Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Semke_Sots (1).doc
Скачиваний:
262
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
2.16 Mб
Скачать

Етапи соціологічного дослідження

У науковій літературі по прикладним дослідженням зустрі­чаються різні схеми етапів проведення соціологічного дослід­ження. Сама очевидна з них може полягати в наступному:

передній етап (уточнення предмету дослідження, скла­дання ескізу проекту, програми й робочого плану дослідження, обґрунтування вибірки),

пілотажний етап (опробування інструментарію, якщо необхідно),

польовий етап (збір інформації),

підготовка первинних даних до обробки,

обробка й аналіз отриманих даних,

написання наукового звіту (формулювання висновків і практичних рекомендацій).

З огляду на те, що основними (і найважливішими) складо­вими частинами будь:якого соціологічного дослідження, що визначають його наукову й практичну значимість, а також фі­нансову вартість, є програма й вибірка, зупинимося на їхньому розгляді докладніше.

2.Програма і робочий план соціологічного дослідження

Програма соціологічного дослідження — центральний до­кумент практично будь-якого соціологічного дослідження, з якого воно починається і яким, по суті, «закінчується». Су­воро говорячи, різного роду опитування, що проводяться без ретельно підготовленої дослідницької програми, не є соціоло­гічними дослідженнями.

Значимість програми визначається тим, що це — і методоло­гія, і теорія, і методика конкретного дослідження окремого емпі­ричного об'єкту або явища. Саме програма вирішує принципово важливе питання соціологічного пізнання — перехід від теоре­тичного (концептуального) осмислення досліджуваної пробле­ми (теоретичної моделі предмета) до інструментарію конкрет­ного емпіричного дослідження (емпіричної моделі об'єкта до­слідження), а від нього до обґрунтування логіки аналізу й інтер­претації отриманих даних. Практикуючі соціологи підкреслю­ють, що розробка якісної програми вимагає від третини до поло­вини інтелектуальних і часових витрат усього дослідження.

У відповідності зі своїм призначенням програма соціологічного дослідження вико­нує три найважливіші функції:

методологічна функція, що проявляється у визначенні проблеми (теми), для вирішення якої проводиться досліджен­ня, рівня її вивченості, уточненні предмета й об'єкта дослід­ження, інтерпретації основних понять, формулюванні гіпотез;

методична функція, що проявляється у розробці загально­го логічного плану дослідження, на основі якого здійснюється цикл: теорія — факти — теорія, тобто відбувається відбір ме­тодів збору й обробки інформації, уточнюється обсяг вибірки, визначається порядок і зміст дослідницьких процедур, логічні схеми обробки інформації;

організаційна функція, що проявляється у забезпеченні раціонального поділу праці між членами робочої групи, пла­нуванні, визначенні послідовності й форм контролю за поетап­ним ходом дослідження.

У структурному відношенні програма соціологічного до­слідження містить у собі два розділи: теоретико-методологіч- ний і методико-процедурний.

Перший, теоретико-методологічний розділ, складається з таких елементів:

1. Формулювання проблеми, уточнення предмета й об'єкту дослідження.

2. Визначення цілі й завдань дослід­ження.

3.Системний аналіз об'єкта дослідження.

4.Створення системи показників предмета дослідження, а також їх індикаторів.

5. Формулювання робочих гіпотез дослідження — обґрун­тованих припущень про причини й чинники, що визначають характер досліджуваного явища, ці робочі гіпотези потребують емпіричного підтвердження або спростування.

Вихідним пунктом соціологічного дослідження, як уже зазна­чалося, завжди виступає проблема або проблемна ситуація. Її основу становить, з одного боку, реальне протиріччя, що усві­домлюється в суспільстві й потребує свого розв'язання, з ін­шого, — недостатність знань про механізми цього протиріччя й шляхи його подолання. Тому будь-яке соціологічне дослід­ження починається з уточнення і формулювання проблеми. Точне формулювання проблеми дозволяє уникнути багатьох помилок і непорозумінь на заключній стадії роботи, коли рап­том стає незрозумілим, а що ж саме вивчалося?

У процесі уточнення важливо вміти відокремити «пробле­му» від «псевдогіроблеми», істотне від несуттєвого, вияви­ти основні аспекти проблеми, рівень їх пріоритетності, тобто максимально конкретизувати проблему. Тим самим у процесі дослідження первісна «загальна» проблема постійно «зву­жується», здобуваючи усе більш чіткий, завершений вид.

Конкретизація проблеми зазвичай виражається в пошуку й адекватному визначенні об'єкту й предмету дослідження. Об'єкт дослідження, тобто все те, на що спрямовано пізнавальний про­цес (індивіди, спільноти, відносини, організації, процеси й т. п.) звичайно містить у собі зазначену проблемну ситуацію (проти­річчя). Предмет — найбільш істотні властивості досліджуваного об'єкту, аналіз яких особливо важливий для рішення всієї про­блеми (протиріччя). Звичайно предмет дослідження вказує на центральне питання проблеми, пов'язане з припущенням про наявність закономірностей, тенденцій її розвитку.

Як приклад можна навести дослідження вибору професії випускниками середніх шкіл. Проблема цього дослідження — протиріччя між рівними правами у виборі професії й фактич­ною нерівністю можливостей у реалізації цього права в пред­ставників різних соціальних груп. Об'єкт дослідження — ви­пускники шкіл і їх батьки у момент вибору першої трудової професії й працевлаштування. Предмет — співвідношення між планами про вибір професії і їхньою реалізацією на практиці. Конкретизація предмету: обумовленість життєвих планів ви­пускників соціально-професійним статусом родини, своєрід­ністю умов життя в даному регіоні, особистішими особливос­тями випускників.

Ціль соціологічного дослідження — це його орієнтація на кінцевий результат, тобто ре­зультат, якого хоче в остаточному підсумку досягти дослідник. Ціль визначається відповіддю на питання «Для чого проводиться дослідження?». При цьому ціль, без­сумнівно, повинна мати суспільну значимість (важливість) і бути реалістичною (тобто тією, що в принципі досягається).

Завдання дослідження — система досліджуваних питань, відповідь на які забезпечує досягнення цілі дослідження. Вони розділяються на основні, орієнтовані на виявлення сутності проблеми, і часткові (другорядні), що стосуються окремих, виникаючих по ходу аналізу, аспектів проблеми. Іноді можуть виникати й додаткові (побічні) завдання — для перевірки робо­чих гіпотез, які не пов'язані з основною проблемою, для підго­товки нових досліджень і т. п.

Завдання дослідження формулюються в системному ви­гляді за правилами логіки, при цьому приватні та додаткові зав­дання виступають у ролі конкретизації і деталізації основних. Кількість завдань, а також їх структура, залежить від склад­ності проблеми, ступеня її вивченості, цілі дослідження, інте­ресів замовника, а також можливостей самих дослідників.

Одне із завдань початкового етапу соціоло­гічного дослідження полягає в тому, щоб дати гіпотетичний розгорнутий опис со­ціального об'єкта як системи, тобто описати його з позиції системного підходу. Тим самим фіксуються певні елементи і зв'язки, характерні для досліджуваного об'єкта.

Соціальний об'єкт розглядається з двох боків: як частина ціло­го і як ціле, що складається із частин. У першому випадку він ха­рактеризується зовнішніми зв'язками, у другому — внутрішніми.

Результатом попереднього системного аналізу досліджува­ного об'єкта є предмет дослідження, що має форму деякої гіпо­тетичної моделі, яка може бути представлена у вигляді схеми з описом елементів і зв'язків досліджуваного об'єкта.

Системний аналіз об'єкта дозволяє прояснити предмет до­слідження, виділити основні поняття, дати їх теоретичну й ем­піричну інтерпретацію, а також висунути робочі гіпотези.

Категорії аналізу — емпіричні поняття, що установлені у ре­зультаті операціоналізації й виражають змістовні ознаки пред­мета, що піддаються соціологічному виміру.

Одиниці аналізу (відбору) — елементи (частини, структури, підсистеми) досліджуваного об'єкта, які будуть вимірятися.

Одиниці рахунку (спостереження) — кількісне вираження одиниць аналізу (чисельність людей, їх певних вчинків, ви­словлювань, думок і т. п.), що дозволяє фіксувати частоту про­яву досліджуваної ознаки об'єкта.

Гіпотеза формулюється в результаті попе­реднього системного аналізу об'єкта і є своєрідним прогнозом очікуваного рішення дослідницького завдання.