- •Соціологія
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство
- •1. Об'єкт і предмет соціології
- •1.2. Специфіка соціологічного підходу
- •1.3. Структура соціологічного знання
- •1.4. Функції соціології
- •Тема 2. Соціологічні вчення XIX - початку XX ст.
- •1. Соціологічний позитивізм о. Конта
- •2.2. Соціологічний органіцизм г. Спенсера
- •2. 4.Натуралістичні школи
- •5. Психологічний напрям у соціології
- •6. Соціологічна концепція е. Дюркгейма
- •8. Політична соціологія
- •Тема 3. Сучасні соціологічні теорії
- •3.1 Класифікація сучасних соціологічних теорій
- •3.3. Індуктивні соціологічні парадигми - інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія
- •Тема 4. Основні етапи розвитку соціологічної думки в україні
- •1. Становлення і розвиток соціологічної думки в україні в кінці XIX - на початку XX ct.
- •2. Розвиток теоретичної та емпіричної соціології в україні: проблеми й перспективи
- •Тема 5. Суспільство як соціальна система та його розвиток
- •5.1. Суспільство та основні теорії його вивчення
- •3. Україна у світ-системному вимірі
- •1. Поняття, соціальні якості та функції культури
- •План викладу
- •2. Соціальна стратифікація
- •Критерії соціальної стратифікації
- •3. Класи у сучасному суспільстві
- •«Як би Ви оцінили матеріальний статус Вашої сім'ї в цілому?».
- •«Визначте у цілому матеріальне становище Вашої сім'ї за останні 2-3 місяці».
- •7.4 Соціальна мобільність
- •Тема 8. Соціальні інститути
- •1. Поняття та основні елементи соціального інституту
- •2. Основні види та функції соціальних інститутів
- •3. Процес інституціоналізації
- •4. Інститут освіти і його функції
- •Інститут освіти в Україні
- •Тема 9. Особистість і суспільство План викладу
- •1. Соціологічний погляд на особистість
- •9.2. Поняття соціального статусу та ролі. Види соціальних статусів і ролей
- •9.3. Структура особистості
- •9.4. Соціалізація особистості
- •9.5. Типи особистості
- •Галузеві та спеціальні соціологічні теорії, методологія та методи соціологічного дослідження
- •1. Соціологія економіки як наукова дисципліна
- •Етапи становлення соціології економіки
- •Розвиток економічної соціології в Україні та Росії
- •2. Економічна поведінка
- •3. Підприємництво як соціально – економічний феномен
- •План викладу
- •1. Соціологія управління як наукова дисципліна
- •2. Організація як об'єкт управління
- •3. Управління трудовою поведінкою в організації.
- •4. Управління організаційними конфліктами
- •План викладу
- •1. Релігія та повсякденний досвід
- •2. Структура й функції релігії
- •3. Типи релігіиних організацій
- •4. Світові релігії
- •Буддизм
- •2. Основні етапи становлення етносів. Етногенез
- •3. Етнічні конфлікти у сучасному суспільстві
- •План викладу
- •1. Сутність девіантної поведінки
- •2. Основні теорії, що пояснюють виникнення девіантної поведінки
- •3. Основні види девіантної поведінки
- •Контрольні запитання
- •План викладу
- •1. Місце соціології сім'ї в системі соціологічного знання
- •2. Поняття сім'ї та шлюбу. Типологія сімейних структур
- •3. Життєвий цикл та функції сім'ї
- •4. Типи сімейної поведінки
- •Особливості сексуальної поведінки в шлюбі:
- •Репродуктивна поведінка
- •5. Шлюб та сім'я в сучасній україні
- •План викладу
- •Види емпіричного дослідження
- •Етапи соціологічного дослідження
- •2.Програма і робочий план соціологічного дослідження
- •Системний аналіз об'єкта дослідження Формулювання робочих гіпотез дослідження
- •3. Обгрунтування вибірки
- •Короткі характеристики вибірок різного обсягу.
- •План викладу
- •1. Метод спостереження
- •2. Аналіз документів
- •3. Методи опитування
- •4. Соціологічний експеримент
- •8.5. Фокус-групове інтерв'ю
- •Словник ключових понять і термінів
1.3. Структура соціологічного знання
Сучасна соціологія як наука являє собою органічну єдність та збалансованість двох напрямків, притаманних кожній науковій дисципліні, — теоретичного та емпіричного методів вивчення соціального. Соціологи, з одного боку, поглиблюють і розвивають теорії, які пояснюють механізми суспільного життя, вивчають тенденції розвитку суспільства, формулюють життя. У наведеній нижче цитаті бачимо, як Р. Міллс пояснює, навіщо потрібна соціологічна уява: «Коли суспільство стає індустріальним, селянин перетворюється в робітника, феодал сходить зі сцени і перетворюється на бізнесмена. Коли класи процвітають або приходять у занепад, людина або має роботу, або ні; коли рівень капіталовкладень збільшується або зменшується, людина або збільшує свій добробут, або банкрутує. Коли трапляються війни, страховий агент стає ракетником. а працівник магазину — оператором радару; дружина живе без чоловіка, а дитина росте без батька. Ні історію суспільства, ні окреме життя людини неможливо зрозуміти без розуміння і того, і іншого.
Соціологічна уява допомагає зрозуміти взаємозв'язок між людиною та суспільством, особистою біографією та ходом світової історії, виявити соціальні чинники, що впливають на життя окремого індивіда. Повсякденні турботи, що складають зміст життя окремого індивіда, проблеми, які усвідомлює та вирішує індивід, — це факти його індивідуальної біографії. Суспільні проблеми — це явища, що не контролюються індивідом, але впливають на його повсякденне життя; до них відносяться, наприклад, економічні кризи, зміни уряду, війни, реформи в освіті та ін. Саме соціологічна уява допомагає зрозуміти тісний зв'язок між ними. Завдяки соціологічній уяві можна побачити, що окремі явища — це прояви загальних процесів. На думку Р. Міллса, причина злиднів та інших соціальних проблем криється у суспільстві, а не в особистих помилках людей. Наприклад, коли у великому місті є один безробітний, то це його особиста проблема. Проте якщо в країні кожна десята працездатна людина — безробітна, відсутність роботи у людини вже не стільки особиста проблема, скільки проблема суспільства в цілому. Таким чином, соціологічний підхід дозволяє сказати стосовно індивідуальної біографії більше, ніж інколи міг би сказати про себе окремий індивід.
Отже, соціологічна уява насамперед дає можливість відсторонитись від буденності нашого повсякденного життя і подивитися на нього з іншої точки зору. Відомий американський соціолог Ентоні Гідденс пропонує за допомогою соціологічної уяви розглянути найпростіший акт повсякденної поведінки — вживання чашки кави. Він підкреслює, що з соціологічної точки зору про цей вчинок людини можна сказати дуже багато. По-перше, це не просто напій, що підтримує необхідний рівень рідини в організмі людини, він має символічне значення, як один із важливих соціальних ритуалів. Так, дві людини, які збираються випити чашку кави, скоріш за все більшою мірою захоплені зустріччю та можливістю поспілкуватися, ніж власне напоєм. По-друге, кава — це наркотик, що містить кофеїн, який стимулює роботу мозку. Однак шанувальники кави не сприймаються представниками західної культури як наркомани. Чому так — цікаве соціологічне питання. Чому кава, як і алкоголь, — легалізований, суспільно прийнятний наркотик, а наприклад, маріхуана — ні. Проте існують культури, які терпляче відносяться до вживання маріхуани, але забороняють вживати каву та алкоголь. По-третє, за чашкою кави ховаються складні соціальні та економічні відносини, що охоплюють увесь світ. Для виробництва, доставки і продажу кави необхідні певні економічні операції, які охоплюють велику кількість людей, віддалених від тих, хто вживає каву на тисячі кілометрів. А вивчення таких глобальних взаємодій, як ми вже підкреслювали, виступає важливим завданням соціології. Подібнй аналіз можна продовжувати далі, головне при цьому — зрозуміти, що соціологічний підхід неможливий без розвитку уяви, робота соціолога — це завжди творчій процес, який насамперед пов'язаний з умінням відсторонитись від стереотипів та уявлень про соціальні відносини, що склалися у суспільстві.закони і закономірності функціонування суспільства; з іншого — вони збирають і аналізують емпіричні факти, використовуючи при цьому дійсно наукові, складні та досконалі методи фіксування даних.
На початку XX сторіччя соціологи усвідомили безперспективність подальших теоретичних дискусій без вивчення повсякденного соціального життя шляхом застосування емпіричних методів. Фактичний матеріал, первинні спостереження, різноманітна соціальна інформація завжди виступають критерієм, за яким оцінюється справедливість теорії, приймаються або відкидаються ті чи інші гіпотези. Загальним правилом для соціології стає неприйняття теоретичних конструкцій, якщо вони не обґрунтовані емпірично, тобто якщо їх не підтвердили ретельно проведені спостереження за об'єктом.
Соціологія — це складна розгалужена функціонально взаємозв'язана система, елементами якої виступають окремі галузі знання всередині самої соціології. Соціологи спеціалізуються на окремих сферах соціального життя або проблемах, що розв'язує соціологія. Виникнення нових галузей пов'язане зі складністю сучасного суспільства, в якому на перший план в різні періоди виходять ті чи інші проблеми.
Таким чином, на початку III тисячоліття соціологічне знання має свою внутрішню структуру, в якій можна виділити три основних рівня:
1. Загальносоціологічні теорії або теоретична соціологія. Вони досліджують суспільство як єдину систему, взаємодію її основних елементів, механізми функціонування суспільства як цілісного організму. Теоретична соціологія завжди була націлена на пошук загальних законів та закономірностей функціонування та розвитку суспільства. Фундаментальне значення цих теорій полягає в тому, що вони визначають:
а) загальний підхід до вивчення і розуміння соціальних об'єктів;
б) напрям наукового пошуку;
в) засоби інтерпретації емпіричного матеріалу.
Однак єдиної загальносоціологічної теорії не існує. Цей факт можна пояснити тим, що соціокультурна система, яку вивчають соціологи, набагато складніша, ніж фізичні або технічні системи. Адже на поведінку людини впливає величезна кількість чинників, які дають можливість різноманітних
соціологічних пояснень. Також на соціологічні теорії впливають різні філософські, світоглядні, політичні чинники, які обумовлюють різні вихідні тези та підходи до формування теорій. Отже, в загальносоціологічній теорії існує кілька опозиційних (тобто альтернативних і конкуруючих між собою) теоретичних напрямів. Насамперед це структурний функціоналізм та теорія конфлікту.
Притаманний соціології теоретичний плюралізм, безперечно, ускладнює соціологічне знання, вносить елементи невизначеності, дозволяє по-різному трактувати факти. Однак слід пам'ятати, що в науці конкуренція напрямів — явище швидше позитивне, воно сприяє саморозвитку науки, додає їй гнучкості. Зокрема, більшість соціологів, незалежно від того до яких шкіл та напрямів вони належать, визнають, що теоретичні підходи мають різну ефективність залежно від об'єкта та мети дослідження. Так, функціональний підхід має високу ефективність при вивченні нормально діючих соціальних механізмів і конструкцій, оптимізації соціальних процесів за умов соціальної стабільності. Однак він не дає відповіді на питання про те, чому відбуваються війни та революції, чому одні імперії гинуть, а на зміну їм з'являються інші. На ці питання намагається відповісти теорія конфлікту, тому її використовують для дослідження соціальних потрясінь, причин революцій, ііішадків розпаду соціальних систем, класових та національних протиріч і антагонізмів.
Загальносоціологічна теорія завжди була тісно пов'язана і соціальною філософією, проте соціологія, на відміну від філософії, завжди тяжіла до конкретики та практичного використання набутих знань.
2. Спеціальні соціологічні теорії або галузева соціологія. У XX ст. соціологія розвивалася здебільшого за окремими напрямами, які отримали назву галузевої соціології. Також цей рівень соціології називають «теоріями середнього рівня». Цей термін запровадивсоціолог Роберт Мертон (1912-2003). Він зазначав, що дискусія навколо загальних соціологічних теорій не дає практичних результатів. Це пов'язано з наявтеорії, пристосовані до пояснення окремих аспектів, елементів суспільного життя. Прикладами подібних теорій є теорія стратифікації, теорія соціальної мобільності, теорія девіантної поведінки (тобто поведінки, що відхиляється від норм ).
У спеціальних соціологічних теоріях на основі різних конкретно-соціологічних досліджень, ставиться завдання теоретичного осмислення тієї чи іншої підсистеми суспільства або соціальної спільноти, розуміння їх внутрішніх та зовнішніх зв'язків і залежностей. Фактично усі більш-менш значущі соціальні підсистеми, соціальні спільноти та соціальні процеси описуються відповідною соціологічною теорією. Соціологія сім'ї, соціологія освіти, соціологія політики, соціологія економіки, соціологія культури, соціологія релігії, соціологія молоді, соціологія міста, соціологія злочинності, соціологія організацій — лише деякі з них. Уявлення про різноманіття галузей сучасної соціології дає організаційна структура Міжнародної соціологічної асоціації — International Sociological Association (ISA). В ISA діє понад 50 дослідницьких комітетів і робочих груп, кожна з яких об'єднує науковців, що спеціалізуються на дослідженнях в окремій галузі соціології. Особливості спеціальних соціологічних теорій полягають у тому, що:
а) вони завжди спираються на широку емпіричну базу з відповідної проблеми;
б) теоретичний опис проблеми відбувається на основі узагальнення емпіричних даних;
в) теоретичний опис проблеми відбувається в рамках тієї чи іншої загальносоціологічної теорії;
г) спеціальні соціологічні теорії виступають теоретичною базою для соціологічних досліджень з відповідної проблеми.
Таким чином, завдяки спеціальним соціологічним теоріям відбувається ефективна взаємодія між теоретичною соціологією і емпіричними дослідженнями. Відповідно до вдалого зауваження Р. Мертона, теорії середнього рівня відіграють роль «містка», що поєднує високу теорію та емпіричні дослідження. Це можливо завдяки тому, що, з одного боку, вони широко використовують емпіричні дані для вивчення конкретних соціальних спільнот, інститутів, а з іншого, — застосовують високі теорії для пояснення чисел і явищ.
3. Конкретно-соціологічні або емпіричні дослідження. Цей рівень соціологічного знання пов'язаний із збиранням, описом, класифікацією та інтерпретацією конкретних фактів. Емпірична соціологія оперує достовірними фактами, часто числовими показниками та математичними індексами. Отже, завдання соціолога в цьому випадку полягає у тому, щоб зібрати і правильно обробити первинні емпіричні дані. Частіше за все безпосереднім об'єктом емпіричних досліджень виступає людина або соціальна група як носії первинної соціальної інформації. Найвідомішою і найпопулярнішою формою таких досліджень є анкетне опитування.
Більшість конкретно-соціологічних досліджень мають прикладний характер, тобто одержані результати знаходять практичне застосування в різних сферах суспільного життя. Найчастіше замовниками емпіричних досліджень виступають комерційні структури, політичні партії, державні установи, органи місцевого самоврядування.
Рідше соціологи проводять фундаментальні дослідження, які здійснюються з ініціативи вчених, кафедр, університетів і проводяться академічними установами для перевірки теоретичних гіпотез і концепцій. Але і перші, і другі спираються на однакові методи проведення соціологічних досліджень, що складаються з певних прийомів, правил, технологій, головною метою яких є отримання достовірних даних і, як наслідок, надійних результатів.