- •Соціологія
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •1.2. Специфіка соціологічного підходу
- •1.3. Структура соціологічного знання
- •1.4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціологічні вчення XIX - початку XX ст.
- •1. Соціологічний позитивізм о. Конта
- •2.2. Соціологічний органіцизм г. Спенсера
- •2. 4.Натуралістичні школи
- •5. Психологічний напрям у соціології
- •6. Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •8. Політична соціологія
- •Тема 3. Сучасні соціологічні теорії
- •3.1 Класифікація сучасних соціологічних теорій
- •3.3. Індуктивні соціологічні парадигми - інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
- •Тема 4. Основні етапи розвитку соціологічної думки в україні
- •1. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні в кінці XIX - на початку XX ct.
- •2. Розвиток теоретичної та емпіричної соціології в україні: проблеми й перспективи
- •Тема 5. Суспільство як соціальна система та його розвиток
- •5.1. Суспільство та основні теорії його вивчення
- •3. Україна у світ-системному вимірі
- •1. Поняття, соціальні якості та функції культури
- •План викладу
- •2. Соціальна стратифікація
- •Критерії соціальної стратифікації
- •3. Класи у сучасному суспільстві
- •«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».
- •«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».
- •7.4 Соціальна мобільність
- •Тема 8. Соціальні інститути
- •1. Поняття та основні елементи соціального інституту
- •2. Основні види та функції соціальних інститутів
- •3. Процес інституціоналізації
- •4. Інститут освіти і його функції
- •Інститут освіти в Україні
- •Тема 9. Особистість і суспільство План викладу
- •1. Соціологічний погляд на особистість
- •9.2. Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей
- •9.3. Структура особистості
- •9.4. Соціалізація особистості
- •9.5. Типи особистості
- •Галузеві та спеціальні соціологічні теорії, методологія та методи соціологічного дослідження
- •1. Соціологія економіки як наукова дисципліна
- •Етапи становлення соціології економіки
- •Розвиток економічної соціології в Україні та Росії
- •2. Економічна поведінка
- •3. Підприємництво як соціально – економічний феномен
- •План викладу
- •1. Соціологія управління як наукова дисципліна
- •2. Організація як об'єкт управління
- •3. Управління трудовою поведінкою в організації.
- •4. Управління організаційними конфліктами
- •План викладу
- •1. Релігія та повсякденний досвід
- •2. Структура й функції релігії
- •3. Типи релігіиних організацій
- •4. Світові релігії
- •Буддизм
- •2. Основні етапи становлення етносів. Етногенез
- •3. Етнічні конфлікти у сучасному суспільстві
- •План викладу
- •1. Сутність девіантної поведінки
- •2. Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки
- •3. Основні види девіантної поведінки
- •Контрольні запитання
- •План викладу
- •1. Місце соціології сім'ї в системі соціологічного знання
- •2. Поняття сім'ї та шлюбу. Типологія сімейних структур
- •3. Життєвий цикл та функції сім'ї
- •4. Типи сімейної поведінки
- •Особливості сексуальної поведінки в шлюбі:
- •Репродуктивна поведінка
- •5. Шлюб та сім'я в сучасній україні
- •План викладу
- •Види емпіричного дослідження
- •Етапи соціологічного дослідження
- •2.Програма і робочий план соціологічного дослідження
- •Системний аналіз об'єкта дослідження Формулювання робочих гіпотез дослідження
- •3. Обгрунтування вибірки
- •Короткі характеристики вибірок різного обсягу.
- •План викладу
- •1. Метод спостереження
- •2. Аналіз документів
- •3. Методи опитування
- •4. Соціологічний експеримент
- •8.5. Фокус-групове інтерв'ю
- •Словник ключових понять і термінів
1. Сутність девіантної поведінки
Галузь соціології, що займається дослідженням проблем поведінки, що відхиляється, називається соціологією девіантної поведінки. Соціологи почали цікавитися та активно розробляти проблеми девіації ще в кінці ХІХ-на поч. XX ст. (роботи Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, Р. Мертона,М. Гернета та інші). Але соціологія девіантності як самостійна наука є порівняно молодою наукою. Її становлення пов'язують з серединою XX століття.
Соціологія девіантної поведінки — це дисципліна, що в системності вивчає прояви девіації, її причини — як соціально-психологічні, так і загальносуспільні чинники, а також систематизує весь наявний матеріал, всі наукові джерела, підходи до вивчення, принципи, що стосуються поведінки, діяльності людей та груп, які не відповідають загальноприйнятим нормам. При цьому сама соціологія займається вивченням найбільш загальних причин і наслідків девіації, її впливу на розвиток соціальних процесів, показує шлях відповідного ефективного контролю, ліквідації, запобігання наслідкам проявів такого типу.
Об'єктом соціології девіацій виступають, таким чином, суб'єкти девіантної поведінки — люди, групи людей, організації. Предметом даної дисципліни виступають характеристики і природа такого соціального явища як девіантна поведінка та діяльність і розгляд їх як специфічних відповідних відносин.
Девіантна або та, що відхиляється (з латин. — відхилення), поведінка завжди пов'язана з якою-небудь невідповідністю людських вчинків, дій, видів діяльності поширеним у суспільстві або його групах цінностям, правилам (нормам) та стереотипам поведінки, очікуванням, звичкам. Це може бути не тільки порушення формальних (правових) або неформальних (мораль, звичаї, традиції, мода) норм, але й «девіантний» спосіб життя, «девіантний» стиль поведінки, що не відповідають прийнятим у цьому суспільстві, середовищі, групі.
Так, з точки зору А. Коєна, девіантна поведінка — це така поведінка, яка йде всупереч інституціоналізованим очікуванням, тобто очікуванням, які поділяються й визнаються законними всередині соціальної системи. Е. Гуд вважає, що девіантність — це поведінка, яку деякі люди в суспільстві визнають образливою (неприйнятливою, зневажаючою) і яка викликає — або може викликати у разі виявлення — несхвалення, покарання або ворожість по відношенню до суб'єктів такої поведінки. Девіантною називають поведінку, яка не відповідає нормам та ролям. При цьому одні соціологи у якості точки відліку («норми») використовують очікування відповідної поведінки, а другі — еталони, зразки поведінки. Дехто вважає, що девіантними можуть бути не тільки дії, але й ідеї, погляди. Девіантну поведінку нерідко пов'язують з реакцією суспільства на неї і тоді визначають девіацію як відхилення від групової норми, яке викликає ізоляцію, лікування, позбавлення волі або інше покарання порушника.
Виходячи з цих самих загальних уявлень, можна дати наступне визначення: девіантна поведінка — це вчинок, дія людини (групи осіб), що не відповідає офіиійно встановленим або ж фактично існуючим у даному суспільстві (культурі, субкуль турі, групі) нормам і очікуванням. При цьому під «офіційно встановленими» розуміються формальні, правові норми, а під фактично існуючими — норми моралі, звичаї, традиції.
Визначення поняття передбачає виділення значущих ознак явища. Доцільно виділити ті специфічні особливості девіантної поведінки особистості, які допоможуть нам відрізнити її від інших феноменів, а також при необхідності констатувати її наявність і динаміку у конкретної людини:
1.Девіантна поведінка особистості — це поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам.
2.Девіантна поведінка і особистість, що її проявляє, викликають негативну оцінку з боку інших людей.
3.Девіантна поведінка характеризується як та, що стійко повторюєтеся (неодноразово й на протязі довгого часу).
4.Для того щоб поведінку можна було кваліфікувати як ту, що відхиляється, вона повинна співпадати з загальною спрямованістю особистості (наприклад, це не може бути вбивство під час війни чи самозахисту при наявності реальної загрози життю).
5.Особливістю девіантної поведінки є те, що вона розглядається у межах медичної норми (наприклад, поведінка психологічно хворої людини як соціальна девіація у рамках соціології девіантної поведінки не розглядається).
6.Особливістю девіантної поведінки є те, що вона супроводжується різними проявами соціальної дезадаптації (при цоьму стан дезадаптації, в свою чергу, може бути самостійною причиною поведінки, що відхиляється).
Завжди важливо пам'ятати: коли соціологія девіантної поведінки вивчає поведінку, що відхиляється, мова завжди повинна йти про конкретне суспільство, конкретну нормативну систему і про відхилення від діючих у даному суспільстві норм — і не більше того. У інших суспільствах, в інший час «девіантність», що розглядається, може не бути таковою. Деякі акції розглядаються як девіація тільки у певних суспільствах, інші — у всіх без винятку. Наприклад, не існує суспільства, яке вибачає вбивство своїх членів чи експроприацію власності інших людей проти їх волі. Вживання алкоголю — серйозне порушення в багатьох ісламських країнах. А відмова випити спиртне за певних обставин в Україні чи Франції вважається порушенням прийнятої норми поведінки. Критерій девіантності змінюється не тільки при переході від одного суспільства до іншого, але й впродовж розвитку одного й того ж суспільства. Так, наприклад, тютюнопаління в Америці ще кілька десятиліть тому розглядалося як норма, а сьогодні суворо засуджується.
Усі суспільства, держави мають закони, і скрізь караються їх порушники. Водночас чимала частина людей порушує встановлені правила і закони. Це вже питання для соціологів. Вони намагаються знайти загальні теорії, що пояснюють поведінку правопорушників. Серйозність правопорушення залежить не тільки від значимості порушеної норми, але також від частоти такого порушення. Якщо студент вийде з аудиторії задом наперед, то це викликає лише посмішку. Але якщо він буде робити це щодня, то буде потрібно втручання психіатра. Людині, що не мала раніше справ з міліцією, можуть пом'якшити покарання навіть за досить серйозний злочин, а тій, у кого судимість є, загрожує строге покарання за невелику провину.
Соціологи звичайно займаються тією категорією девіантів, що переступають закон, тому що вони являють собою загрозу для суспільства. І найголовніше для соціологів — зрозуміти причини росту злочиності, знайти теорії, що пояснюють ці процеси.