4. 9.4.Форми ділового партнерства

Взаємна свідома координація в більшості випадків не придушує дію ринкового механізму, а заміщає і доповнює нею наступними ефективними формами довгострокових ділових відносин: контрактні відносини, надання фінансових і комерційних послуг на стійкій основі, різні форми оренди, у тому числі франчайзинг, участь у капіталі, підприємницькі мережі й ін.

Контрактні міжфірмові відносини. Зміст контрактних відносин полягає в тім, що потенційний виробник спочатку знаходить покупця продукції, що він здатний зробити, і вже потім, після відповідної підготовки, робить товар. Угода між потенційними покупцем і продавцем оформляється контрактом, у якому встановлюються ціни й обсяги що поставляється або продукції, що купується, на досить тривалий період часу.

Для ринкової економіки досить характерні стійкі зв’язки по наданню комерційних і фінансових послуг, якими є кредитні лінії. Кредитні лінії — це форма кредиту, при якій банк надає клієнтові можливість запозичати засобу в межах установленого ліміту протягом визначеного терміну — часу дії кредитної лінії.

Франчайзинг. Предметом договору про використання виключних прав іншої особи є право на найменування фірми, на знак для товарів і послуг, конфіденційну торговельну інформацію на використання винаходів, інтелектуальної власності, комерційний досвід і ділову репутацію. В інших країнах цей договір відомий як договір франчайзинга.

В Україні вже сьогодні працюють по цій системі мережі ресторанів "McDonald’s", "Дэу-Мотор" і інші іноземні фірми.

Участь у капіталі, тобто володіння одною фірмою частини капіталу іншої фірми є одним з найбільш сильних і ефективних способів координації ділових відносин. Найбільш розвиненою формою участі в капіталі є холдинг. У широкому змісті холдинг - це компанія, що є власником визначеної кількості акцій інших компаній.

Холдинг - промислове об’єднання підприємств, що має право рішення основних питань діяльності підприємств від свого імені. Компанії і підприємства, що входять у холдинг, мають юридичну і господарську самостійність по тим питанням, що не відносяться до функцій холдингу.

Інтеграція компаній у складі холдингу здійснюється двома способами: па вертикальній і горизонтальній основі.

Вертикальна інтеграція означає, що головна компанія інтегрує в рамках холдингу: фірми-постачальники і фірми-клієнти. У результаті учасники холдингу одержують елементарну гарантію постійних і стабільних постачань сировини, капіталу, робочої сили, а також регулюють витрати на придбання потрібних економічних ресурсів. Застосовуючи вертикальну інтеграцію, фірма скорочує свої витрати на висновок ринкових угод.

Горизонтальна інтеграція означає об’єднання фірм, не зв’язаних єдиним ланцюжком: постачальник - споживач. Широке поширення горизонтальна інтеграція одержала у фінансовій сфері. Тут у рамках єдиного холдингу можуть бути об’єднані банки, страхові компанії, компанії по операціях з нерухомістю, інвестиційні компанії і зв’язані з ними промислові та інші підприємства.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) створюються і реєструються офіційним шляхом, за допомогою спеціальної законодавчої бази, на основі законів. Злиття фінансового капіталу з промислове і торговельним і створення на цій основі ФПГ відбиває об’єктивні тенденції сучасного індустріального розвитку економіки. Згідно даним ООН, біля чотирьох десятків найбільших фінансово-промислових об’єднань контролюють половину промислового виробництва і зовнішньоторговельних операцій світу. [8, с.263]

Базою для формування ФПГ найчастіше є історичні зв’язки між підприємствами-постачальниками і споживачами продукції.

Підприємницькі мережі. Фірми можуть зменшити невизначеність зовнішнього середовища, використовуючи, крім контрактів, таку форму взаємодії, як підприємницькі мережі. Підприємницькі мережі поєднують фірми, що економічно зацікавлений друг у другу, на основі гнучких взаємин, співробітництва, побудованого на довірі.

До конкретних переваг мереж відносяться: швидке поширення і створення нової, необхідної для фірми інформації, прискорення впровадження нововведень, поділ ризику між учасниками мереж.

Тимчасові об’єднання фірм. Тимчасове об’єднання створюється для здійснення спільного підприємницького проекту або об’єднання і використання порівняльних переваг, якими володіють окремі фірми, що вступають у співробітництво. Відмінність і новизна тимчасових об’єднань у порівнянні з підприємницькими мережами полягає в тім, що в рамках цієї форми співробітництва:

1) альянс між учасниками відрізняється більшою конкретністю і визначеністю цілей спільних дій, здобуває стратегічний характер;

2) економічний виграш від спільних дій зв’язаний не просто з економією на витратах, а з таким об’єднанням витрат учасників корпорації, що приводить до інноваційних результатів: створенню технологічних новинок, що відповідають світовому рівневі, наприклад, до формування національної інфраструктури, що зв’язує в єдину мережу комп’ютери і виробниче устаткування по всій території країни; виходу на нові ринки; освоєнню сучасних організацій праці і т.д.

До відомих форм тимчасових об’єднань відносять спільні підприємства, створювані на тимчасовій основі, стратегічні альянси і так називані віртуальні корпорації. Розходження між цими формами обумовлено, в основному, рівнем, тривалістю інтеграції і формою організації співробітництва.

Спільні підприємства - це об’єднання з чіткою юридичною й організаційною оформленістю, наявністю власного капіталу, апарата керування, потужностей, прикріплених до фірми персоналу.

Стратегічні альянси (об’єднання) - це угода про співробітництво між підприємствами, що йдуть далі звичайних торговельних операцій, але не доходять до їхнього злиття. Альянс має на увазі проведення спільних досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих потужностей, просування на ринок продукції один одного або об’єднання зусиль у виробництві компонентів або зборці кінцевої продукції.

Форми співробітництва і їхніх характеристик приведені в табл.9.3. [2,168-175]

Таблиця 9.3