Література
Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.-М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.-208с.
Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л.И.Евенко. – М.: Экономика, 1999. - 519 с.;
Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – с. 396
Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы: Учеб.пособие- 3- изд-Спб.:Спец-Лит, 2000. -589с.
Друкер П. Рынок: как выйти в лидеры: Практика и принципы. – М.: Бук Челбер, 1992. – 351 с.
Мальцева А. Вы или Вас. Стратегии, с которыми побеждают. – К.: «Максимум», 2003.
Мескон М., Альберт М., ХедоурнФ. Основи менеджмента. – М.:Дело, 1994.
Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія. – К.: Київ.нац. торг.-екон.ун-т, 2002. – 302 с.
Сумець О.М. Стратегія підприємства. Теорія, ситуації, приклади: Навч. посібник – К: ВД “Профессіонал”, 2005. – 320 с.
Томпсон А.А. Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегий. Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Зайцева Л.Г., Соколовой М.И. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 – 576.с.
Томпсон-мл.,Артур А., Стрикленд |||,А., Дж.Стратегический менеджмент: концепции и ситуаци для анализа, 12-е издание: Пер. с англ..-М.: Издат.дом”Вільямс”,2002.- с.928.
12.Фатхутдинов Р.А.Стратегический менеджмент: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2001. – 448 с.
9. Корпоративні та Ділові стратегії підприємства.
Класифікація за критерієм рівня управління є однією з найбільш поширених. Вона відома як „піраміда стратегій” і виділяє кілька рівнів прийняття управлінських рішень – корпоративний, діловий, функціональний, операційний. Кожен з них має свої особливості за масштабами, термінами, ризиками тощо. Відповідні стратегії, що визначаються на різних рівнях управління, мають суттєві відзнаки, які потребують докладного розгляду.
9.1.Відзнаки корпоративних (портфельних) стратегій
Більшість підприємств у народному господарстві України побудовано за функціональним принципом. У спадщину від централізованої економіки залишилися підприємства, що організовані відповідно технологічним процесам виробництва основної продукції. Це стосується всіх добуваючих та обробляючих галузей. А більш диверсифіковані, багатопрофільні підприємства здебільшого змінили не лише асортимент продукції, а навіть профіль. Прикладом є військово-промисловий комплекс та пов’язані з ним підприємства. Отже необхідність реструктуризації виробництва, перехід до так званих бізнес-одиниць вимагає нових підходів до управлінських рішень, особливо на верхньому, корпоративному рівні.
Корпоративна стратегія визначає загальний напрямок розвитку підприємства. Його виробничо-збутова діяльність звичайно досить різноманітна і складає так званий портфель товарів, послуг тощо. Основні їх види підпорядковані за відповідними підрозділами, що мають певну господарчу самостійність та спрямовані на окремі сегменти ринку.
Стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) – внутрішня організаційна одиниця (підрозділ), що обслуговує якийсь сегмент ринку.
СОБ виділяють за кількома критеріями: 1) СОБ має певний круг споживачів; 2) самостійно планує і здійснює виробничо-збутову діяльність та матеріально-технічне забезпечення; 3) ефективність діяльності СОБ оцінюється на основі обліку прибутків та витрат.
Сегмент – це певним чином визначена частина ринку, де може бути реалізована продукція підприємства.
Після визначення СОБ та стратегічних сегментів ринку розробляють загальну стратегію підприємства. Корпоративна стратегія містить в собі окремі СОБ , поєднує та підпорядковує їх діяльність. Вона включає:
розподіл ресурсів між СОБ на основі портфельного аналізу;
визначає заходи по реструктуризації підприємства;
забезпечує єдину стратегічну орієнтацію СОБ та ефект сінергії.
Корпоративна стратегія має ієрархічну структуру з ділових, функціональних та операційних стратегій. Всі вони відносно незалежні, але обов’язково взаємопов’язані. Кожен рівень утворює стратегічні передумови для наступного. Навпаки, на стратегічні плани нижчих рівнів накладають обмеження стратегії вищих рівнів ієрархії управління.
Сьогодні у бізнес-практиці на всіх рівнях управління широко використовують інструментарій стратегічного менеджменту. Різні проблеми стратегічного управління на корпоративному рівні досліджувалися в роботах М. Портера, Д. Колліса, Р. Коха, А. Наливайко та ін.
Майкл Портер (Michael Porter) ідентифікує чотири концепції корпоративної стратегії: портфельний менеджмент, що базується переважно на диверсифікації; стратегію реструктуризації; розповсюдження навичок в межах компанії; об’єднання видів діяльності.
Відповідно до Портера, ефективна корпоративна стратегія повинна визначати:
Загальну ефективність діяльності компанії, що є непорушною умовою доцільності її існування;
унікальне положення компанії щодо її конкурентів;
дії компанії, визначені стратегією;
особливості продукції компанії щодо продукції її конкурентів;
конкурентну перевагу компанії як наслідок узгодженості її дій;
життєздатність компанії як результат ефективності її роботи в цілому, а не кожного її підрозділу окремо.
Такий підхід до визначення стратегії визначає важливість ключових компетенцій компанії, формованих її функціональними процесами. Так, ключовою компетенцією “Метро” та “Ельдорадо” є ефективна система каналів розподілу, у якому відстежується кожна одиниця товару. ВАТ “Дніпроважмаш” спеціалізується на прямих продажах і виробництві кінцевої продукції по безпосереднім замовленнях кінцевих споживачів, а “Аеросвіт” - на високоефективній системі пасажирських перевезень.
Корпоративна стратегія розробляє методи керування різними видами бізнесу для збалансування портфелю товарів та послуг. Стратегічні рішення корпоративного рівня найбільш складні, тому що стосуються підприємства в цілому.
Корпоративна стратегія – це стратегія для компанії та сфер її діяльності в цілому. Вона необхідна для досягнення цілей на загально корпоративному рівні. Корпоративна стратегія є загальним планом управління для диверсифікованої компанії. Вона поширюється на всю компанію, охоплюючи всі напрями діяльності, якими займається. Зміст її складається з дій, які приймаються для утвердження своїх позицій у різноманітних галузях промисловості, і підходів, які використовують для управління справами компанії. (рис. 9.1.)
Рис. 9.1. Визначення корпоративної стратегії
Корпоративна стратегія проявляється в тому, як диверсифікована компанія підтверджує свої ділові наміри в різноманітних галузях, а також у діях і підходах, спрямованих на поліпшення діяльності груп підприємств, у які диверсифікувалася компанія. [11, с. 26]