Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Semke_Sots (1).doc
Скачиваний:
262
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.16 Mб
Скачать

1.3. Структура соціологічного знання

Сучасна соціологія як наука являє собою органічну єдність та збалансованість двох напрямків, притаманних кожній на­уковій дисципліні, — теоретичного та емпіричного методів вивчення соціального. Соціологи, з одного боку, поглиблю­ють і розвивають теорії, які пояснюють механізми суспільного життя, вивчають тенденції розвитку суспільства, формулюють життя. У наведеній нижче цитаті бачимо, як Р. Міллс пояс­нює, навіщо потрібна соціологічна уява: «Коли суспільство стає індустріальним, селянин перетворюється в робітника, фе­одал сходить зі сцени і перетворюється на бізнесмена. Коли класи процвітають або приходять у занепад, людина або має роботу, або ні; коли рівень капіталовкладень збільшується або зменшується, людина або збільшує свій добробут, або банкру­тує. Коли трапляються війни, страховий агент стає ракетни­ком. а працівник магазину — оператором радару; дружина живе без чоловіка, а дитина росте без батька. Ні історію суспільства, ні окреме життя людини неможливо зрозуміти без розуміння і того, і іншого.

Соціологічна уява допомагає зрозуміти взаємозв'язок між людиною та суспільством, особистою біографією та ходом світової історії, виявити соціальні чинники, що впливають на життя окремого індивіда. Повсякденні турботи, що складають зміст життя окремого індивіда, проблеми, які усвідомлює та вирішує індивід, — це факти його індивідуальної біографії. Су­спільні проблеми — це явища, що не контролюються індивідом, але впливають на його повсякденне життя; до них відносять­ся, наприклад, економічні кризи, зміни уряду, війни, рефор­ми в освіті та ін. Саме соціологічна уява допомагає зрозуміти тісний зв'язок між ними. Завдяки соціологічній уяві можна побачити, що окремі явища — це прояви загальних процесів. На думку Р. Міллса, причина злиднів та інших соціальних про­блем криється у суспільстві, а не в особистих помилках людей. Наприклад, коли у великому місті є один безробітний, то це його особиста проблема. Проте якщо в країні кожна десята пра­цездатна людина — безробітна, відсутність роботи у людини вже не стільки особиста проблема, скільки проблема суспіль­ства в цілому. Таким чином, соціологічний підхід дозволяє сказати стосовно індивідуальної біографії більше, ніж інколи міг би сказати про себе окремий індивід.

Отже, соціологічна уява насамперед дає можливість відсто­ронитись від буденності нашого повсякденного життя і поди­витися на нього з іншої точки зору. Відомий американський соціолог Ентоні Гідденс пропонує за допомогою соціологічної уяви розглянути найпростіший акт повсякденної поведінки — вживання чашки кави. Він підкреслює, що з соціологічної точ­ки зору про цей вчинок людини можна сказати дуже багато. По-перше, це не просто напій, що підтримує необхідний рівень рідини в організмі людини, він має символічне значення, як один із важливих соціальних ритуалів. Так, дві людини, які збираються випити чашку кави, скоріш за все більшою мірою захоплені зустріччю та можливістю поспілкуватися, ніж влас­не напоєм. По-друге, кава — це наркотик, що містить кофеїн, який стимулює роботу мозку. Однак шанувальники кави не сприймаються представниками західної культури як нарко­мани. Чому так — цікаве соціологічне питання. Чому кава, як і алкоголь, — легалізований, суспільно прийнятний наркотик, а наприклад, маріхуана — ні. Проте існують культури, які тер­пляче відносяться до вживання маріхуани, але забороняють вживати каву та алкоголь. По-третє, за чашкою кави ховають­ся складні соціальні та економічні відносини, що охоплюють увесь світ. Для виробництва, доставки і продажу кави необхідні певні економічні операції, які охоплюють велику кількість лю­дей, віддалених від тих, хто вживає каву на тисячі кілометрів. А вивчення таких глобальних взаємодій, як ми вже підкреслю­вали, виступає важливим завданням соціології. Подібнй аналіз можна продовжувати далі, головне при цьому — зрозуміти, що соціологічний підхід неможливий без розвитку уяви, ро­бота соціолога — це завжди творчій процес, який насамперед пов'язаний з умінням відсторонитись від стереотипів та уяв­лень про соціальні відносини, що склалися у суспільстві.закони і закономірності функціонування суспільства; з іншо­го — вони збирають і аналізують емпіричні факти, використо­вуючи при цьому дійсно наукові, складні та досконалі методи фіксування даних.

На початку XX сторіччя соціологи усвідомили безперспективність подальших теоретичних дискусій без вив­чення повсякденного соціального життя шляхом застосування емпіричних методів. Фактичний матеріал, первинні спостере­ження, різноманітна соціальна інформація завжди виступають критерієм, за яким оцінюється справедливість теорії, прийма­ються або відкидаються ті чи інші гіпотези. Загальним прави­лом для соціології стає неприйняття теоретичних конструкцій, якщо вони не обґрунтовані емпірично, тобто якщо їх не під­твердили ретельно проведені спостереження за об'єктом.

Соціологія — це складна розгалужена функціонально взаємозв'язана система, елементами якої виступають окремі галузі знання всередині самої соціології. Соціологи спеціалі­зуються на окремих сферах соціального життя або проблемах, що розв'язує соціологія. Виникнення нових галузей пов'язане зі складністю сучасного суспільства, в якому на перший план в різні періоди виходять ті чи інші проблеми.

Таким чином, на початку III тисячоліття соціологічне знан­ня має свою внутрішню структуру, в якій можна виділити три основних рівня:

1. Загальносоціологічні теорії або теоре­тична соціологія. Вони досліджують суспіль­ство як єдину систему, взаємодію її основних елементів, механізми функціонування сус­пільства як цілісного організму. Теоретична соціологія завжди була націлена на пошук загальних законів та закономірностей функціонування та розвитку суспільства. Фундаментальне значення цих теорій полягає в тому, що вони визначають:

а) загальний підхід до вивчення і розуміння соціальних об'єктів;

б) напрям наукового пошуку;

в) засоби інтерпретації емпіричного матеріалу.

Однак єдиної загальносоціологічної теорії не існує. Цей факт можна пояснити тим, що соціокультурна система, яку вивчають соціологи, набагато складніша, ніж фізичні або тех­нічні системи. Адже на поведінку людини впливає величез­на кількість чинників, які дають можливість різноманітних

соціологічних пояснень. Також на соціологічні теорії вплива­ють різні філософські, світоглядні, політичні чинники, які обу­мовлюють різні вихідні тези та підходи до формування теорій. Отже, в загальносоціологічній теорії існує кілька опозиційних (тобто альтернативних і конкуруючих між собою) теоретичних напрямів. Насамперед це структурний функціоналізм та теорія конфлікту.

Притаманний соціології теоретичний плюралізм, безпе­речно, ускладнює соціологічне знання, вносить елементи не­визначеності, дозволяє по-різному трактувати факти. Однак слід пам'ятати, що в науці конкуренція напрямів — явище швидше позитивне, воно сприяє саморозвитку науки, додає їй гнучкості. Зокрема, більшість соціологів, незалежно від того до яких шкіл та напрямів вони належать, визнають, що теоре­тичні підходи мають різну ефективність залежно від об'єкта та мети дослідження. Так, функціональний підхід має висо­ку ефективність при вивченні нормально діючих соціальних механізмів і конструкцій, оптимізації соціальних процесів за умов соціальної стабільності. Однак він не дає відповіді на пи­тання про те, чому відбуваються війни та революції, чому одні імперії гинуть, а на зміну їм з'являються інші. На ці питання намагається відповісти теорія конфлікту, тому її використову­ють для дослідження соціальних потрясінь, причин революцій, ііішадків розпаду соціальних систем, класових та національних протиріч і антагонізмів.

Загальносоціологічна теорія завжди була тісно пов'язана і соціальною філософією, проте соціологія, на відміну від філософії, завжди тяжіла до конкретики та практичного використання набутих знань.

2. Спеціальні соціологічні теорії або галузева соціологія. У XX ст. соціологія розвивалася здебільшого за окремими напрямами, які от­римали назву галузевої соціології. Також цей рівень соціології називають «теоріями середнього рівня». Цей термін запровадивсоціолог Роберт Мертон (1912-2003). Він зазначав, що дискусія навколо загальних соціологічних теорій не дає практичних результатів. Це пов'язано з наявтеорії, пристосовані до пояснення окремих аспектів, елементів суспільного життя. Прикладами подібних теорій є теорія стра­тифікації, теорія соціальної мобільності, теорія девіантної по­ведінки (тобто поведінки, що відхиляється від норм ).

У спеціальних соціологічних теоріях на основі різних кон­кретно-соціологічних досліджень, ставиться завдання теоре­тичного осмислення тієї чи іншої підсистеми суспільства або соціальної спільноти, розуміння їх внутрішніх та зовнішніх зв'язків і залежностей. Фактично усі більш-менш значущі со­ціальні підсистеми, соціальні спільноти та соціальні процеси описуються відповідною соціологічною теорією. Соціологія сім'ї, соціологія освіти, соціологія політики, соціологія еконо­міки, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія молоді, соціологія міста, соціологія злочинності, соціологія організа­цій — лише деякі з них. Уявлення про різноманіття галузей сучасної соціології дає організаційна структура Міжнародної соціологічної асоціації — International Sociological Association (ISA). В ISA діє понад 50 дослідницьких комітетів і робочих груп, кожна з яких об'єднує науковців, що спеціалізуються на дослідженнях в окремій галузі соціології. Особливості спеціальних соціологічних теорій полягають у тому, що:

а) вони завжди спираються на широку емпіричну базу з від­повідної проблеми;

б) теоретичний опис проблеми відбувається на основі узагальнення емпіричних даних;

в) теоретичний опис проблеми відбувається в рамках тієї чи іншої загальносоціологічної теорії;

г) спеціальні соціологічні теорії виступають теоретичною базою для соціологічних досліджень з відповідної проблеми.

Таким чином, завдяки спеціальним соціологічним теоріям відбувається ефективна взаємодія між теоретичною соціологією і емпіричними дослідженнями. Відповідно до вдалого заува­ження Р. Мертона, теорії середнього рівня відіграють роль «містка», що поєднує високу теорію та емпіричні дослідження. Це можливо завдяки тому, що, з одного боку, вони широко використовують емпіричні дані для вивчення конкретних соціальних спільнот, інститутів, а з іншого, — застосовують високі теорії для пояснення чисел і явищ.

3. Конкретно-соціологічні або емпіричні дослідження. Цей рівень соціологічно­го знання пов'язаний із збиранням, опи­сом, класифікацією та інтерпретацією конкретних фактів. Емпірична соціоло­гія оперує достовірними фактами, часто числовими показниками та математичними індексами. Отже, завдання соціолога в цьому випадку полягає у тому, щоб зібрати і правильно обробити первинні емпіричні дані. Частіше за все безпосереднім об'єктом емпіричних досліджень виступає людина або соціальна група як носії первинної соціальної інформації. Найвідомішою і найпопулярнішою формою таких досліджень є анкетне опитування.

Більшість конкретно-соціологічних досліджень мають прикладний характер, тобто одержані результати знаходять практичне застосування в різних сферах суспільного життя. Найчастіше замовниками емпіричних досліджень виступають комерційні структури, політичні партії, державні установи, органи місцевого самоврядування.

Рідше соціологи проводять фундаментальні дослідження, які здійснюються з ініціативи вчених, кафедр, університетів і проводяться академічними установами для перевірки теоретичних гіпотез і концепцій. Але і перші, і другі спираються на однакові методи проведення соціологічних досліджень, що складаються з певних прийомів, правил, технологій, головною метою яких є отримання достовірних даних і, як наслідок, надійних результатів.