Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Semke_Sots (1).doc
Скачиваний:
169
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.16 Mб
Скачать

4. Соціологічний експеримент

На відміну від соціального експерименту метод соціологіч­ного експерименту має своєю метою не перетворення соціаль­ної реальності, а її пізнання. Сфера його використання в соціо­логічному дослідженні визначається тим, що він є найбільш ефективним засобом перевірки пояснювальних гіпотез.

Оскільки соціологічний експеримент припускає втручання у реальність, а це може мати негативні наслідки, до його прове ­дення пред'являються жорсткі вимоги не тільки чисто наукового, але й морального характеру (обов'язковою є згода його учасни­ків). Межі застосування даного методу обмежені самою приро­дою соціальних об'єктів, якими виступають живі люди. Не мож­на проводити соціологічний експеримент у тих випадках, коли він може призвести до порушення системи діяльності та поведін­ки людей, до обмеження їх матеріальних і духовних інтересів.

Розробка програми проведення експерименту — досить складний вид дослідницької діяльності. Програма має містити категорії експериментального аналізу. Це так звані змінні — ті, що виділяються дослідником як значущі, що детермінують і детермінуються чинниками досліджуваного явища. Відповід­но до гіпотези, що виноситься на експериментальну перевірку, у системі змінних установлюються незалежна змінна, або екс­периментальний чинник, і залежна(і) зміна(і), які, можливо, будуть змінюватися під впливом цього чинника. Суть експери­менту полягає у планомірному, керованому і контрольованому введенні незалежної змінної (створення експериментальної си­туації). Авжеж, без глибокого та всебічного теоретичного знан­ня про досліджуваний об'єкт побудувати таку систему змінних щоб вона дійсно «працювала» і дозволяла отримати достовірну інформацію про досліджуване явище — дуже важко.

Як об'єкти в експерименті беруть участь експериментальна група — на неї безпосередньо впливають експериментальним чинником — і контрольна група — за своїми основними пара­метрами вона ідентична експериментальній, але впливу експе­риментального чинника не піддається. Вилив експерименталь­ного чинника встановлюється на основі зіставлення характе­ристик цих двох груп до та після експерименту. Це означає, що ефекти зміни залежних змінних мають бути обчислені й одно­значно зведені до впливу експериментального чинника.

Підсумковим документом при проведенні експерименту служить його протокол, що складається за всіма правилами, властивими для такого роду документа.

Експеримент може проводитися як у польових, природних, так і в лабораторних умовах.

8.5. Фокус-групове інтерв'ю

Метод фокус-групового інтерв'ю, або фокус-груп, є одним з популярних сьогодні оперативних і ефективних способів збору й аналізу соціальної інформації, він відноситься, в ос­новному, до якісних досліджень, хоча й застосовується, як пра­вило, у поєднанні з кількісними методами (включене спосте­реження, правило репрезентативної вибірки та ін.). У процесі вивчення тієї або іншої конкретної проблеми метод фокус-групового інтерв'ю може грати як додаткову, так і ключову роль.

Реалізація даного методу передбачає формування кількох груп респондентів (в основному — по 10 осіб) для проведення дискусій за досліджуваною проблемою з метою її більш гли­бокого розуміння та пошуку оптимальних шляхів вирішення. Основна увага учасників групових дискусій при цьому акцен­тується (фокусується) на якомусь одному, як правило, важ­ливому аспекті проблеми, а увага дослідників фокусується на з'ясуванні всього розмаїття точок зору, висловлених у ході об­говорення того чи іншого питання, а також на пошуку можли­вих шляхів досягнення консенсусу серед учасників.

Фокус-групове обговорення досліджуваної проблеми при­вабливіше й ефективніше, ніж «просте» з'ясування думок про неї, зроблених, наприклад, за допомогою методів опитування:взаємодія респондентів у фокус-групі зазвичай стимулює більш глибокі відповіді і дає можливість з'явитися новим ідеям; у ході фокус-групового дослідження засобами аудіо-, відеозапису фіксуються розгортання дискусії, всі висловлення, реакція учасників, що дозволяє включати в аналіз не тільки вербальну, але й (що дуже важливо) невербальну інформацію; фокус-групове дослідження здійснюється за розробленим заздалегідь сценарієм за участю модератора, то веде дискусію, і тому завжди існує можливість додати їй необхідну динаміч­ність, спрямованість, перевірити ті або інші припущення тощо;

замовник дослідження може сам спостерігати за ходом об­говорення проблеми, яка його цікавить, стежити за поведінкою респондентів, робити власні висновки про шляхи розв'язання проблеми, які одержать (або не одержать) підтримку громад­ської думки;

фокус-груповий метод набагато оперативніший та де­шевший, ніж анкетування або інтерв'ювання, він наприклад, дозволяє за короткий термін визначити причини виникнення обговорюваної проблеми, її сутність, підходи (способи) її ви­рішення і т. д.

З точки зору технології здійснення цього методу, вирішаль­не значення має врахування таких обставин, як: 1) визначення необхідної кількості фокус-груп (у принципі, їх має бути мінімум

2) для можливості порівнювати думки, а взагалі, має бути достатньо для того, щоб виявити думку пред­ставників всіх груп, які виступають об'єктом дослідження);

3) вибір місця проведення фокус-групового дослідження, рі­вень технічного оснащення аудиторії, ступінь комфортності. Наприклад, наявність аудіо- і відеотехніки, дзеркала, дає мож­ливість стежити за тим, що відбувається, з іншого приміщення («за склом»);

4) порядок розміщення учасників у приміщенні — за прин­ципом «круглого столу», де кожний, включаючи модератора, має добре бачити і чути один одного;

5) визначення складу учасників, врахування їх соціальної належності, близькості їх способу життя, досвіду, компетент­ності тощо. Не варто збирати в одну аудиторію людей з різни­ми фінансово-економічними можливостями, різного віку і со­ціальних страт;

6) розробка сценарію фокус-групової дискусії, шо вибудовуєть­ся, як правило, поетапно, починаючи з виявлення всього спектра думок, далі — з'ясування шляхів подолання розбіжностей і, наре­шті, — досягнення консенсусу (ухвалення знайдених рішень);

7) підготовка кваліфікованого модератора, який має, у тому числі, спеціальні навички ведення групової дискусії та від­повідний досвід.

Після закінчення фокус-групового дослідження відбуваєть­ся обробка отриманих матеріалів:

* розшифровуються аудіо- та відеозапис засідання і прото­коли спостережень, складені асистентами ведучого;

* формулюються основні висновки щодо причин та харак­теру розбіжностей з досліджуваної проблеми, способів їх подо­лання, щодо системи засобів вирішення даної проблеми;

* отримані дані зіставляються з підсумками аналогічної дискусії в інших фокус-групах, на основі чого визначаються загальні результати проведеного дослідження.

Завершуючи опис фокус-групового методу, відзначимо ос­новне обмеження його застосування. На його основі можна вивчати не всі, а лише ті проблеми соціального життя, по яких думки учасників фокус-групи досить компетентні й супереч­ливі. Зрозуміло, що коло цих проблем обмежене безпосеред­нім, повсякденним досвідом респондентів, і це слід враховува­ти у практиці дослідницької роботи.

На закінчення ще раз підкреслимо, що багатство методично­го арсеналу соціології аж ніяк не вичерпується розглянутими вище методами. За межами нашої уваги залишилася безліч різ­них способів збору первинної інформації — як кількісних, так і якісних, — які намагаються всебічно враховувати специфіку досліджуваних об'єктів. До їх числа належать, наприклад, ме­тод case study («дослідження випадку») — глибинне вивчення одиничного соціального феномена з використанням якісної методології, біографічний метод як основне джерело детальних і мотивованих описів «історії» окремої особистості, сім'ї, метод «драматичної соціології», моделювання ситуацій, провокуван­ня соціальних дій за авторським сценарієм, методи групових дискусій («мозковий штурм») та ін. Однак складності проце­дурного застосування цих методів, а також істотні розходжен­ня у трактуваннях евристичного потенціалу ускладнюють їх широке впровадження у практику соціологічної роботи.