План викладу

1.Поняття й логіка соціологічного дослідження

2.Програма й робочий план соціологічного дослідження

3.Обґрунтування вибірки в соціологічному дослідженні

Наука пояснює те, що функціонує, а не те, що є.

Альбер Камю

Ключові поняття й терміни: соціологічне дослідження, процедура соціологічного дослідження, програма соціологічного дослідження, вибірка в соціологічному дослідженні.

Процес соціологічного пізнання породжує у дослідника по­требу у фактах, що дозволяють підтвердити (або спростувати) гіпотетично передбачувані закономірності, тенденції розвитку, механізми детермінації досліджуваних явищ. Ці факти можуть бути отримані їм за допомогою спостереження за соціальним життям, аналізу документів, знайомства з роботами наукових попередників і т. п. Однак, коли даних виявляється недостат­ньо, виникає необхідність у проведенні спеціального емпірич­ного дослідження.

1. Поняття й логіка соціологічного дослідження.

Соціо­логічне дослідження має свій об'єкт і пред­мет. Під об'єктом зазвичай розуміється частина (конкретний фрагмент) соціальної реальності, на яку спрямований пізнавальний процес. Як правило, досліджувані процеси або явища містять у собі певне протиріччя, породжу­ючи тим самим суспільно-значиму проблемну ситуацію. На її розв'язання і спрямоване, в кінцевому результаті, соціологічне дослідження, що проводиться.

Однак об'єкт може вивчатися під різними кутами зору, з різ­ним ступенем охоплення й глибини проникнення в проблему. Предметом соціологічного дослідження виступає та сторона об'єкта, ті його істотні з теоретичної або практичної точки зору властивості, які безпосередньо підлягають вивченню. Зви­чайно предмет дослідження містить у собі центральне питання проблеми, пов'язане з припущенням про існуючі закономір­ності досліджуваного процесу або явища. Звідси зрозуміло, що залежно від цілей і завдань дослідження одному й тому самому об'єкту може відповідати кілька різних предметів, або навіть вони можуть збігатися між собою. Однак явище, що ста­ло предметом соціологічного дослідження, розуміється вже як цілісність, досліджувана у всіх своїх проявах, залежностях, ди­наміці під кутом зору рішення теоретичного й (або) практич­ного завдання, що вирішується.

Наприклад, якщо об'єктом соціологічного дослідження виступає глядацька аудиторія того чи іншого телевізійного ка­налу, то предметом може стати обсяг, структура, періодичність проглядання, стійкі переваги глядачів, поводження під час пе­регляду реклами й т. п., а можуть — соціально-демографічні ха­рактеристики, мотиви, потреби даної аудиторії, що пояснюють характер телеглядачів і їх ставлення до даного каналу в ціло­му. Таким чином, предмет дослідження практично завжди має складну структуру, що робить процес його виділення на прак­тиці досить непростим завданням.

Як і будь-яке інше, соціологічне дослідження здійснюється за допомогою арсеналу певних засобів — наукового, технічного й організаційного порядку, вибір яких визначається характером розв'язуваної проблеми, ступенем її вивченості, а також мож­ливостями самого дослідника — соціолога або групи соціологів, які виступають при цьому суб'єктом проведення дослідження.

Тим самим соціологічне дослідження представляється як системний процес, що включає в себе в якості компонентів взає­модію суб'єкта з об'єктом дослідження і з їх навколишнім сере­довищем, а також взаємодію самого об'єкта з цим середовищем.

Формулювання мети й завдань дослідження, уточнення об'єкта й предмета, методичне обґрунтування вибору засобів проведення дослідження, його основних процедур, відбуваєть­ся в ході складання програми соціологічного дослідження.

Таким чином, соціологічне дослідження — складна систе­ма теоретичних і емпіричних процедур, спрямованих на одер­жання нового (додаткового) знання про досліджуваний об'єкт для рішення конкретних теоретичних і соціальних проблем. За своєю суттю воно є одним з найважливіших способів розвитку й нагромадження соціологічного знання, що полягає у свідо­мій концентрації зусиль дослідника на окреслених заздалегідь, більш-менш конкретних завданнях. Результат дослідження повинен бути максимально достовірним, тобто адекватним об­разом відображати об'єкт, і обгрунтованим, тобто правильним з погляду самого дослідницького процесу (процедури).

У науковій літературі існують різні думки про те, які бува­ють соціологічні дослідження. При цьому згадуються й теоре­тичні й емпіричні дослідження, фундаментальні й прикладні, георетико-прикладні й прикладні і деякі інші. Щоб уникнути термінологічної плутанини, підкреслимо, що соціологічне до­слідження як таке, із гносеологічної точки зору, по своїй суті є емпіричним дослідженням. У цьому зв'язку, варто нагадати, що емпіричне знання — це знання, одержуване звичайно на початковому етапі пізнавального процесу в результаті безпо­середнього контакту дослідника з реальністю шляхом її пря­мого вивчення (спостереження, предметного опису, почуттєвої констатації, експерименту). Результатом емпіричного знання є знання про факти, їх взаємозв'язки, тобто емпіричні закони в цілому. Емпіричне знання носить переважно імовірнісний характер, виступає як система думок, оцінок, первісних гіпо­тез, і вимагає для свого впорядкування статистичних методів збробки. ГІри цьому даний вид знання нерозривно пов'язаний з теоретичним знанням і є його базисом, підставою, надаючи «первинний» матеріал для формулювання наукових теорій, концепцій більш високого рівня. Тому, будучи за об'єктом і процедурою, емпіричним, соціологічне дослідження за рів­нем узагальнення може бути й емпіричним, і теоретичним. Але і в останньому випадку підсумком дослідження виступає якась, по суті, емпірична теорія (система висновків), тобто теоретич­ний опис емпіричних фактів.

Якщо розглядати соціологічне дослідження в плані класич­ної дихотомії — фундаментальне або прикладне, то головна відмінність прикладного дослідження від фундаментального полягає, насамперед, у рівні узагальнення в постановці цілей і завдань дослідження. Так, для прикладного дослідження ха­рактерна цільова (соціоінженерна) спрямованість на вирішен­ня якихось конкретних теоретичних або соціальних проблем, що виникають за принципом «тут і зараз». Відповідно, приклад­ні дослідження завершуються детальним проробленням прак­тичних рекомендацій для впровадження їх у практику управ­лінської роботи різного рівня. Як правило, у прикладному до­слідженні чітко визначені об'єкт і неявно — його предмет, який формулюється залежно від тієї конкретної ситуації, у якій зна ходяться суб'єкти прийняття рішень. Інакше кажучи, приклад­ні дослідження завжди мають конкретного замовника, інший механізм формування бюджету часу для його проведення, ак­цент на практичному рішенні певних проблем, що виражається в підсумковому документі — практичних рекомендаціях, спря­мованих на рішення конкретного соціального завдання або оптимізацію того чи іншого процесу або явища.

Таким чином, говорячи про ті або інші види соціологічних досліджень, важко провести чітку грань між теорією й ем­пірією, між фундаментальними й прикладними аспектами. Тому простіше й методично більш правильно у нашому випад­ку привести таку класифікацію соціологічних досліджень, що споконвічно виходить з їх емпіричного характеру.

Залежно від того, який критерій береться за основу класифікації, виділяють кілька видів емпіричного дослідженя. Наприклад, залежно від глибини аналізу соціальної проблеми і масштабу охоплення подій розрізняють розвідувальне (пошукове, що має своєю метою уточнення проблеми), описове (дає розгорнутий систематичний опис об'єкта) і аполі­тичне (співвідносить досліджуваний об'єкт із іншими соціаль­ними об'єктами й процесами в динаміці) дослідження.

Залежно від того, як вивчається предмет — у статиці або в динаміці, виділяють ще два види соціологічного досліджен­ня — крапкове (разове) і повторне. Якщо перше надає інформа­цію про стан або кількісні характеристики соціального явища на момент вивчення, то друге — покликано отримати результа­ти, що характеризують динаміку зміни об'єкта.

Прикладом повторних досліджень є лонгітюдні досліджен­ня — вивчення тих самих осіб одного віку (покоління, когорти) протягом тривалого часу або панельні дослідження — вивчення тих самих респондентів з певною періодичністю.

Нарешті, залежно від того, хто виступає замовником дослід­ження, розрізняють ініціативні дослідження (проведені авто­ром самостійно) і ті, що проводяться на замовлення окремих організацій та установ (вибір проблеми визначається замов­ником, що фінансує дослідження з метою одержання певного роду інформації).

Для більш чіткого і ясного розуміння сутності процесу со­ціологічного дослідження варто також розібратися в системі понять, які найбільш часто використовуються для характерис­тики цього процесу.

Методологія дослідження — це теоретична систе­ма принципів організації й здійснення самого дослідження, за допомогою яких конструюється знання. Інакше кажу­чи, методологія являє собою сукупність способів побудови й обґрунтування соціологічного знання, що забезпечують відповідність його структури й змісту конкретним завдан­ням дослідження, включаючи обґрунтування методів до­слідження, перевірку істинності отриманих результатів і їх­ню інтерпретацію дослідження.