3. 8.3. Піраміда стратегій за рівнями стратегічних рішень

Найбільш відому й розгалужену класифікацію стратегій підприємства запропонували А.А.Томпсон та Дж.Стрікленд (див.таблицю 8.4). Вони запровадили досить вдале графічне відображення рівнів управління у вигляді піраміди(див.рис.8.7).

1. корпоративна стратегія – стратегія, яка є загальним планом управління для диверсифікованої компанії. Вона поширюється на всю компанію, охоплюючи всі напрями діяльності, якими займається; описує загальний напрямок зростання підприємства, розвиток його виробничо-збутової діяльності;

2. ділова стратегія – це стратегія, яка концентрується на діях і підходах, що пов’язані з управлінням, спрямованим на забезпечення успішної діяльності в одній специфічній сфері бізнесу. Мета ділової стратегії полягає в тому, щоб досягти довготривалих ділових переваг при обговоренні суперечливого положення;

3. функціональна стратегія – це стратегія, яка конкретизує окремі деталі в загальному плані розвитку компанії шляхом визначення підходів, необхідних дій і практичних кроків із забезпечення управління окремими підрозділами або функціями бізнесу. Метою функціональної стратегії є розподіл ресурсів відділу (служби), пошук ефективної поведінки функціонального підрозділу в рамках загальної стратегії;

4. операційна стратегія – це стратегія, яка визначає принципи управління ланками організаційної структури (заводами, відділами продажів, центрами розповсюдження) та рішення стратегічно важливих оперативних задач (закупівля, управління запасами, ремонт, транспортування, реклама). Операційні стратегії розробляються усередині функціональних напрямків. Стратегії операційного рівня сприяють реалізації стратегій вищих рівнів.

Стратегія нижнього рівня підтримує та доповнює стратегію вищого рівня та робить свій внесок у досягнення цілей на вищому рівні, який, охоплює компанію в цілому. [10, с. 226]

Класифікація стратегій підприємств (за А. Томпсоном та Дж.Стріклендом)

Таблиця 8.4

Тип стратегії	Види стратегії
Корпоративна стратегія	створення та управління високопродуктивним господарським портфелем структурних підрозділів корпорації (придбання компаній, укріплення ділових позицій); досягнення синергізму серед родинних структурних підрозділів та перетворення його в конкурентну перевагу; встановлення інвестиційних пріоритетів та спрямування корпоративних ресурсів в найбільш привабливі сфери діяльності.
Ділова стратегія	розробка заходів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності та збереження конкурентних переваг; формування механізму реагування на зовнішні зміни; об’єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів; зусилля по вирішенню специфічних питань та проблем компанії.
Функціональна стратегія	дії на підтримання ділової стратегії та досягнення цілей підрозділу; огляд, перегляд та об’єднання пропозицій менеджерів на місцях.
Операційна стратегія	дії по вирішенню вузькоспеціальних питань та проблем, які пов’язані з досягненням цілей підрозділу.

Три рівні стратегій утворять їхню ієрархічну структуру: корпоративна стратегія складається з ряду ділових і функціональних стратегій. А.А. Томпсон і Дж.Стрікленд виділяють ще один рівень стратегічних рішень – рівень операційних стратегій, тобто більш вузьких стратегій для основних структурних одиниць: заводів, торгових регіональних представників і відділів (усередині функціональних напрямків).

На рисунку 8.8 представлена піраміда рівнів розробки стратегії підприємства. Кожен рівень утворить стратегічну сферу для наступного рівня, тобто на стратегічний план нижнього рівня накладаються обмеження стратегій більш високих рівнів ієрархії.

Корпоративна (портфельна) стратегія – це стратегія описує загальний напрямок росту підприємства, розвитку виробничо-збутової діяльності. Вона показує, як керувати різними видами бізнесу, щоб сбалансувати портфель товарів та послуг. Стратегічні рішення цього рівня найбільш складні, тому що стосуються підприємства в цілому. Саме на цьому рівні визначається та узгоджується продуктова стратегія підприємства. Корпоративна стратегія включає:

• розподіл ресурсів між господарськими підрозділами на основі портфельного аналізу;

• рішення про диверсифікованість виробництва з метою зниження господарського ризику й одержання ефекту синергії;

• зміна структури корпорації;

• рішення про злиття, придбання, входження у фінансово-промислову групу, чи інші інтеграційні структури;

• єдину стратегічну орієнтацію підрозділів

На рівні господарського підрозділу розробляється ділова стратегія (бізнес-стратегія) – стратегія забезпечення довгострокових конкурентних переваг господарського підрозділу. Ця стратегія часто втілюється в бізнес-планах і показує, як підприємство буде конкурувати на конкретному товарному ринку, кому саме і за якими цінами буде продавати продукцію, як буде її рекламувати, як буде домагатися перемоги в конкурентній боротьбі і т.д. Тому таку стратегію називають ще стратегією конкуренції. Для підприємств з одним видом діяльності корпоративна стратегія збігається з діловою.

Функціональні стратегії розробляються функціональними відділами і службами підприємства на основі корпоративної і ділової стратегії. Це стратегія маркетингу, фінансова, виробнича стратегія і т.д. Ціль функціональної стратегії – розподіл ресурсів відділу (служби), пошук ефективного поводження функціонального підрозділу в рамках загальної стратегії. Так, типова стратегія маркетингу може концентруватися на розробці шляхів збільшення обсягу продажів продукції в порівнянні з минулим роком. Прикладами функціональних стратегій у сфері НИОКР можуть бути технологічне чи лідерство проходження за лідером. Фінансова стратегія може бути орієнтована на прискорення обороту коштів і зниження дебіторської заборгованості.

Для досягнення успіху стратегії повинні бути погоджені і тісне взаємодіяти одна з одною.