товарно-ринкових змінах, у яких фірма має невеликий досвід. У таких умовах хоча і можна виділити основні змінні, що впливають на діяльність фірми, кількісно оцінити й об'єднати ці ефекти неможливо.

Розглядаючи стратегічний потенціал як показник взаємодії ресурсів, будують методику його розрахунку на використанні виробничої здатності якогось одного виду з переліку ресурсів, що використовуються. Вітчизняними науковцями пропонується методика формування інтегрального показника випуску продукції (Q) через стандартну формулу використання основних виробничих фондів [15, с 99-109]:

(1)

де Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

f - фондовіддача.

Керуючись аксіомами щодо незмінності результатів при множенні і діленні співмножників на однакові числа, проведемо перетворення формули (1) шляхом множення і ділення на чисельність промислово-виробничого персоналу – ПВП (Ч), середньорічну вартість матеріальних ресурсів (М), середньорічну вартість виробничих фондів (Ф) і випуск продукції (Q):

(2)

Вираз є матеріаловіддачею, а- продуктивністю праці ПВП, тоді

(3)

Вже ця формула показника стратегічного потенціалу в самому узагальненому виді показує, що він формується під впливом набору факторів і рівня їхнього використання. Зрозуміло, що вона вимагає доповнення структурними характеристиками якості ресурсів.

Склад ресурсів основних виробничих фондів (ОВФ) можна відобразити у формулі (3) введенням до неї показників виробничої структури ОВФ (4):

(4)

а також коефіцієнта технологічної структури

(5)

і частки встановленого устаткування в його загальній вартості чи кількості:

(6)

де – вартість активної частини ОВФ;

- вартість наявного виробничого потенціалу;

- середньорічна вартість встановленого устаткування;

- кількість встановленого устаткування;

- кількість наявного на підприємстві устаткування;

- середня ціна одиниці устаткування.

Тоді середньорічну вартість ОВФ (Ф) можна представити через показники їхньої структури з врахуванням (4), (5) у виді:

(7)

Характерної для стратегічного потенціалу є вікова структура ОВФ, а точніше тієї частини, що безпосередньо задіяна у випуску продукції – коефіцієнт виробничої придатності устаткування:

, (8)

- залишкова вартість встановленого устаткування.

В цілому представлення кількісної характеристики ресурсів ОВФ через сукупність кількісно-якісних показників їхньої структури (4), (5), (6) можливо у вигляді:

(9)

Структура трудового потенціалу звичайно складається адекватно наявному технологічному парку устаткування. В загальній структурі ПВП найбільш впливовими відносно виробничого потенціалу слід вважати робітників (), а серед них – працівників основного виробництва (). Їх виділяють через показники:

, (10)

, (11)

Виходячи з того, що структурування робочої сили повинне відповідати складу технічних ресурсів виділимо насамперед верстатників. Для цього введемо такі показники, як частка верстатників () в загальній кількості основних працівників:

, (12)

а також частка верстатників, що стабільно перебувають на виробництві ():

, (13)

Тоді загальна кількість ПВП через показники структури можна представити у виді:

, (14)

Знаменник формули (14) дає наочне уявлення про питому вагу робітників, які зайняті на різних фазах виробничого процесу, що свідчить про організацію управління підприємством вцілому. Потенціал матеріальних ресурсів структурується відповідно трудовим і технічним ресурсам. У практиці господарювання склався розподіл матеріальних ресурсів на основні і допоміжні матеріали – відносно тих предметів праці, що складають основу продукції. Тому доцільно знати, яку частку вони займають у загальній масі матеріальних ресурсів:

, (15)

де - середньорічна вартість основних матеріалів.

Уявлення про рівень технології, на яку орієнтується підприємство, можна скласти через індекс використання основних матеріалів:

, (16)

де - середньорічна вартість продуктивно використовуваних основних матеріалів (загальна вартість – відходи).

Таким чином, залежність здатності ресурсів (3) підприємства до випуску продукції з врахуванням (9),(14),(16) виглядає так:

, (17)

Формула (17) має достатній економічний зміст, тому що відтворює дію всього комплексу факторів, а саме – кількісної маси ресурсів (), якості ресурсозабезпеченості і структури ресурсів () і рівня використання ресурсів, чи техніко-економічного рівня виробництва ().

Практична дієздатність і задовільна точність запропонованої моделі підтверджено в ході її апробації в умовах групи цехів (виробництва) механічної обробки ВАТ «Південний машинобудівний завод». За експертними оцінками виробнича здатність реалізується підприємствами лише на 18-22 %. При цьому величина стратегічного потенціалу на 48 % визначається кількісно-якісними характеристиками ресурсів і на 52% - можливістю виробництва щодо використання ресурсної маси [15, с. 99-109]. Наведений вище підхід має так би мовити „ресурсну” спрямованість і базується на наявному виробничому потенціалі. Оцінюється можливість використання „активної”частки виробничих ресурсі, які є хоча і основою, але лише однією з 6 складових СП підприємства.

Соседние файлы в папке учеба