Література
Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика, - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.-208с.,-254с.
Ансофф И. Новая корпоративная стратегия, СПб: Питер, 1999г., ст. 265, 272
Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л.И.Евенко. – М.: Экономика, 1989. - 519 с.;
Белошапка А.И. Стратегии достижения целей в бизнесе: теория и практика. – Днепропетровск: Пороги, 2003. – с. 798, с.3
Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – с. 396
Соболев Ю.В., Дикань В.Л. Стратегії підприємства та стратегічний менеджмент: Навч. посібник.-Х.: ООО “Олант”, 2002.- 416 с., с.255-260
Сумець О.М. Стратегія підприємства. Теорія, ситуації, приклади: Навчальний посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 320 с., с.258,260,268
Томпсон А.А. Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегий. Учебник для вузов/ пер. с англ. под ред. Зайцева Л.Г., Соколовой М.И. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998 – 576.с., с.267
Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. — М.: ИНФРА-М, 2000.
11. Функціональні стратегії підприємства
Корпоративна чи ділова стратегія підприємства має спиратися на функціональну стратегію, яка вважається більш вужчою, адже вона конкретизує окремі напрямки в загальному плані розвитку компанії. Вона реалізується шляхом визначення підходів, необхідних дій і практичних кроків для забезпечення управління окремими підрозділами або функціями бізнесу.
Роль функціональної стратегії полягає у підтримці загальної чи ділової стратегії і забезпеченні конкурентноздатності компанії. Крім цього, значення функціональної стратегії полягає у створенні управлінських орієнтирів для досягнення певних функціональних цілей фірми, що були встановлені раніше. Таким чином, функціональна стратегія у виробництві уявляє собою своєрідний план, що містить необхідні заходи для реалізації ділової чи корпоративної стратегії і досягнення загальних цілей і місії компанії.
11.1 Типологія функціональних стратегій
Серед головних функціональних стратегій виділяють:
1) стратегію маркетингової діяльності;
2) стратегію наукових досліджень та проектно-конструкторських розробок;
3) стратегію виробництва;
4) фінансову стратегію;
5) стратегію управління персоналом;
6) екологічну стратегію;
7) комплексні стратегії.
Звичайно, що вони повинні бути пов’язані між собою (див. Рис. 11.1), підтримувати одна одну. Забезпечити таку підтримку досить важко у зв’язку з тим, що кожен з підрозділів, кожна служба має своє бачення перспективи. Складність полягає ще й у тому, що не завжди функціональні стратегії стикуються між собою, іноді навіть суперечать одна одній. Скоординувати і збалансувати їх має вище керівництво підприємства обов’язково за участю керівників функціональних підрозділів.
Рис.11.1. Взаємозв’язок функціональних стратегій
Для збалансування кожної з функціональних стратегій, вони мають розроблятися з урахуванням набору факторів і вимог, які висуваються внутрішнім і зовнішнім середовищем. Фактори, по суті, повинні бути грамотно обрані й відпрацьовані з урахуванням сильних і слабких сторін підприємств. В основному керівництву при розробці стратегії варто відштовхуватися від:
змісту й вагомості впливу діяльності функціонального підрозділу на досягнення цілей і місії підприємства в цілому;
характеру впливу виконання робіт по кожній із функцій на розвиток підприємств;
переваг і недоліків окремих функцій;
ступеня збалансованості процесу розвитку підприємства і кваліфікації виконавців (персоналу);
можливостей “ресурсу підприємства”: трудового, виробничого і фінансового;
ступеня взаємозалежності функцій (рис. 11.1) у загальній системі управління організацією. [5, c.211]
Взагалі, функціональна стратегія має підтримати корпоративну чи ділову, підпорядкувавши ту чи іншу систему (виробництво, фінанси, персонал тощо) для забезпечення загальних цілей. Вона має забезпечуючу позицію, але ніяк не другорядну. Саме у межах функціональних стратегій фокусуються ресурси, що забезпечують здійснення головних стратегій.