- •Соціологія
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •1.2. Специфіка соціологічного підходу
- •1.3. Структура соціологічного знання
- •1.4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціологічні вчення XIX - початку XX ст.
- •1. Соціологічний позитивізм о. Конта
- •2.2. Соціологічний органіцизм г. Спенсера
- •2. 4.Натуралістичні школи
- •5. Психологічний напрям у соціології
- •6. Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •8. Політична соціологія
- •Тема 3. Сучасні соціологічні теорії
- •3.1 Класифікація сучасних соціологічних теорій
- •3.3. Індуктивні соціологічні парадигми - інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
- •Тема 4. Основні етапи розвитку соціологічної думки в україні
- •1. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні в кінці XIX - на початку XX ct.
- •2. Розвиток теоретичної та емпіричної соціології в україні: проблеми й перспективи
- •Тема 5. Суспільство як соціальна система та його розвиток
- •5.1. Суспільство та основні теорії його вивчення
- •3. Україна у світ-системному вимірі
- •1. Поняття, соціальні якості та функції культури
- •План викладу
- •2. Соціальна стратифікація
- •Критерії соціальної стратифікації
- •3. Класи у сучасному суспільстві
- •«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».
- •«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».
- •7.4 Соціальна мобільність
- •Тема 8. Соціальні інститути
- •1. Поняття та основні елементи соціального інституту
- •2. Основні види та функції соціальних інститутів
- •3. Процес інституціоналізації
- •4. Інститут освіти і його функції
- •Інститут освіти в Україні
- •Тема 9. Особистість і суспільство План викладу
- •1. Соціологічний погляд на особистість
- •9.2. Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей
- •9.3. Структура особистості
- •9.4. Соціалізація особистості
- •9.5. Типи особистості
- •Галузеві та спеціальні соціологічні теорії, методологія та методи соціологічного дослідження
- •1. Соціологія економіки як наукова дисципліна
- •Етапи становлення соціології економіки
- •Розвиток економічної соціології в Україні та Росії
- •2. Економічна поведінка
- •3. Підприємництво як соціально – економічний феномен
- •План викладу
- •1. Соціологія управління як наукова дисципліна
- •2. Організація як об'єкт управління
- •3. Управління трудовою поведінкою в організації.
- •4. Управління організаційними конфліктами
- •План викладу
- •1. Релігія та повсякденний досвід
- •2. Структура й функції релігії
- •3. Типи релігіиних організацій
- •4. Світові релігії
- •Буддизм
- •2. Основні етапи становлення етносів. Етногенез
- •3. Етнічні конфлікти у сучасному суспільстві
- •План викладу
- •1. Сутність девіантної поведінки
- •2. Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки
- •3. Основні види девіантної поведінки
- •Контрольні запитання
- •План викладу
- •1. Місце соціології сім'ї в системі соціологічного знання
- •2. Поняття сім'ї та шлюбу. Типологія сімейних структур
- •3. Життєвий цикл та функції сім'ї
- •4. Типи сімейної поведінки
- •Особливості сексуальної поведінки в шлюбі:
- •Репродуктивна поведінка
- •5. Шлюб та сім'я в сучасній україні
- •План викладу
- •Види емпіричного дослідження
- •Етапи соціологічного дослідження
- •2.Програма і робочий план соціологічного дослідження
- •Системний аналіз об'єкта дослідження Формулювання робочих гіпотез дослідження
- •3. Обгрунтування вибірки
- •Короткі характеристики вибірок різного обсягу.
- •План викладу
- •1. Метод спостереження
- •2. Аналіз документів
- •3. Методи опитування
- •4. Соціологічний експеримент
- •8.5. Фокус-групове інтерв'ю
- •Словник ключових понять і термінів
2. 4.Натуралістичні школи
XIX ст. в інтелектуальній історії Заходу — час майже загального захоплення успіхами природознавства і розквіту позитивістсько-натуралістичного світогляду, який визначав розвиток тодішньої соціології. Сукупність соціологічних шкіл, що пояснювали розвиток суспільства, виходячи із законів біології та природи, спираючись на методи і засоби природознавства, одержала в історії соціології назву «натуралістична соціологія» (від латин, natura — «природа»). У рамках натуралістичної соціології можна виділити такі напрями як соціальний дарвінізм, ор- ганіцизм, географічний напрямки.
Еволюційна теорія Ч. Дарвіна, що з'явилась в 1853 р., зробила справжній переворот у біології, вплинула на світогляд взагалі й на багато галузей знання зокрема. Соціологія не була виключенням.
Еволюціонізм як провідний напрямок суспільної думки того часу опирався на уявлення про єдність законів історії природи й людини, про єдність методу природних і суспільних наук. Багато дослідників суспільства стали розглядати соціальну еволюцію як продовження або складову частину біологічної еволюції.
Сбціал-дарвіністський напрям у соціології не був однорідним. Серед його прихильників були люди самих різних соціально-політичних поглядів. їх поєднувала одна ідея — соціальний прогрес можливий завдяки природному відбору, в ході якого перемагає найсильніший. Найбільш яскравими представниками соціал-дарвінізму є JI. Гумплович. А. Смолл, У. Самнер.
Людвіг Гумплович (1838-1909) в якості основного елементу суспільства розглядав соціальні групи. Сутність відносин між групами — це безжальна боротьба, в якій кожна із груп намагається зайняти пануюче положення. Боротьба між соціальними групами виступає двигуном історії. Л. Гумплович не допускав того, що коли-небудь боротьба між соціальними групами припинитися. Він вважав протистояння груп природним і основним законом еволюції суспільства.
Альбіон Смолл (1854-1926) особливу увагу приділяв вивченню проблем соціального інтересу. На думку вченого, щоб вижити, людині необхідно постійно пристосовуватися. Географічні та біологічні умови існування людей зумовлюють появу в них певних потреб, що набувають у суспільному житті форму інтересів. Інтерес, за Смоллом, — це останній первинний момент, до якого зводяться людські дії.
Уільям Самнер (1840-1910) намагався пояснити походження й розвиток деяких найважливіших групових звичок і соціальних форм життя людей. Керуючись інстинктами, у своїй боротьбі за існування людина методом проб і помилок виробляє певні, найбільш доцільні форми поведінки. У результаті повторення ці форми поведінки закріплюються, породжуючи в індивідів звички, а у соціальних груп — звичаї. Причому, згідно з поглядами У. Самнера, звичаї формуються спочатку у свідомості та вчинках найсильніших членів групи, а потім завдяки наслідуванню поширюються на всю групу і стають обов'язковими нормами групової поведінки. З часом, освячені релігійними та іншими табу, звичаї отримують значення вдач, які пронизують весь спосіб мислення групи, підкоряючи собі окремого індивіда. В цілому, незважаючи на те, що представники соціал-дарвіністського напрямку в соціології при вивченні суспільства, намагалися використати біологічні закони вони не змогли зробити найголовнішого — знайти соціальні механізми розвитку суспільства й розкрити його історичну сутність. Тому до початку XX ст. соціал-дарвінізм поступово себе вичерпав. На базі соціології Г. Спенсера розвився потужний органістичний напрям: Крім Г. Спенсера в цьому напрямку працювали А. Шеффлє, А. Фульє, П.Лілієнфельд. Усі вони виходили з того, що суспільство — це аналог біологічного організму.
Альберт Шеффлє (1831-1903) розглядав суспільство як органічну цілісність, як подібне до організму «соціальне тіло». Цілісність «соціального тіла» забезпечується за допомогою трьох видів органів та інститутів - зовнішніх органів — транспорт, виробництво, торгівля; внутрішніх органів — релігія, наука, література, мистецтво; координуючих і регулюючих органів — держава, організації, установи. Головна роль у соціальній системі належить державі як головному координаторові та контролерові функціонування соціальних органів. За переконанням А. Шеффлє, вивчення суспільства за аналогією з організмом дає можливість виділити складові елементи «соціального тіла» і піддати їх системному аналізу.
Альфред Фульє (1838-1912) ставив суспільство, як єдиний організм, у залежність від природних і соціальних чинників. Суспільство, на думку вченого, функціонує і перебуває у злагоді завдяки загальним уявленням людей, так званим «ідеям-силам». Серед таких «ідей-сил» — прагнення щастя І благополуччя. Спільне бажання підштовхує людей укладати суспільний договір, приходити до взаєморозуміння. Таким чи- иом, су-спільство в поданні А. Фульє — це, з одного боку, біологічний, а з іншого «договірний», тобто соціальний організм.
Павел Лілієнфельд (1829-1903) був прихильником повного ототожнення біологічного та соціального організму. Наприклад, торгівля виконує в суспільстві ту ж функцію, що й кровообіг в організмі, функція уряду аналогічна функції головного мозку тощо. Як і будь-який організм, суспільство може хворіти, тобто в ньому можуть відбуватися порушення й відхилення. Щоб вилікувати організм, потрібен лікар. Функцію лікаря в суспільстві виконує уряд і держава. Незважаючи на подібність суспільства й живого організму, П. Лілієнфельд бачив між ними відмінності — соціальний організм більш складний і вдосконалений.
Географічний напрямок
Базується на ідеї залежності соціального розвитку від географічного середовища та просторового розміщення людей. Явища, що відбуваються в суспільстві, пояснюються особливостями клімату, ландшафту, флори, фауни, розмірами країни тощо. Типовими представниками цього напрямку були Генрі Томас Бокль, Лев Мечников і Жан Жак Елізе Реклю.
Генрі Томас Бокль (1821-1862) розглядаючи процеси історичної взаємодії природи та людини, вважав, що природні явища — характер місцевості, розташування країни, родючість ґрунту — впливають на розвиток людини, а значить, і на все суспільство. Географічна ізольованість, важкопрохідна місцевість, спекотний або холодний клімат, низини чи високогір'я — все це відбивається на способі життя людей, їх менталітеті, традиціях, культурі, релігії, побуті. Т. Бокль був переконаний, що природні чинники спричиняють диференціацію людей, зумовлюють особливості політичних і соціальних відносин.
Лев Мечников (1838-1888), аналізуючи культуру й історію різних народів і цивілізацій, зробив висновок, що головним чинником їх розвитку є географічне місце розташування. Розглядаючи еволюцію соціального життя, Л. Мечников помітив, що люди поєднуються й спрямовують свої зусилля для однієї мети — виживання. Природа не створює ідеальних умов для існування людей, тому їм постійно необхідно кооперуватися і досягати згоди, щоб організовувати свою різнорідну та різноманітну діяльність. Постійне згуртування, зміцнення соціальних зв'язків розглядається вченим як доказ прогресу людства.
Жан Жак Елізе Реклю (1830-1905) спробував дати загальну картину розвитку людства. Розглядаючи взаємодію природи і суспільства, він підкреслював значення природних умов для розвитку людства. Ж. Ж. Е. Реклю визначав земну кулю як єдиний цілісний об'єкт, підкреслюючи необхідність розмежування природних умов — «статичного середовища» і соціальних умов — «динамічного середовища». Значення та вплив географічних умов на суспільство зменшується разом із посиленням дії соціальних чинників. На думку Ж. Ж. Е. Реклю, виникнення людини й пов'язаного з нею «динамічного середовища» стало вирішальним моментом в історії.
Концепція географічного пояснення розвитку суспільства з її визнанням впливу географічних і природних чинників на суспільство, позбавила соціальну теорію містицизму. Проте географічна школа не змогла знайти правильне співвідношення між соціальними та природними умовами існування й розвитку суспільства, віддавши перевагу останнім.
Отже, істотні недоліки натуралістичної соціології, які були наслідком відсутності в її концепціях активно-свідомого, суб'єктивного начала історичного розвитку, сприяли тому, що в XIX ст. у соціології посилився психологічний напрям.