Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Semke_Sots (1).doc
Скачиваний:
168
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.16 Mб
Скачать

Словник ключових понять і термінів

Аномія - неузгодженість ціннісного світу, розхитування ба­зових цінностей, моральних норм і ідеалів, змішання законного й незаконного.

Асиміляція - поступове злиття групи, що перебуває в мен­шості, з домінуючою культурою.

Базові людські потреби - концепція, згідно з якою всі люд­ські істоти мають загальні фундаментальні потреби. їх задово­лення - необхідна передумова повноцінної участі в соціально­му житті.

Бідність - відсутність достатніх матеріальних і культур­них ресурсів для підтримки здорового існування. Соціологи проводять відмінність між відносною і абсолютною бідністю. Абсолютна має місце у тому випадку, коли люди не володіють достатніми ресурсами для підтримання мінімуму фізичного здоров'я і працездатності. Відносна бідність визначається за­гальним рівнем життя в різних суспільствах і переважно засно­вана на культурному визначенні.

Відкрита стратифікація - форма соціальної стратифікації, що характеризується наявністю можливостей для переходу з одного прошарку до іншого.

Внутріособистісний рольовий конфлікт - протиріччя, що виникають в середині однієї особистості, які можуть бути викликані необхідністю одночасно виконувати декілька ролей або різні аспекти однієї ролі.

Ґендер - відмінність між чоловіками і жінками за анатоміч­ною статтю.

Ґендерна диференціація - процес, в якому біологічні від­мінності між чоловіками і жінками наділяються соціальним значенням і вживаються як засоби соціальної класифікації.

Гендерна ідентичність - наше уявлення про свою стать; відчуття себе жінкою чи чоловіком.

Глобалізація - виникнення світової всезагальної соціо- культурної системи, диференційованої на окремі локальні підсистеми.

Глобалізація культури - тенденція дифузії культурних зразків у всесвітньому масштабі.

Група велика - соціальна група з великою кількістю членів, заснована на різного типу зв'язках, що не передбачають обов'язкових особистісних контактів.

Група мала — така соціальна група, між всіма членами якої відбуваються безпосередні контакти.

Група соціальна - колективи індивідів, які вступають у пев­ні взаємодії і формують соціальні відносини, усвідомлюючи свою приналежність до даної групи і вважаються її членами.

Гуманізм - зосередження на людських потребах і звершен­нях, визнання творчого потенціалу людства і цінності суб'єкта.

Дарвінізм соціальний - напрямок в соціології XIX ст., який проголосив закономірності біологічної еволюції, принципи природного відбору як визначаючий фактор суспільного жит­тя.

Дисфункція соціального інституту - це явище невідповід­ності діяльності соціального інституту соціальним потребам, що існують, або, іншими словами, порушення нормативної взаємодії інституту з соціальним середовищем.

Досягнуті соціальні статуси - такі статуси, які отримують­ся завдяки особистим зусиллям індивіда.

Духовна культура - нематеріальні форми суспільного життя, ідеї, що створюють люди: мова, релігія, ідеологія, моральні та пра­вові норми, фольклор та народні традиції, наука, мистецтво тощо.

Елітарна культура - культурні зразки, що створювалися та споживалися елітою.

Емпірична теорія - теорія, яка може бути перевірена за допо­могою певних даних, одержаних експериментальним шляхом.

Етнометодологія - сучасна соціологічна теорія, прихиль­ники якої вважають, що цей світ не існує до моменту його ін­терпретації, а виникає в ході різних пояснень - від повсякден­них до наукових.

Етноцентризм - практика оцінки інших культур з позиції стандартів власної культури.

Закони соціологічні - суттєві, необхідні, сталі і повторю­вальні зв'язки явищ і процесів в окремих соціальних системах і підсистемах суспільства.

Закрита стратифікація - форма соціальної стратифікації, що характеризується наявністю чітких границь між прошарка­ми і забороною на перетин цих границь.

Індивід - одиничний представник людського роду.

Індивідуальність - набір біологічних, психологічних і соціаль­них якостей за якими одна людина відрізняється від іншого.

Індустріального суспільства теорія - термін для позначен­ня суспільства з розвиненою роллю науково-технічної діяль­ності, машинним вироб-ництвом, фабричною організацією, дисципліною праці, загально-національним ринком і системою господарювання.

Інстинктивізм в соціології - напрям, який розглядає інс­тинкти як основу соціального життя.

Інституціоналізація - це процес надання різним типам со­ціальної діяльності форми соціальних інститутів або, іншими словами, процес упорядкування, формалізації та стандартиза­ції соціальних зв'язків.

Інтеракціонізм - сучасна соціологічна теорія, яка розглядає суспільство як продукт постійної взаємодії людей, при цьому зосереджує свою увагу на аналізі символічного змісту соціаль­них взаємодій.

Інтеракціонізм в соціології - напрям, який проголосив уяв­лення, які люди мають один про одного, первинними фактами суспільства, а особистість - це сума психічних реакцій людини на думки оточуючих людей.

Касти - закриті групи, приналежність до яких визначаєть­ся народженням індивіда, кожна каста має свою роль, права і обов'язки, перехід з однієї касти до іншої заборонений.

Класи - широкі соціальні угруповання людей, що мають схожі економічні ресурси, і, як наслідок, спільні політичні пог­ляди, стилі життя, цінності і уподобання.

Класична соціологія - сукупність досліджень, створених у кінці XIX - початку XX ст., які визначили розвиток соціо­логії як наукової дисципліни, що має свій предмет та методи дослідження.

Контркультура - культурні зразки, що значно відрізняють­ся від загально прийнятих або протистоять їм.

Конфліктний підхід - сучасна соціологічна теорія, яка в своєму аналізу суспільства робить акцент на конфліктній природі всіх соціальних відносин.

Культура - це цінності, норми, традиції, переконання, моделі поведінки та матеріальні предмети, що разом формують стиль життя людей, об'єднуючи їх в єдину цілісність - суспільство.

Культурний релятивізм - практика оцінки культури на ос­нові прийнятих в ній стандартів.

Латентні (приховані) функції соціального інституту - це позитивні наслідки виконання явних функцій, які виникають у процесі життєдіяльності соціального інституту, та не зумов лені метою даного інституту.

Людина - категорія, яка позначає вид у біологічній класи­фікації.

Масова культура - культурні зразки, що адресовані шп рокій аудиторії, так званому «масовому споживачу».

Матеріальна культура - матеріальні цінності, створені людьми: техніка, споруди, одяг, предмети побуту тощо.

Метафізика - філософське міркування про загальні при­нципи, сутність, зміст явищ.

Мова - система символів, за допомогою яких люди можуть спілкуватися один з одним.

Модернізація - в широкому значенні - вдосконалення, со­ціальна модернізація - перехід від доіндустрільної до індуст­ріальної стадії розвитку суспільства.

Народна культура - культурні зразки, які широко розпов­сюджені серед населення.

Натуралістична соціологія - сукупність соціологічних шкіл, що пояснюють розвиток суспільства, виходячи із законів біоло­гії й природи, опираючись на методи й кошти природознавства.

Неформальні інститути - ті, в яких регламентація соціаль­них ролей, функцій, засобів і методів діяльності та санкцій за ненормативну поведінку відсутня.

Норми соціальні - зразки, стандарти та правила поведінки, виконання яких очікується від членів суспільства та підтри­мується за допомогою санкцій.

Органіцизм соціологічний - напрямок в соціології XIX ст., який розглядає суспільство, його функціонування і розвиток за аналогію з біологічним організмом.

Освіта - це соціальний інститут, завдяки якому суспільство забезпечує своїх членів важливими знаннями, в тому числі про фундаментальні явища дійсності, професійні навички та куль­турні норми і цінності.

Особистість - відносно стійкий набір соціальних якостей, що здобувається в процесі життя в суспільстві.

Панівна культура - домінуюча в суспільстві культура біль­шості або панівних класів.

Позитивізм в соціології - напрямок в соціології XIX ст. Го­ловна ідея позитивізму - відмова від умоглядності міркувань про суспільство і побудова такої науки, яка би при вивченні суспільства спиралась би на спостереження та експеримент, була об'єктивною, точною, як природознавчі, «позитивні» на­уки (фізика, хімія, біологія та ін.).

Постіндустріальне суспільство — третій ступінь, стадія прогресивного розвитку людства і окремих країн, що характе­ризується соціальними змінами, які пов'язані з досягненнями і перспективами сучасної науково-технологічної, інформацій­ної та ін. революцій.

Предписані соціальні статуси - такі статуси, надбання яких не залежить від зусиль індивіда і які він отримує від народження.

Протосоціологія - сукупність соціальних вчень, створених до середини XIX ст.

Профіль соціальної стратифікації - графічне відображен­ня розподілу населення на соціальні прошарки.

Психологічний напрям у соціології - сукупність соціоло­гічних концепцій, що пояснюють еволюцію суспільства як результат впливу інтелектуальних, емоційних і вольових взає­модій людей.

Рабство - історичний тип соціальної стратифікації, у якому одна людина в прямому сенсі цього слова є власніс тю іншої людини.

Рольова напруга - це протиріччя між уявленнями людини щодо виконання якоїсь ролі й умовами, в яких їй приходиться цю роль виконувати,

Світ-система - запропонована американським соціологом І. Валлерстайном концепція, згідно з якою сучасне людство іс­нує у вигляді єдиної світової системи, в межах якої країни та держави - це відносно самостійні її елементи, які входять до одного з трьох концентричних кіл: ядра світ-системи, напівпериферії, та периферії.

Символи - це поняття, що несуть у собі особливий зміст, зрозумілий та визнаний людьми однієї культури.

Система - сукупність елементів, що знаходяться в певних зв'язках і відношеннях між собою, й утворюють цілісність. По­казником цілісності є наявність у системи якості, відсутньої у всіх її елементів.

Соціальна мобільність - пересування індивіда або соціаль­ної групи у соціальному просторі.

Соціальна революція - корінний якісний переворот у всій системі суспільства, перехід від однієї соціально-економічної формації до іншої.

Соціальна роль - здійснення прав і обов'язків, пов'язаних з певним статусом.

Соціальна стратифікація — нашарування соціальних груп, які відрізняються доступом до соціальних ресурсів (в першу чергу, власності, влади, престижу).

Соціальна структура суспільства - сукупність функціо­нально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, які складають внутрішній устрій суспільства.

Соціальний інститут - це цілеспрямована стійка форма організації соціальної діяльності та соціальних відносин; ком­плекс, що являє собою, з одного боку, сукупність нормативно- цінностно обумовлених ролей та статусів, призначених для задоволення певних соціальних потреб, і, з іншого боку, стійке соціальне утворення, що забеспечує реалізацію цих потреб.

Соціальний статус - місце особистості в суспільстві, яке пов'язане з певною сукупністю прав і обов'язків.

Соціологія політична - галузь соціології, яка досліджує політику у контексті аналізу суспільства у всій складності його соціальної структури і процесів. Головним предметом політич­ної соціології є влада, форми та методи її функціонування.

Соціологія розуміюча - напрям в соціології, якій зосереджуєть­ся на аналізі значущих, змістових моментів соціального життя.

Соціологія формальна - напрям в соціології основними по­няттями якого є зміст (історично обумовлені цілі, мотиви, спо­нукання людських взаємодій) і форма (універсальний спосіб втілення й реалізації історично мінливих змістів). Взаємодія форми й змісту, за цім напрямом, є людське суспільство.

Стани - соціальні групи, права і обов'язки яких закріплені юридичними законами, релігійною доктриною, традиціями суспільства і передаються у спадок.

Субкультура - система норм та цінностей, що поширені в межах певної соціальної спільноти і відрізняють її від інших.

Теологія - систематичний аналіз релігійної доктрини і по­будова на її основі вчення про навколишній світ.

Теорія обміну - сучасна соціологічна теорія, яка розглядає суспільство як ринок, де люди на основі розрахунків вступають у складну мережу обмінних операцій, намагаючись отримати найбільший прибуток.

Теорія ролей - складова інтеракціонізму, розглядає суспіль­ство як мережу ролей, що обмежують і направляють поведінку людей.

Феноменологія - сучасна соціологічна теорія, прихильни­ки якої вважають, що соціальна реальність об'єктивно не існує, а перебуває тільки у свідомості індивіда. Відповідно, щоразу вона виникає з людських дій.

Формальні інститути - ті, діяльність яких базується на су­ворих нормативної, можливо, юридично закріплених наказах, правилах, інструкціях і т.п.

Функціоналізм - сучасна соціологічна теорія, яка прово­дить аналіз соціальних та культурних явищ з точки зору фун­кцій, які вони виконують в соціокультурних системах.

Цінності - це ієрархічно розташовані культурні стандарти, що визначають уявлення людей про добро, зло, справедливість, кра­соту і т. і. і які виступають у якості нормативів суспільного життя.

Явні функції соціального інституту - це функції, для ви­конання яких і створювався даний соціальний інститут, тобто функції, що відповідають меті його діяльності.

словник ключових понять і термінів до 2 семестру

Аналіз документів — сукупність методологічних принципів, які застосовуються для отримання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення дослідни­цьких завдань.

Аналітичне дослідження — найбільш складний і поглибле­ний вид соціологічного аналізу, який співвідносить досліджу­ваний об'єкт із іншими соціальними об'єктами і процесами в динаміці.

Анкетне опитування — один з основних методів опитуван­ня, який застосовується в соціологічних дослідженнях.

Валідність - основний показник якості надійності виміру в соціологічному дослідженні, який віддзеркалює ступінь від­повідності даних виміру об'єкту виміру.

Вибірка — процес формування вибіркової сукупності.

Вибіркова сукупність — частина елементів генеральної су­купності, відібрана за допомогою спеціальних методів.

Включене спостереження — метод дослідження, за яким соціолог здійснює спостереження за певною соціальною спіль­нотою, членом якої він є.

Генеральна сукупність — велика група елементів, які мають загальні чітко визначені характеристики.

Гіпотеза — науково обґрунтоване припущення про причи­ни й фактори, що визначають характер досліджуваного явища, яке потребує емпіричного підтвердження або спростування.

Груповий шлюб — тип шлюбу, коли декілька представників певної статі одружуються з декількома представниками про­тилежної статі.

Девіантна поведінка — це вчинок, дія людини (групи осіб), що не відповідає офіційно встановленим або ж фактично існу­ючим у даному суспільстві (культурі, субкультурі, групі) нор­мам і очікуванням.

Екзогамія — одруження, при якому шлюбний партнер виби­рається за межами даного роду, групи, клану.

Економічна поведінка — вид соціальної поведінки, моти­вом якої служить бажання задовольнити матеріальні та духов­ні потреби індивіда, групи, суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Експеримент соціальний — метод у соціології, який вико­ристовується для поглибленого аналітичного вивчення со­ціальної реальності шляхом збору інформації про чинники, які на неї впливають, про результати та наслідки такого впливу.

Ендогамія — одруження, при якому шлюбний партнер ви­бирається тільки в межах даного роду, групи, клану.

Етнос — особливий вид спільноти людей, яка утворилася іс­торично і є особливою формою їхнього колективного існування.

Етносоціологія - це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає соціальну обумовленість етнічних явищ.

Життєвий цикл сім'ї — сукупність сімейних подій від укла­дання шлюбу до смерті одного із подружжя.

Інтерв'ю — один з основних видів опитування, який вико­ристовує безпосередню взаємодію між дослідником і респон­дентом відповідно поставленої мети.

Інтерв'юер — той, хто проводить інтерв'ю.

Контент-аналіз — метод кількісного вивчення змісту соціо­логічної інформації.

Культурна девіація — це поведінка, що відхиляється від норм культури.

Метод — спосіб теоретичного або емпіричного отримання інформації в процесі соціологічного дослідження.

Методика соціологічного дослідження — збірне поняття, су­купність певних правил дослідницької дії, що дозволяють засто­сувати той або інший метод до вивчення даної сфери дійсності.

Моногамія — або парний шлюб, тип шлюбу, коли один представник певної статі одружується з одним представником протилежної статі.

Народ — у широкому розумінні слова — все населення пев­ної країни або держави. У вужчому сенсі про народ іноді гово­рять як про окремий етнос.

Народність - форма мовної, територіальної, економічної й культурної спільності людей, що складається з виникненням приватновласницьких відносин, характерна для рабовласниць­кого й феодального суспільств.

Нація — вища форма етносоціальної спільності людей, яка виникла в основному в епоху зародження і розвитку товарно-грошових відносин на базі пов'язаного з цим згуртування тери­торії з населенням, що розмовляє на одній мові, яка характери­зується спільністю мови, культури, психології, історичної долі, звичаїв і традицій.

Негативна девіація — це вчинки, поведінка, діяльність лю­дей або соціальних підрозділів, що не відповідають, а ще гір­ше — активно протистоять загальносуспільним, зокрема пра­вовим, нормативам.

Неформальна організація — система соціальних зв'язків, дій, норм, що є продуктом більш менш тривалого міжособистісного і внутрішньогрупового спілкування, що складаєть­ся спонтанно.

Нуклеарна сім'я — тип сім'ї, яка складається з подружжя і дітей, що від них залежать (двох поколінь).

Опитування соціологічні — один із способів отримання пер­винної соціологічної інформації шляхом постановки в усній чи письмовій формі питань до окремої людини.

Організація — цілеорієнтована система, де функціонують різні за своїми інтересами ієрархічно супідрядні групи.

Панельне дослідження — різновид повторного досліджен­ня, мета якого — вивчення змін, що відбуваються в будь-якій групі людей протягом певного проміжку часу.

Підприємницька діяльність — процес, у ході якого суб'єкт господарювання знаходить нові комбінації з'єднання факторів виробництва або впроваджує різні нововведення з метою отри­мання прибутку.

Позитивна девіація — це поведінка, пов'язана з елемен­тами розвитку суспільного життя і не має відтінку соціально небажаного негативного й антисоціального взірця. Цей тип соціальних відхилень має відповідний прогресивний зміст і найчастіше спостерігається в період певних соціальних змін, реформ, перетворень тощо, коли руйнуються стереотипи і за­старілі норми та взірці поведінки.

Полігамія — тип шлюбу, коли один представник певної статі одружується з декількома представниками протилежної статі.

Програма соціологічного дослідження - документ, що вміщує і методологію, і теорію, і методику конкретного дослід­ження окремого емпіричного об'єкту або явища.

Процедура соціологічного дослідження — це послідов­ність пізнавальних і організаційних операцій (дій) у процесі дослідження.

Проміскуїтет — відсутність чітких заборон на сексуальні зв'язки, тобто стан, коли будь-який чоловік даного суспільства мав можливість бути сексуальним партнером будь-якої жінки даного суспільства.

Психологічна девіація — це відхилення в особистішій ор­ганізації: психотики, невротики, параноїки тощо.

Релігії соціологія — галузь соціології, яка вивчає соціаль ні закономірності, походження, розвитку і функціонуванш релігії.

Релігія — система вірувань і ритуалів, за допомогою яки? група людей пояснює і реагує на те, що вважає священний і надзвичайним.

Репродуктивна поведінка — система дій і відносин, за допо­могою якої людина задовольняє потребу у народженні певногс числа дітей у сім'ї (а також поза браком).

Репродуктивна установка — ставлення особи до народжен­ня певної кількості дітей.

Репродуктивний мотив - стан особи, якій спонукає індивід? до досягнення різного роду особистих цілей через народжених певного числа дітей.

Респондент — особа, що бере участь в емпіричному соціо­логічному дослідженні як джерело усної чи письмової інфор­мації.

Ритуал — стандартна стійка послідовність дій, що має цере­моніальний характер.

Розширена сім'я — тип сім'ї, яка складається з декільком нуклеарних сімей або з нуклеарної сім'ї та інших родичів (трь­ох і більше поколінь).

Сексуальна поведінка — це система дій і відносин, які при­зводять до задоволення статевого потягу (сексуальної потре­би).

Секта — невелика добровільна релігійна група, що ство­рюється на основі принципу винятковості, яка вимагає від своїх членів повного підпорядкування.

Сім'я — мала група, члени якої пов'язані шлюбними або ро­динними відносинами, спільністю побуту і взаємною мораль­ною відповідальністю за виховання дітей.

Соціологічне дослідження — складна система теоретичних і емпіричних процедур, спрямованих на одержання нового (до­даткового) знання про досліджуваний об'єкт для рішення кон­кретних теоретичних і соціальних проблем.

Соціологія сім'ї — одна із галузевих соціологічних дис­циплін, що розглядає сімейно-родинні відносини, досліджує групу людей, пов'язаних сімейним способом життя.

Соціологія девіантної поведінки — це дисципліна, що в сис­темності вивчає прояви девіації, її причини — як соціально- психологічні, так і загальносуспільні чинники, а також систе­матизує весь наявний матеріал, всі наукові джерела, підходи вивчення, принципи, що стосуються поведінки, діяльності лю­дей та груп, які не відповідають загальноприйнятим нормам.

Соціологія економіки — галузь соціологічного знання, що вивчає соціально-економічні відносини, які виникають в еко­номічній сфері, інтегрально пов'язаній з суспільством в цілому.

Соціологія управління — спеціальна соціологічна теорія, що вивчає процеси управління у різних типах спільнот, органі­зацій, інститутів і суспільства в цілому, що здійснюються для збереження і забезпечення стійкості розвитку відповідної си­стеми, впорядкування і вдосконалення її структури, досягнен­ня поставлених цілей.

Спостереження — метод збору первинної соціологічної ін­формації, заснований на візуальному і слуховому сприйнятті процесів, явищ об'єкта, що вивчається і прямої їх реєстрації.

Управління — цілеспрямований, планований, координо­ваний, свідомо організований процес, що сприяє досягненню максимального ефекту при затраті мінімальних ресурсів, зу­силь і часу.

Формальна організація — система встановлених адміністра­цією правил, стандартів, розпоряджень, програм, регулюючих поведінку працівників і діяльність організації, яка була закріп­лена в нормативних документах, що фіксують взаємозв'язок формальних (посадових і професійних) позицій.

Шлюб — історично сформована узаконена і врегульована суспільством форма стосунків між чоловіком і жінкою, що ви­значає взаємні права й обов'язки по відношенню один до одно­го в сексуальній, економічній, та господарчо-побутовій сфері.

Шлюбна поведінка — поведінка, пов'язана з вибором шлюб­ного партнера.

Шлюбний відбір — процес, в результаті якого з сукупності всіх можливих шлюбних партнерів, тим або в інший спосіб від­бирається той, хто стає чоловіком (дружиною).

Шлюбний градієнт — тенденція у процесі шлюбного відбо­ру, яка міститься в тому, що чоловіки надають перевагу молод­шим жінкам з відносно меншим освітнім рівнем і таким, які належать до відносно нижчої за статусом соціальної групи.