3. Підприємництво як соціально – економічний феномен

Підприємництво є новим соціально-еконо­мічним феноменом для українського сус­пільства. Фігура підприємця, підприємниц­тво викликають досить широкий інтерес громадян, політиків, представників суспільних та економічних наук. У сучасній економічній соціології найбільш поширеним є трактування підприємництва з точки зору функціонального підходу, най­більш яскравим представником якого вважають Йозефа Шумпетера.

Відкидаючи концепцію еволюційного розвитку, Й. Шумпетер стверджував, що економічному прогресу внутрішньо властиві «революційні» зміни, які переводять господарський кругообіг на новий рівень, а в основі змін лежить підприємни­цька функція, що проявляється в «новій комбінації» чинників виробництва. Наслідком виникнення «нової комбінації» стає нововведення. У центрі процесу революціонізації економіки і знаходиться фігура підприємця. Таким чином, Й. Шумпетер розробив тип творчого підприємця, який реалізує нововведен­ня і тим самим забезпечує економічне зрістання.

З точки зору функціонального підходу право власності на промислове підприємство або взагалі на будь-яке майно не є істотною ознакою підприємця. Підприємець відрізняється від «просто господаря» поведінкою і мотивами діяльності, інтелектом і кругозором, інтуїтивним чуттям і вольовими якостями. Підприємець у своїй діяльності вибирає «кращий з можливих варіантів»; «просто господар» — «найвигідніший зі звичних, випробуваних на практиці». Підприємець «будує дорогу, іде проти течії», «просто господар» — «іде по готовій дорозі, пливе за течією». Й. Шумпетер підкреслює, що новов­ведення завжди пов'язане з ризиком, тому більшість людей не наважуються на нього. Зазначимо, що підприємництво не ототожнюється з бізнесом . Бізнесмен може бути підприємцем-новатором, а може — звичайним гос­подарником.

У питанні про право власності Й. Шумпетер категорич­но розходився з К.Марксом, який ототожнював підприємця з капіталістом, інвестором виробничого процесу. Об'єднання в одній особі власника і підприємця — це феномен XIX ст. Він був зруйнований створенням системи кредиту, з розвитком якої відбулося відокремлення капіталу-функції від капіталу- власності. Про розмежування функцій власників капіталу та ділків, що змушують його працювати, говорять вже економісти XVIII ст. - Р.Кантильон, А. Тюрго і т.д.

Підприємцями є не тільки самостійні господарські суб'єкти ринкової економіки (яких і прийнято називати підприємцями), але й усі ті, хто реально виконує основну підприємницьку фун­кцію — впровадження у виробництво нових комбінацій, навіть якщо вони є «несамостійними» службовцями приватної фірми або акціонерного товариства.

Здійснення нових комбінацій — не професія та, крім того, це не раз і назавжди дана властивість. Підприємництво, як правило, пов'язане з виконанням інших видів діяльності — управлінням, маркетингом, науковими розробками. Лише здійснюючи їх підприємець виконує також чисто підприєм­ницьку функцію. Та чи інша особа в принципі є підприємцем, якщо вона здійснює нову комбінацію, і перестає бути ним, коли заснована справа починає функціонувати далі в рамках кругообігу. Інакше кажучи, про підприємництво можна гово­рити тільки в тому випадку, коли звичний виробничий процес (або ж процес обігу) звертає із традиційного господарського кругообігу (тобто еволюційного розвитку) на непроторені стежки «нових комбінацій» (революційного, динамічного, стрибкоподібного розвитку).

Таким чином, підприємницька діяль­ність — це процес, у ході якого суб'єкт госпо­дарювання знаходить нові комбінації поєд­нання чинників виробництва або впроваджує різні нововведення з метою одержання прибутку.

Основними ознаками підприємницької діяльності є:

Організаційно-господарське новаторство. Нове в підпри­ємницькій діяльності полягає насамперед у «комбінації» тих або інших чинників, яких раніше не існувало, використанні ви­находів або, ширше, різноманітних можливостей для створення чогось нового. Причому зовсім не обов'язково, щоб сам підпри­ємець був ідейним творцем нововведень. Можна сказати, що підприємці — це люди, які використовують ідеї інших людей, коли бачать користь від застосування цих ідей. Крім того, твор­чість підприємця, на відміну від інших осіб творчих професій, не означає необмеженого зльоту фантазії, вона завжди «зазем­лена» на рішенні цілком конкретних нагальних проблем.

Економічна свобода — це незалежність, свобода у виборі напрямків і методів діяльності, використанні прибутку, само­стійність прийняття рішень. Автономія прийняття рішень — це та умова підприємницької діяльності, без якої ні економічно, ні організаційно, ні психологічно неможливо здійснити «нову комбінацію». В одній з перших монографій в СРСР, присвя­ченій дослідженню феномена підприємництва А. Агєєв відзна­чає, що свобода та організаційне новаторство становлять сут­ність підприємництва: «одне дає йому життя, а інше — долю».

Ризик і відповідальність за прийняті рішення та дії. Під­приємець завжди діє в таких умовах, коли саме одержання прибутку і його розмір невизначені. Сама необхідність підпри­ємницького самостійного судження виникає тоді, коли еконо­мічна ситуація не може бути типізована на підставі минулого досвіду і характер ймовірних подій невідомий. Діяльність, що не пов'язана з відповідальністю за прийняті рішення та їх на­слідки, є простим розпорядженням, а не підприємництвом.

Орієнтація на досягнення комерційного успіху. Оскільки підприємницька діяльність відноситься до економічної діяль­ності, то четвертою її ознакою є орієнтація на досягнення ко­мерційного успіху, одержання прибутку, на що й спрямоване організаційне новаторство.

Базові, основні ознаки підприємницької діяльності можуть бути доповнені більш широким набором. З новаторського ха­рактеру підприємництва випливає необхідність уміння: побо­роти відсталість і рутину в навколишньому середовищі, бути наполегливим і цілеспрямованим у досягненні своїх цілей і завдань, орієнтуватися на майбутнє. Свобода інвестування, право на капіталізацію доходу випливають із наявності еко­номічної свободи. Вміння залучити та організувати ефективне використання ресурсів, прийняття рішень пов'язують підпри­ємництво з управлінською діяльністю. Для здійснення нових комбінацій і досягнення комерційного успіху необхідні вміння будувати взаємини з людьми, знання техніки, технології, еко­номіки і права.

Серед найбільш важливих соціально-економічних функцій, які визначають роль і місце підприємництва у суспільстві, виділяються:

1) організаційно-новаторська — здійснення нових комбіна­цій, пошук і дослідження нових можливостей і на їх основі — реалізація нововведень;

2) управлінська — прийняття відповідальних рішень, органі­зація й контроль за їх виконанням з метою забезпечення ефек­тивності діяльності компанії;

3) ресурсна — розподіл ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових) у перспективних напрямках;

4)соціальна — безпосереднє або опосередковане розв'язання питань, пов'язаних із проблемою відтворення людиною ма­теріальних, духовних або соціальних умов її існування.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Дайте визначення об'єкта та предмета соціології економіки. 2. У чому проявляється відмінність між предметом економічної теорії та економічної соціології? 3. Прокоментуйте твердження Й. Шумпетера: «Економічних фактів самих по собі не існує». 4. Проаналізуйте задачі та соціальні функції соціології економіки. 5. Охарактеризуйте основні етапи становлення економічної соціології. 6. Назвіть основні мотиви економічної поведінки. 7. Охарактеризуйте дистрибутивну, виробничу, обмінну, споживчу економічну поведінку. 8. У чому поля­гає сутність функціонального підходу до аналізу підприємництва та підприємницької діяльності? 9. Назвіть основні ознаки і функції під­приємницької діяльності.

ТЕМА . СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ